Богров (Багров) Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БОГРОВ (БАГРОВ) Григорій Ісакович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник.

З міщанської родини.

Народився 1 (12) березня 1825 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 28 квітня (10 травня) 1885 р. в маєтку дружини в с. Деревцях Мінської губернії Російської

імперії (нині – Мінська область Республіки Білорусь).

Учився в хедері (єврейській школі), займався самоосвітою.

Працював клерком в петербурзькому Обліковому банку.

Друкувався в журналах «Вітчизняні нотатки», «Століття» ,»Слово», «Російський єврей»,

«Світанок».

Як літератор дебютував першою частиною автобіографічного роману «Записки єврея» (1863),

продовження якого з’явилося набагато пізніше (1871-1873).

Потім настала черга повісті «Спійманник» (1873), оповідань «Навіжена» (1878), «Похмура сторін-

ка», «Колишнє. Маріама і Мері» (обидві – 1882), романів та повістей «Єврейський манускрипт»

(1876), «Накип століття» (1879-1881), «Добрі вісті» (1879), «Проклятий» (1879-1880), «Упир»,

«Кого звинувачувати?», «Ортодокс» (усі – 1880), «Маніяк. Нечуваний випадок з життя молодого

психіатра» (1884).

Уже після смерті автора вийшло семитомне зібрання його творів (1912-1913).

Особисте та громадське життя нашого земляка простим не було. Батьки женили його ще юнаком.

Стосунки між молодими не склалися й завершилися швидким розлученням. Десятки років Б.

прожив одинаком. Лише незадовго до смерті він одружився з п. Козополянською.

Між іншим, внук від першого шлюбу Б. Дмитро Богров уже після смерті діда вчинив вдалий замах

на життя прем’єр-міністра Столипіна (1911).

Мав величезні проблеми наш земляк, який називав себе «емансипованим космополітом», з

єдиновірцями. Саме тому на схилі віку він пройшов обряд хрещення, що викликало до нього ще

серйозніші претензії, як «зрадника нації».

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Некрасов, Я. Тейтель, Л. Леванда, А. Ландау та ін.

***

ЛЮДСЬКА НЕНАЖЕРЛИВІСТЬ, з життєвого кредо Г. Богрова

Я переконався в ненажерливості людської натури на самому собі.

ІНФІКУВАВСЯ ЖАДІБНІСТЮ ДО ГРОШЕЙ, з книги Г. Богрова «Нотатки єврея»

Мій будинок був не більше ніж квартирою для мене. Бували в мене завжди люди більш-менш

розвинені; дружина, перебуваючи в цьому товаристві, беручи участь у наших розмовах, не

засвоювала собі жодної думки, жодного порядного вислову. Повна презирства до жінок, котрі

стояли вище неї в розумовому відношенні, вона уникала всіх знайомств, які могли б на неї

вплинути на краще.

…Будинок мій перетворився на збіговисьок плетух, гніздо єврейських наклепів й лихослів’я.

…Ні вмовляння, ні сварки, ні сцени не діяли. Розлучитися з нею не дозволяли ні матеріальні

засоби, ні залежне моє становище, ні мій характер, зовсім ще зміцнілий. Я махнув на все рукою.

…Я не в змозі зобразити ту радість, яка опанував мною, коли я, …як касир і секретар, у вперше

потрапив до північної нашої Пальміри. …Я працював більше колишнього, і працював з

насолодою, з захопленням, не стомлюючись. У мене в перспективі вимальовувалася ціль, уява моя

малювала звабну картину майбутнього.

Я не був жадібним за натурою; мій ідеал щастя не йшов далі помірних матеріальних потреб. Проте

побачивши той мільйонний ринок, що відкривався під час відкупних торгів у сенаті, де сотні тисяч

і мільйони вигравалися і зростали в кілька хвилин, завдяки декільком лаконічним словам, де

надзвичайні суми щохвилини переходили з рук у руки, міняли господарів, як друзки, – голова моя

закрутилася. Мене рвав вперед загальний плин; я інфікувався жадібністю до грошей, до багатства;

в моїх думках і уяві про щастя відбулися кардинальні зміни.

…Я люблю свою націю при всіх її недоліках. Люблю її ще більше тому, що в цих недоліках винна

власне не вона, а та жорстока доля, що її переслідував і переслідує понині, те середовище, яке не

бажає її радикально перевиховати, щоб не позбавитися потішного, безоплатного блазня; те

єврейське духівництво, яке задля власних матеріальних інтересів і дрібного честолюбства

спотворило, зіпсувало своїм шкідливим впливом тих, що йому сліпо ввірилися; винні ті впливові

грошові єврейські мішки, котрі, володіючи мільйонами, не перестають метушитися до труни про

подальше множення своїх мільйонів, зовсім не думаючи про тих нещасливих,