БОГДАНОВИЧ Іполит Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет.
З дворянської родини. Брат, Богданович Ів., – письменник; племінник, Богданович М., –
військовий історик.
Народився 23 грудня 1743 р. (3 січня 1744 р.) в с. Переволочній Пирятинського повіту Полтавської
губернії Російської імперії (нині затоплено водосховищем).
Помер 6 (18) січня в 1803 р. в м. Курську Російської імперії (нині – обласний центр РФ).
Похований на міському цвинтарі. Пам’ятник, встановлений у вигляді Психеї, перенесено в
міський сквер (1894).
Записаний на військову службу юнкером (1753).
Навчався в математичній школі при Сенатській конторі, гімназії при Московському університеті, закінчив Московський університет.
Працював наглядачем за класами в Московському університеті (1761-1762), в Комісії з побудови
тріумфальних воріт, для яких склав напис (1762-1763), чиновником Військової колегії (1763) перекладачем Іноземної колегії (1764-1766), секретарем руського посольства при саксонському
дворі (1766-1769), в департаменті геральдики (1799-1780), членом, а потім головою Державного
архіву (1780-1788). Редагував журнали «Невинні вправи» (1763) та «Вечори» (1772), «Зібрання
новин» (1775-1776) та газету «Санкт-Петербурзькі відомості» (1775-1782).
Член Російської академії наук (1783).
Друкувався в журналах «Академічні вісті», «Нові щомісячні твори», «Співрозмовник», «St.
Petersburgisches Journal», «Вільні години», «Санкт-Петербурзький вісник».
Як літератор дебютував віршами у журналі «Корисні веселощі» (1760).
Потім настала черга перекладів «Тисяча й однієї ночі» (1763), «Наніни» Вольтера (1766).
Перший значний твір Б. – повість у віршах «Душенька» (1775) – не лише викликав небувалий
ажіотаж, але й, починаючи з 1783 року, витримав 15 (!) видань. Автора називали генієм.
Щоправда, О. Пушкін був дещо скромнішим: він не визнав за Б. титулу «великий», проте
пойменував візаві «милим поетом» і зазначав, що деякі його сторінки достойні пера Лафонтена. У
свою чергу, М. Муравйов величав нашого земляка «живописцем грацій», а Державін – одним з
«кращих творців пісень».
На Б. звернула увагу Катерина II і замовила написати п’єси, що він і зробив: «Радість Душеньки»
(1786) та «Слов’яни» (1787). За останню автора вшанували діамантовою каблучкою.
Б. – автор перекладу «Поеми на руйнування Лісабона» Вольтера (1801), поем «Особливе
блаженство» (1765), «Блаженство народів» (1810), «Берег» (1812), віршованої повісті
«Добромисл» (1805), збірника «Руські прислів’я» (1785).
Залишив по собі Б. й твори на історичні теми: «Скорочення з проекту про вічний мир Руссо (з
Сен-П’єра)» (1771), «Історичне зображення Росії» (1777), «Мала війна, змальована майором на
службі короля Прусського» (1765).
Зібрання творів Б. у шести томах з’явилося лише після його смерті (1809-1810).
Між іншим, в одному з віршів Б. звертався до Катерини II з відверто критичною оцінкою стану
справ в імперії: «Счастливому в твоем владении народу Осталося иметь едину лишь свободу».
Б. перекладав також Вольтера, Ж. Руссо, Д. Дідро.
Незважаючи на почесті, нашому земляку впало пережити немало гірких хвилин. Так, його
перевели з штату Іноземної колегії до Департаменті геральдики «без утримання, тобто, без шматка
хліба». Він навіть був змушений звертатися до Г. Потьомкіна, а також Катерини II з проханням
про допомогу, а коли її не отримав, подав у відставку і виїхав з Петербурга до брата у Суми (1795).
Тут через два роки відбулися заручини з місцевою багачкою Кіндратієвою, проте до весілля
справа не дійшла. Сучасники Б. прозоро натякали на ображене самолюбство поета.
Перебравшись до Курська (1798), наш земляк продовжує стикатися з матеріальними (змушений
був продати бібліотеку) і не тільки проблемами. Президент Академії наук, членом якої уже
півтора десятка років був Б., відмовляє йому у виданні зібрання творів (1801). Понад те, навіть
промову письменника, яким ще нещодавно захоплювалася уся країна, підготовлену для
виголошення на зборах Академії, визнають недостойною.
Серед друзів та близьких Б. – Г. Державін, П. Сумароков, Г. Брайко, Д. Фонвізін, М. Карамзін, В.
Майков, Я. Булгаков, В. Капніст, Ф. та О. Орлови, Є. Дашкова, М. Херасков, П. Фонвізін, М.
Щепкін, П. Панін та ін.
***
УЯВА СПРИЯЄ БЛАГУ,
з творчого кредо
Іп. Богдановича
Уява поетів сприяє нашому благу, яке марновірство, у відповідності до
Последние комментарии
7 часов 40 минут назад
16 часов 31 минут назад
16 часов 34 минут назад
2 дней 22 часов назад
3 дней 3 часов назад
3 дней 5 часов назад