Богданович Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БОГДАНОВИЧ Іван Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Публіцист, поет.

З дворянської родини. Син, Богданович М., – військовий історик; брат, Богданович Іп. – поет.

Народився в 1758 (1764?) р. в с. Переволочній Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині затоплено водами водосховища).

Помер 2 (14) квітня 1831 р. с. Басівці Сумського повіту Слобідсько-Української губернії

Російської імперії (нині – Роменський район Сумської області України).

Навчався в гімназії при Московському університеті.

Був записаний в Семеновський полк (1768). Вийшов у відставку (1781). Працював сумським горо-

довим (1784-1804), повітовим предводителем сумського дворянства (1811-1813).

Лауреат великої срібної медалі Вільного економічного товариства (1809).

Друкувався в журналах «Український вісник», «Російський вісник».

Як літератор дебютував трактатом «Про виховання юнацтва» (1807).

Потім настала черга наступних доробків: «Про кращий спосіб господарювання в різних

місцевостях Росії», вірші «Епітафія», «Слово похвальне царю Івану Васильовичу» (усі – 1809),

«Ти ремствуєш, Бахтін!», «Коли Феліцу ти оспівував богоподібну» (обидва – 1810), «Ода на 1813

рік» (1813).

Б. – автор статей «До видавців», «Письменник в суспільстві і в самотності» (обидві – 1818).

Приписується нашому землякові компілятивна «Граматика російська на користь поляків, зібрана з

різних російських граматик» (1809).

Цензурою була заборонена публікація твору «Про народну освіту» на тій підставі, що автор «не

зовсім розважливо та справедливо» відгукується про духовенство та говорить про зловживання

земського начальства й поміщиків (1816). Не побачило світу й «Послання до Мурзи-правдолюбця,

співака Феліци».

На одному з московських аукціонів книга «Слово похвальне царю Івану Васильовичу» продана за

$400 (2007).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Карамзін, О. Шишков, О. Голіцин, Г. Державін, П.

Молчанов, І. Бахтін, Є. Дашкова, І. Вернет, Є. Станевич, В. Капніст, С. Глинка, В. Каразін, М.

Дашков, П. Бекетов та ін.

***

ПОРАХУЄМОСЯ СЛАВОЮ,

професійне кредо Ів. Богдановича

Шлях письменників завжди був для мене небезпечним. Я ніколи не шукав їх слави, і ніколи

шукати її не збираюся.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР, з книги Ів. Богдановича «Про виховання юнацтва»

Чи заважає загальному доброзвичайному національний характер? Він не тільки не спотворює, а й

власними рисами розуму і серця дає кожному ясне поняття про те, що відрізняє його від інших

народів.

ПЕРША СПРОБА, з статті А. Сманцера «Гуманізація педагогічного процесу в середній школі»

Демократичні і гуманістичні погляди М. В. Ломоносова стали основою для подальшого розвитку

ідей гуманізму в творах російських педагогів. Один з них Ів. Ф. Богданович, автор книги «Про

виховання юнацтва», обґрунтував необхідність не просто виховання, а саме національного

виховання.

Він дав багато корисних рад батькам і вихователям з питання виявлення і розвитку природних

схильностей дитини. Прихильник «гуманного виховання» він виступав проти строгості відносно

батьків і дітей.

Це була перша спроба гуманістичного підходу при навчанні і вихованні дітей.

ЦЕНЗУРА НЕ ПРОПУСТИЛА, з статті Н. Громової і В. Степанова «Богданович Іван

Федорович»

Літературою Ів. Богданович почав цікавитися рано; у зрілому віці він був власником великої

бібліотеки, яка, можливо, увібрала і бібліотеку Іп. Богдановича. Особливо тісних стосунків із

старшим братом молодший не підтримував і, мабуть, не був близько посвячений в його

письменницьку діяльність.

Свідоцтвом того, що до 1806 р. Б. ще не мав репутації письменника, служить умовчання про нього

в «Посланні до Привіти» (1807) Паліцина, котрий дає докладний перелік знайомих літераторів.

Ім’я Ів. Богдановича з’являється у пресі після смерті брата, коли до нього починають звертатися у

пошуках неопублікованих творів автора «Душеньки». Він надав свої спогади про брата М. М.

Карамзіну, який працював над статтею «Про Богдановича і його твори»; взяв активну участь в

підборі невідомих творів для здійснюваного П. П. Бекетовим видання двотомних «Творів»

Богдановича. Тут же з’явилася його епітафія братові.

Ще в 1790-х рр. Б. обговорював з братом і В. В. Капністом