Бен-Цви Ицхак [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

року багато хто вважає першим

прецедентом подібного роду, хоча було ще й вбивство Х. Арлозорова й розстріл «Альталени»...

ДОПОМАГАЛИ ЗВ’ЯЗКИ І ГРОШІ, з статті М. Бар-Зохара «Бен Гуріон»

Після розлуки з Шломо Земахом у нього з’являються перші товариші, стосунки з якими

переростають в дружбу. Їх двоє; як і він, вони члени партії і працюють в редакції «Єдності».

Перший, Іцхак Бен-Цві – сором’язлива висока худа молода людина з сумним обличчям, гарними

вусами і борідкою, старший від Гріна на два роки. Один із засновників «Поалей-Ціон», він

організував перші єврейські групи самооборони в Росії, звідки втік, переодягнувшись ченцем.

Другий – Рахіль Янаїт, молода мрійлива жінка, закохана в Єрусалим, яка прибула до Палестини

сама, без копійки в кишені, зате з палким бажанням реалізувати ідеї сіонізму. Троє друзів стають

нерозлучними.

...Давид напровесні ...готується до складання вступних іспитів до університету. Проте йому не

вистачає деяких документів, зокрема, свідоцтва про закінчення середньої школи. Але за

допомогою Бен-Цві (і батьківських грошей) він отримує фальшиве свідоцтво, видане російською

школою.

ВЕРБУВАВ СОЛДАТІВ, з книги Г. Меїр «Моє життя»

Перші палестинці, яких я зустріла, були Іцхак Бен-Цві, який згодом став другим президентом

Ізраїлю, Яаков Зрубавел, відомий сіоніст-соціаліст і письменник, і Давид Бен-Гуріон.

Бен-Цві і Бен-Гуріон приїхали до Мілуоки 1916 року вербувати солдатів для Єврейського легіону;

вони жили в Палестині, але турецький уряд їх вислав, заборонивши туди повертатися.

Ніколи раніше я не зустрічала таких людей, як ці палестинці, ніколи не чула таких розповідей про

ішув (маленьку єврейську громаду в Палестині, яка у той час скоротилася з 85 до 56 тисяч). Тоді я

вперше дізналася, як страждає ішув від жорстокого турецького режиму, котрий заморозив всяке

нормальне життя в країні.

НЕЧУВАНА СКРОМНІСТЬ, з розвідки Р. Рамма «Вейцман: від Хаїма до Езера»

Подружжя Бен-Цві відрізнялося скромністю і навіть відмовилося залишити свій будиночок

барачного типу, погодившись лише на те, щоб їх переселили до президентської резиденції.

ДРУЖБА НАВІКИ, з книги К. Ієрухама «Завжди в строю. Записки ізраїльського офіцера»

Найбільший розквіт ліберійсько-ізраїльських стосунків досяг після візиту президента Іцхака Бен-

Цві до Монровії. Напередодні його президент Табмен на багатолюдному мітингу закликав не

шкодувати нічого, аби добре прийняти президента Ізраїлю. «Все, що ми зробимо, – сказав він, –

буде малою дещицею в порівнянні з тим, що було зроблене для нас під час нашого візиту до

Ізраїлю».

Монровія не шкодувала сил, щоб надати честь президентові Ізраїлю і його дружині. Всюди

майоріли біло-блакитні прапори. Вночі до аеропорту, розташованого в 80 кілометрах від столиці,

прибув президент Ліберії, міністри, громадські діячі, аби зустріти президента Ізраїлю. Уночі до

Монровії в’їхала колона машин, в одній з яких перебував Іцхак Бен-Цві з дружиною. Вулиці були

переповнені народом...

Візит, який тривав сім днів і в ході якого було укладено Договір про дружбу і співпрацю між

Державою Ізраїль і Ліберією, став яскравою демонстрацією дружби двох народів.

ПУШТУНИ – ТЕЖ ЄВРЕЇ, з репліки Brahmaa «Таки так! Вейзмір!»

Іцхак Бен-Цві, історик за професією, присвятив один доробок, в якому доводив, що сучасні

пуштуни – частина корінного населення Афганістану – є нащадками євреїв, причому не просто

євреїв, а представників десяти втрачених колін Ізраїлю (!). Оскільки євреї, що прийшли, були

нечисленним народом, вони не змогли чинити опір місцевим порядкам, і їм довелося прийняти

іслам. Спочатку вони дотримувалися єврейських традицій, але пізніше забули їх і стали

мусульманами.

Саме тому, як вважає Іцхак Бен-Цві, надалі євреї ніяк не згадані в історії Афганістану, оскільки

вже втратили національну ідентичність, проте фактично (точніше, етнічно) не перестали бути

ними.

ЗА ЩО БОРОЛИСЬ, з інтерв’ю Ш. Свірського Є. Кравчик «Нерівні можливості в країні

корупції, що перемогла»

– Чи вважаєте ви нормальною ситуацію, за якої громадянин, що відчайдушно має потребу і

який потом і кров’ю заробляє вечорами чи вихідним зайву пару сотень шекелів, виплачує з

них весь податок – до останньої агори, зате багатії, особливо наближені до правлячої

верхівки, стараннями своїх захисників звільняються від сплати астрономічних