загрузка...
Перескочить к меню

Руденко Людмила (fb2)

файл не оценён - Руденко Людмила [Справочник-дайджест] 22K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



РУДЕНКО Людмила Володимирівна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Шахістка. Перша радянська чемпіонка світу і друга – у світі (1950-1953).

З дворянської родини. Батько, Руденко В., – дійсний статський радник.

Народилася 27 липня 1904 р. в м. Лубни Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Полтавської області України).

Померла 26 лютого 1986 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчила Одеський інститут народного господарства (1925).

Працювала інженером однієї з леніградських друкарень, одного з оборонних заводів.

Чемпіонка СРСР (1952).

Міжнародний гросмейстер (1976).

Міжнародний майстер серед чоловіків (1953).

Заслужений майстер спорту СРСР (1953).

Р. серйозно займалася також плаванням і навіть стала чемпіонкою України з цього виду спорту

(1925).

Будинок в м. Ленінграді, в якому мешкала Р., прикрашає меморіальна дошка з написом «В цьому

будинку з 1976 по 1986 рр. жила и працювала видатна шахістка перша радянська чемпіонка світу

Людмила Володимирівна Руденко».

В м. Санкт-Петербурзі (РФ) проводиться жіночий шаховий турнір пам’яти нашої землячки (1987).

«Укрпошта» з нагоди 100-літнього ювілею Р. випустила маркований конверт з її зображенням

(2004).

В г. Лубни (Україна) відбувся Всеукраїнський шаховий турнір, присвячений 105-й річниці з дня

народження Р. (2009).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – С. Бондарін, М. Харджієв, О. Толуш, Л. Крістол, Ф.

Дмітрієва, Х. Вайнер, М. Ботвинник, А. Кушнір, Р. Антонова, Н. Колотій, П. Романовський, М.

Тайманов, Л. Шамаєв, Г. Левенфіш та ін.


***

ТВОРИТИ ДОБРО

, з життєвого кредо Л. Руденко

Добрих слів і добрих справ вона ніколи не шкодувала для своїх численних друзів і знайомих.


ПОСПІШАЙТЕ, афоризм Л. Руденко

Поспішай порадувати добрим словом першого зустрічного, адже може бути – більше не

вдасться побачитися.


НА ДЕСЕРТ – ШАХИ, з інформації «Руденко Людмила Володимирівна» на orenda.pl.ua

Значного успіху Руденко досягла в 1928 році, ставши чемпіонкою Москви. У першості столиці

вона виграла всі дванадцять партій.

Людмила Володимирівна сім разів ставала чемпіонкою Ленінграда, з хорошими результатами

виступала у сімнадцяти першостях СРСР.

Учасниця 1-го і 16 інших чемпіонатів країни; найкращі результати: 1952 – 1-е м.; 1936, 1945,

1947/48 і 1953 – 2-е м. Чемпіонка Москви (1928), Ленінграда (1932, 1936, 1947, 1957, 1958, 1962 і

1963), спортобшеств «Спартак» (1937) і «Зеніт» (1954), відкритих першостей Узбецької РСР (1955)

і УРСР (1956). Учасниця ряду міжнародних матчів, у тому числі радіоматча СРСР – Велика

Британія (1946), матчів СРСР – ЧССР (1954), Ленінград – Будапешт (1957).

...Двері квартири Людмили Руденко завжди були гостинно відчинені для шахісток, що

приїжджають у місто на Неві мало не з усього Радянського союзу. На «десерт» в цьому будинку

традиційно завжди були шахи. Грала вся сім’я – бабуся, син, невістка та онук. Всі були в курсі

самих останніх шахових новин. Сюди, мов до клубу, завжди дзвонили і заходили провідні

ленінградські шахісти.


ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ, з нарису Т. Леонтьєвої «Радянський характер»

На початку Великої Вітчизняної війни, у кінці липня 1941 року, один з великих ленінградських

оборонних заводів евакуювали в тил, за тисячі кілометрів від Ленінграда, на береги річки Білої. А

діти низки працівників залишилися в літньому таборі.

...Людмила Руденко дісталася військового коменданта на вокзалі. Пред’явивши документи і

звернення заводських організацій, попросила допомогти їй сісти на будь-який потяг.

Але комендант, який не спав декілька діб, подивився на неї невидючими очима і сказав:

– Громадянко, звільніть приміщення. Зараз йдуть виключно військові ешелони. Хіба не бачите, що

робиться?!

Вона розкрила перед ним свою валізу з листами і змусила слухати себе.

– Невже ви не розумієте? Напевно, у вас немає дітей? – сказала гаряче.

Комендант махнув рукою, і обличчя його зморщилося.

– Діти є, громадянко, але зробити нічого не можу. Звільніть приміщення.

...Говорячи це, він підвів її до виходу на платформу і, переступивши поріг, сказав довірливо:

– Ось йдуть ешелони кожну годину, а куди йдуть – військова таємниця.

...Вона рішуче піднялася на порожній гальмівний майданчик вагону. В ту ж хвилину пролунав

далекий гудок паровоза і потяг рушив. ...Пересідаючи з потягу на потяг, вона потрапила поблизу

Рибінська до вагону з кіньми.

За добу дісталася станції Ленінград-Сортувальна.

...Щодня треба було діставати продукти, молоко, годувати триста дітей, мити посуд, різати хліб.

Навіть у мирний час таке триразове харчування було б складним завданням, а в умовах війни усе

це надзвичайно ускладнювалося.


КУМИР ПОКОЛІНЬ, з статті «Вшанували шахову королеву» на ukrposhta.com

Ім’я шахової королеви Людмили Руденко теж відоме багатьом шанувальникам спорту. Щоправда,

далеко не всі знають, що перша радянська чемпіонка світу з шахів родом з України. За все її життя

лише в статті латвійського журналу «Шахс» згадувалось, що народилась Людмила Руденко 27

липня 1904 року на Полтавщині, в Лубнах, а дитинство її пройшло в містечку Варварівка

Миколаївської області.

Вперше за шахову дошку Людмила сіла в десятирічному віці. Навчати мистецтва цієї

захоплюючої гри почав її батько – викладач місцевої гімназії, великий любитель шахів. Ці

дивовижні чорно-білі фігури назавжди захопили дівчину.

Із десяти шахісток чемпіонка світу Віра Менчик, яка давала сеанс одночасної гри, похвалила лише

Руденко, зазначивши, що на неї чекає блискуче майбутнє. І не помилилася. 1928 року Людмила

Володимирівна стала чемпіонкою Москви, а в 1932, 1936 роках – чемпіонкою Ленінграда з шахів.

...Блискуча перемога на чемпіонаті світу з шахів серед жінок. Тоді Руденко обійшла 15 суперниць

з 12 країн. На довгі роки вона стала кумиром для багатьох поколінь любителів шахів.


ЗМУСИЛА СУПЕРНИЦЮ ПОМИЛЯТИСЯ, з інтерв’ю С. Руденка О. Кучеренко

– Бабуся чемпіонкою світу стала завдяки своїй витримці. Старт гри був досить скромним. Але

коли вона увійшла до смаку, отримала перемогу над головною конкуренткою – Ольгою Рубцовою.

Потім була важлива зустріч з голландською шахісткою. Гра складалася не на користь бабусі,

врятувати її могло лише диво. Але вона сиділа за столиком з таким виглядом, ніби усе йшло

чудово. Її холоднокровність вивела суперницю з себе. Голландка почала помилятися і зрештою

програла.

...У шахи грала до смерті, а ще обожнювала преферанс.


БУЛА БІБЛІОМАНКОЮ, з спогадів К. Бішард

По-справжньому ми подружилися, незважаючи на велику різницю у віці, у Волгограді на першості

спортивного товариства «Труд». Ми мешкали в одному номері. Людмила Володимирівна

постійно щось читала, особливо ночами і страшенно заважала мені спати. Проте ці незручності

швидко компенсувалися: я розуміла як багато мені дає спілкування з нею. Мабуть, вона була

однією з тих, хто мав величезний вплив на мій розвиток.

Пам’ятаю своє роздратування, коли глибокої вночі учергове побачила ввімкнену лампу і книгу в

руці сусідки. «Що ви читаєте»? – запитала я. «Великий Гетсбі» – відповіла Людмила

Володимирівна.

У той час мало хто чув про Хемингуея, не то що про Скотта Фіцджеральда... І тут на мене полився

такий потік інформації, зазвучали такі імена, такі факти з життя відомих письменників, що моє

бажання зайняти перше місце в змаганнях перейшло в бажання слухати, слухати і слухати її...

...Велике задоволення вона отримвала від розмов про книги і живопис. Шахістка мала чудову

бібліотеку, книги для неї були живими. Вона дуже любила їх дарувати і давати читати.

Пам’ятаю її розповідь про те, як вона їхала в Москву в купе з двома попутниками – чоловіком і

жінкою. Вона читала книгу історика Щоголєва про Пушкіна (довоєнне видання). Це зараз книгу

перевидали, а у той час це був раритет. Жінка поглядала в її бік і нарешті попросила книгу

почитати. Людмила Володимирівна, звичайно ж, прохання виконала, залишивши свою

ленінградську адресу. Яким же було її здивування, коли отримала з Москви бандероль з книгою і

лист подяки за підписом Аріадни Ефрон. Виявляється, її попутницею була донька поетеси Марини

Цветаєвої.


ДУТЕ ЧЕМПІОНСТВО, з статті Г. Слон і Л. Лакова «Чесні шахи»

Після того, як Ботвинник запанував на шаховому троні Сталін, природно, вирішив прибрати до

рук і жіночу корону. Після загибелі Віри Менчик у світі не залишилося пристойних шахісток і

стати чемпіонкою могла стати будь-яка.

Жіночий матч-турнір на першість світу 1949-1950 рр. проходив в Москві, тому, ясна річ, новою

чемпіонкою могла стати лише радянська шахістка. Кандидаток на почесну роль було чотири: три

зрілі тітки далеко за сорок Бикова, Рубцова, Руденко і молода Валентина Білова.

...У Москві стояв лютий мороз, а в готелі, де жили іноземки, частенько відключали то опалювання,

то гарячу воду. Заморожені гості про шахи і не думали, мріючи швидше втекти з «гостинної»

столиці.

У шаховому відношенні західним другорозрядницям теж доводилося несолодко – радянським

допомагала низка сильних майстрів і гросмейстерів. У турнірному залі майже безвилазно чергував

тоді ще зовсім молодий, але вже знаменитий Смислов, який постійно підморгував або кивав

головою, намагаючись підказати вірний хід. Партії радянських шахісток були складені заздалегідь

і нескінченно догравалися, аби в потрібний момент забезпечити необхідний результат лідерові.

У результаті, за кілька турів до фінішу з’ясувалося, що перші чотири місця забезпечено нашим

шахісткам. На очко від лідируючої Руденко відставала Валя Білова, і партія між ними мала

вирішити долю чемпіонства.

Увечері в готельному номері вони сіли за дошку, щоб завтра на публіці спокійно оформити

потрібний результат. Білова отримала позиційну перевагу, проте прогавила тактичний удар і

опинилася в безнадійному становищі. Поразка явно не входила в її плани, і боротьба несподівано

вийшла за межі шахівниці. З вигуком:

– Ах ти стара сука! Я все одно тебе завтра обіграю, – Білова широким жестом змела усі фігури з

дошки.

Руденко не залишилася у боргу. Розгублений голова шахової федерації спробував було урезонити

Білову:

– Валю, та ви що?! Адже ми домовилися. Ми ж граємо в чесні шахи!

У відповідь Білова вчепилася Руденко у волосся, а незабаром не витерпіли й представники сильної

статі. Через пару хвилин дим битви розвіявся, розбіяк вдалося розтягти по різних кутах і очам

з’явилася сумна картина. Номер повністю розгромлений, тренер Руденко Толуш задумливо

обмацував сливу, яка несподівано виросла під лівим оком, а жених Білової майстер Борисенко

ніжно притискав хустку до розпухлого носа.

Становище врятував прибулий куратор з НКВД. Пообіцявши відправити усіх учасників шахового

побоїща далеко-далеко від Москви, він швидко навів лад. В результаті досягнутого компромісу

наступного дня неабияк пошарпані Руденко з Біловою зробили швидку нічию, і незабаром світ

отримав нову чемпіонку.

«Чесний турнір» благополучно завершився.


І СТАЛИ УКРАЇНСЬКІ ЛУБНИ БІЛОРУСЬКИМИ ЛЮБНАМИ, казус

У 1955 р. О. Котов и М. Юдович видрукували у Москві книгу «Радянська шахова школа»,

розраховану на широке коло читатчів. В ній шановні автори чорним по білому написали, що Л.

Руденко «народилася в білоруському місті Любни», а грати в шахи її навчив батько – «шкільний

учитель».

Щодо професії тата – все зрозуміло: не міг же у перої радянської чемпіонки світу він бути

дворянином. А от казус з містом народження... геть незрозумілий!


МЕДАЛЬ ПІШЛА НА КОРОНКИ, бувальщина

Золоту медаль, яка тоді була повністю з дорогоцінного металу, Л. Руденко пустила собі на зубні

коронки. А коли лавровий вінок засохнув, почала кидати листя в суп.

Та й сам кубок неодноразово здавався в ломбард – спортсменок у ті часи грошима не панькали.




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...