Руденко Людмила [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Руденко Людмила [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

...Пересідаючи з потягу на потяг, вона потрапила поблизу

Рибінська до вагону з кіньми.

За добу дісталася станції Ленінград-Сортувальна.

...Щодня треба було діставати продукти, молоко, годувати триста дітей, мити посуд, різати хліб.

Навіть у мирний час таке триразове харчування було б складним завданням, а в умовах війни усе

це надзвичайно ускладнювалося.


КУМИР ПОКОЛІНЬ, з статті «Вшанували шахову королеву» на ukrposhta.com

Ім’я шахової королеви Людмили Руденко теж відоме багатьом шанувальникам спорту. Щоправда,

далеко не всі знають, що перша радянська чемпіонка світу з шахів родом з України. За все її життя

лише в статті латвійського журналу «Шахс» згадувалось, що народилась Людмила Руденко 27

липня 1904 року на Полтавщині, в Лубнах, а дитинство її пройшло в містечку Варварівка

Миколаївської області.

Вперше за шахову дошку Людмила сіла в десятирічному віці. Навчати мистецтва цієї

захоплюючої гри почав її батько – викладач місцевої гімназії, великий любитель шахів. Ці

дивовижні чорно-білі фігури назавжди захопили дівчину.

Із десяти шахісток чемпіонка світу Віра Менчик, яка давала сеанс одночасної гри, похвалила лише

Руденко, зазначивши, що на неї чекає блискуче майбутнє. І не помилилася. 1928 року Людмила

Володимирівна стала чемпіонкою Москви, а в 1932, 1936 роках – чемпіонкою Ленінграда з шахів.

...Блискуча перемога на чемпіонаті світу з шахів серед жінок. Тоді Руденко обійшла 15 суперниць

з 12 країн. На довгі роки вона стала кумиром для багатьох поколінь любителів шахів.


ЗМУСИЛА СУПЕРНИЦЮ ПОМИЛЯТИСЯ, з інтерв’ю С. Руденка О. Кучеренко

– Бабуся чемпіонкою світу стала завдяки своїй витримці. Старт гри був досить скромним. Але

коли вона увійшла до смаку, отримала перемогу над головною конкуренткою – Ольгою Рубцовою.

Потім була важлива зустріч з голландською шахісткою. Гра складалася не на користь бабусі,

врятувати її могло лише диво. Але вона сиділа за столиком з таким виглядом, ніби усе йшло

чудово. Її холоднокровність вивела суперницю з себе. Голландка почала помилятися і зрештою

програла.

...У шахи грала до смерті, а ще обожнювала преферанс.


БУЛА БІБЛІОМАНКОЮ, з спогадів К. Бішард

По-справжньому ми подружилися, незважаючи на велику різницю у віці, у Волгограді на першості

спортивного товариства «Труд». Ми мешкали в одному номері. Людмила Володимирівна

постійно щось читала, особливо ночами і страшенно заважала мені спати. Проте ці незручності

швидко компенсувалися: я розуміла як багато мені дає спілкування з нею. Мабуть, вона була

однією з тих, хто мав величезний вплив на мій розвиток.

Пам’ятаю своє роздратування, коли глибокої вночі учергове побачила ввімкнену лампу і книгу в

руці сусідки. «Що ви читаєте»? – запитала я. «Великий Гетсбі» – відповіла Людмила

Володимирівна.

У той час мало хто чув про Хемингуея, не то що про Скотта Фіцджеральда... І тут на мене полився

такий потік інформації, зазвучали такі імена, такі факти з життя відомих письменників, що моє

бажання зайняти перше місце в змаганнях перейшло в бажання слухати, слухати і слухати її...

...Велике задоволення вона отримвала від розмов про книги і живопис. Шахістка мала чудову

бібліотеку, книги для неї були живими. Вона дуже любила їх дарувати і давати читати.

Пам’ятаю її розповідь про те, як вона їхала в Москву в купе з двома попутниками – чоловіком і

жінкою. Вона читала книгу історика Щоголєва про Пушкіна (довоєнне видання). Це зараз книгу

перевидали, а у той час це був раритет. Жінка поглядала в її бік і нарешті попросила книгу

почитати. Людмила Володимирівна, звичайно ж, прохання виконала, залишивши свою

ленінградську адресу. Яким же було її здивування, коли отримала з Москви бандероль з книгою і

лист подяки за підписом Аріадни Ефрон. Виявляється, її попутницею була донька поетеси Марини

Цветаєвої.


ДУТЕ ЧЕМПІОНСТВО, з статті Г. Слон і Л. Лакова «Чесні шахи»

Після того, як Ботвинник запанував на шаховому троні Сталін, природно, вирішив прибрати до

рук і жіночу корону. Після загибелі Віри Менчик у світі не залишилося пристойних шахісток і

стати чемпіонкою могла стати будь-яка.

Жіночий матч-турнір на першість світу 1949-1950 рр. проходив в Москві, тому, ясна річ, новою

чемпіонкою могла стати лише радянська шахістка. Кандидаток на почесну роль було чотири: три

зрілі тітки далеко за сорок Бикова, Рубцова, Руденко і молода Валентина Білова.

...У Москві стояв