Пуцек-Григорович Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ПУЦЕК-ГРИГОРОВИЧ Василь Григорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Веніамін (1740). Автор удмуртської, марійської і чуваської граматик.

З родини військового. Батько, Пуцек-Григорович Г., – значковий товариш Лубенського полку.

Народився на початку XVIII ст. в м. Лохвиці Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Полтавської області України).

Помер 21 червня 1785 (1783?) р. поблизу м. Казані Російської імперії (нині – столиця Татарської

Республіки у складі РФ). Похований в Казанській Седмиозерній Богородицькій пустині.

Навчався в Київській духовній академії.

Був учителем слов’яно-латинської школи (1733-1738), викладачем (1738-1741), префектом (1741-

1744), ректором (1744-1746) архімандритом Казанського Спасо-Преображенського монастиря

(1744-1746), при царському дворі (1746-1748), єпископом Нижегородським і Алатирським (1748-

1753), єпископом Тверським (1753-1758), єпископом Псковським (1758-1761), архієпископом

Санкт-Петербурзьким і архімандритом Олександрово-Невської лаври (1761-1762), архієпископом

Казанським і Свіязьким (1762-1782).

Член Св. Синоду (1753).

Брав участь у похованні імператора Петра III і коронації Катерини II (обидві події – 1762).

Твори П.-Г. друкувалися в газеті «Казанські губернські відомості», журналах «Православний

співбесідник», «Російський архів».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Слово на новий 1747 рік», «Відозва до народу

під час пугачовського бунту», «Слово на 25 день травня», «Напучувальне послання до пастви»,

«Слово, виголошене на публічних зборах в Казанській гімназії», «Листи Веніаміна, архієпископа

Казанського, до архімандрита Платона Любарського».

Коли в Київській духовній академії сталася сильна пожежа (1780), П.-Г., перебуваючи на службі в

Казані, пожертвував землякам-погорільцям низку дорогоцінних видань для тамтешньої бібліотеки.

За життя П.-Г. довелося випробувати тяжкість брехливого доносу капрала І. Арестова, в якому той

звинуватив владику у зносинах з О. Пугачовим. Слідча комісія поспішно висловила недовіру

нашому земляку й розпорядилася взяти його під домашній арешт (1774). Проте згодом наклепник

зізнався в брехні, за що був засланий на каторжні роботи, а безвинного реабілітували.

По смерті виявилося, що у святителя немає особистих накопичень і похорон відправили на

монастирський кошт. Свою ж величезну бібліотеку П.-Г. заповів Казанській духовній семінарії.

Серед друзів та близьких знайомих П.-Г. – Ф. Прокопович, Г. Кременецький, С. Кулябка, І.

Рогалевський, П. Любарський, Л. Конашевич, С. Гловацький, І. Дячківський, П. Соколовський, Д.

Сєченов, А. Симановський, С. Свєтловський та ін.

***

ЗНАЙ МОВУ ТИХ, СЕРЕД КОГО ЖИВЕШ,

з життєвого кредо В. Пуцека-Григоровича

Коли багато хто для різних причин бажає знати мови не тільки ближніх, але й віддалених, не

тільки нинішніх, але й колишніх народів, то слід нам намагатися довідатися про мови тих народів, які між нами живуть і складають частину суспільства нашого.

ПІДЛОТИ НЕ ЗНОСИВ, зі спогадів П. Любарського

Удачею щиросердий, незлобивий, правдолюбний, строгий з милістю, благочестивий, до праці

охочий, щедрий, наук і учених людей аматор, у захисті своїх підлеглих і інших бідних старанний,

ввічливий, гостинний, в усьому підлості не терпить, – словом, усіма пристойними сану його

властивостями обдарований.

ПОКРИЙТЕ ГОЛОВУ ЦИМ ЗНАКОМ ЧЕСТІ, з рескрипту Катерини II від 26 січня 1775 р.*

Преосвященний митрополит, Веніамін Казанський! По приїзду моєму, першим піклуванням було

для мене розглянути справу ледаря Аристова: і довідалася я, на крайнє своє задоволення, що

безвинність вашого преосвященства зовсім доведена.

Покрийте поважну голову вашу цим відмінним знаком честі;* хай буде оний для всякого

повсякчасним нагадуванням торжествуючої чесноти вашої; забудьте жаль і сум, які вас вразили;

припишіть це долі Божій; …принесіть молитви Господові Богу, а я з відмінною доброзичливістю

є.

Катерина.

* Імператриця з посильним гвардійським офіцером направила нашому землякові з Петербурга в

Казань білий клобук митрополита і діамантовий хрест до нього.

МІСІОНЕР, з архіву Російської Православної Церкви

Уже в роки викладацької діяльності Веніамін відрізнявся даром проповідництва і неодноразово за

дорученням єпархіальної влади їздив як місіонера до магометан і інородців-язичників і в короткий

час освітив велику кількість татар, черемис, мордви і вотяків, звернувши їх у християнство.

…З воцарінням Катерини архиєп. Веніамін усього місяць утримався в Петербурзі. 25 липня 1762

року його перевели до Казані, як «черкаського» архієрея, невгодного імператриці, хоча в указі

говорилося, що він сам просив про перехід.

Архієпископ Веніамін, як пастир смиренний, благочестивий і доброчесний, усяке місце вважав

землею Бога. Йому на серце навіть думка не приходила про вигоди чи невигоди свого

переміщення.

ПІКЛУВАВСЯ ПРО ОСВІТУ ІНОРОДЦІВ, з дослідження «Святителі землі Нижньогородської»

на nne.ru

Управління Веніаміном Нижньогородською єпархією продовжувалося 4 роки і 6 місяців. Його

стараннями побудована була Хрестова церква (1752).

Веніамін піклувався про освіту інородців і про устрій семінарії. При ньому відновили викладання

грецької мови. Для розширення семінарії і багатьох її прибудов купувалися будівлі, що прилягали

до неї. І

…Під час хвилювань, спричинених самозванцем Пугачовим, Преосвященний Веніамін закликав

паству залишатися відданими престолу і батьківщині.

…Під час приступу і штурму Казані Преосвященний стояв на колінах у Благовіщенському соборі,

посилаючи до Бога молитви про рятування пастви і всієї Росії від ворога, «про дарування швидкої

на нечестивих допомоги». І після, як тільки замовкла стрілянина, серед обійнятого полум’ям міста, архіпастир з почуттям повної відданості Богу очолив хресний хід, задихаючись від жару і диму.

Наступного дня Пугачов зі своїм полчищем був розбитий.

…Імператриця, бажаючи доставити Веніамінові спокійний притулок, наказала вибудувати для

нього кам’яний заміський будинок при Воскресенському монастирі, що і було зроблено в 1781

році.

Після 20-літнього керування Казанською єпархією Веніамін, який досяг глибокої старості, подав

прохання про звільнення. І 17 березня 1782 року пішов на спочинок. Місцем собі він сам обрав

Казанську Седмиозерну Богородицьку пустинь. Тут митрополит Веніамін спокійно проводив дні,

що залишилися, у безмовному служінні Богу.

ЧЕРГОВИЙ КУРЙОЗ, з монографії М. Атаманова «Великий просвітник удмуртського й інших

народів Волго-Кам’я»

Стався такий курйоз: у 1964 році в Сполучених Штатах Америки в місті Блюмінгтоні перевидали

першу граматику удмуртської мови, про яку рідко хто знав у Росії. І в республіці в зв’язку з цією

неординарною подією піднявся такий гамір: адже дотепер писали і говорили, що в удмуртів не

було власної писемності і літератури і що грамоту і писемність їм принесла Радянська влада.

…Відразу ж виникло запитання: хто є автором удмуртської граматики? Причому у той же час

з’ясувалося, що подібні роботи написані і видані для чувашів (1769 р.) і марійців (1775 р.). Стиль

усіх трьох граматик подібний.

Для комуністичного уряду майже неможливо було визнати, що їхнім автором чи укладачем є

священнослужитель, архієпископ Казанський і Свіязький Веніамін (Пуцек-Григорович). Усіляко

крутилися, лукавили…

Першими визнали автором граматик архієпископа Веніаміна закордонні вчені.

В останнє десятиліття про нього заговорили знову. А поет, журналіст П. К. Поздєєв назвав

Пуцека-Григоровича «Кирилом і Мефодієм удмуртів».

…З огляду на думку наукової і творчої інтелігенції, ми, удмуртські християни, вважаємо, що

настав благодатний час для прославляння великого подвижника в справі освіти язичників,

корінних народів Волго-Кам’я – удмуртів, марійців, чувашів.

…Про ту велику роль, значення і не минущу цінність даної праці, створеної під безпосереднім

керівництвом і за участю святителя Веніаміна Пуцек-Григоровича, говорить і такий факт: вона

перевидана у США (1964 р.) і Удмуртії (1975 р.).

У м. Іжевську 17 листопада 2000 р. відбулася Республіканська науково-теоретична конференція

«Перша граматика удмуртської мови і розвиток наукового удмуртознавства, професійного

мистецтва й освіти», присвячена 225-річчю виходу книги «Твору приналежна къ грамматикъ

вотского языка».

Стараннями великого просвітителя, проповідника і місіонера для дітей удмуртського й інших

народів Росії, у містах Казані, Свіязьке, Єлабузі були відкриті перші школи, з них вийшли перші

грамотні люди.

Не помилялися вчені, письменники, які називали Веніаміна Пуцек-Григоровича своїм «Кирилом і

Мефодієм в одному обличчі»; його ж можна назвати й удмуртським Стефаном Великим-

пермським.

…У здійсненні святої справи скільки сил, часу, терпіння, знань приклав із самого початку свого

життєвого шляху Василь Григорович Пуцек-Григорович, виходець з далекої України! Один

Господь Бог знає.

Вдячний удмуртський народ не забуває ім’я свого первосвятителя. І справді, наставити на шлях

істини одну людину – подвиг. А тут цілі народи...