з женевського з’їзду…
Покійний був оптимістом до самих кісток; у людський розум, у його перемогу над темрявою він
вірив непохитно; серед найважчих, найпохмуріших обставин йому завжди сяяла ця віра. Не
торкаючись інших творів В. О., ми можемо вказати, між іншим, на роботу «Культура й убогість», як на зразок оптимістичного світогляду й разом з тим відрази до квієтизму. В оптимізмові полягає
й причина того… проповідництва, яким відзначений кожен рядок В. О., як письменника.
…Діяльну участь у журналістиці він став брати вже після того, як залишив службову діяльність, на якій задумав ряд широких реформ з охороні народного здоров’я, котрі злякали місцевих
обивателів.
У Самарі у В. О. була все те ж трудове життя; важко навіть уявити собі всю масу написаного за
цей час, а потрібно пам’ятати, що дуже багато чого, у виді виняткової пристрасності покійного, не
могло з’являтися в пресі. Всі події, що хвилювали останнім часом Самару й Поволжя, знаходили у
нього відповідний відгук. В 1883 р., під час відомого голодування, покійний у гарячій статті
звернув увагу на тяжке становище голодуючих й витребував посилену урядову допомогу.
Під час холери 1893 р. він не знав, що таке сон.
За це його обожнювали в народі; його інакше й не називали, як благодійником, батьком і
праведником.
Последние комментарии
4 часов 23 минут назад
13 часов 15 минут назад
13 часов 18 минут назад
2 дней 19 часов назад
3 дней 59 секунд назад
3 дней 1 час назад