Португалов Вениамин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

популярності по всій Росії. Нашим читачам ще пам’ятні його прекрасні кореспонденції

з женевського з’їзду…

Покійний був оптимістом до самих кісток; у людський розум, у його перемогу над темрявою він

вірив непохитно; серед найважчих, найпохмуріших обставин йому завжди сяяла ця віра. Не

торкаючись інших творів В. О., ми можемо вказати, між іншим, на роботу «Культура й убогість», як на зразок оптимістичного світогляду й разом з тим відрази до квієтизму. В оптимізмові полягає

й причина того… проповідництва, яким відзначений кожен рядок В. О., як письменника.

…Діяльну участь у журналістиці він став брати вже після того, як залишив службову діяльність, на якій задумав ряд широких реформ з охороні народного здоров’я, котрі злякали місцевих

обивателів.

У Самарі у В. О. була все те ж трудове життя; важко навіть уявити собі всю масу написаного за

цей час, а потрібно пам’ятати, що дуже багато чого, у виді виняткової пристрасності покійного, не

могло з’являтися в пресі. Всі події, що хвилювали останнім часом Самару й Поволжя, знаходили у

нього відповідний відгук. В 1883 р., під час відомого голодування, покійний у гарячій статті

звернув увагу на тяжке становище голодуючих й витребував посилену урядову допомогу.

Під час холери 1893 р. він не знав, що таке сон.

За це його обожнювали в народі; його інакше й не називали, як благодійником, батьком і

праведником.