Пироцкий Федор (fb2)

- Пироцкий Федор [Справочник-дайджест] 22 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ПІРОЦЬКИЙ Федір Аполлонович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Інженер-винахідник. Фундатор першого трамваю на теренах Російської імперії.

З військової родини. Батько, Піроцький А., – офіцер-медик.

Народився 17 лютого (1 березня) 1845 р. в м. Лохвиці Лохвицького повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Полтавської області України).

Помер 28 лютого (12 березня) 1898 р. в готелі «Афіни» м. Олешки Дніпровського повіту

Таврійської губернії (нині – м. Цюрупинськ Цюрупинського району Херсонської області України),

де наймав крихітну кімнатку. Похований на місцевому цвинтарі. На могилі встановлена стела з

його барельєфом.

Закінчив петербурзькі Константинівський кадетський корпус (1863-1865), Михайлівське

військово-артилерійське училище (1865-1866).

Служив поручиком в Київській фортеці (1866-1869), ревізором петербурзького Головного

артилерійського управління (1871-1888).

Здійснив перші досліди в Російській імперії з передавання електричної енергії на відстань (1874);

досліди на Сестрорєцької залізниці з передавання електричної енергії залізничними рейками

(1875); перші в світі досліди руху електричного трамвая лінією кінної залізниці (1880); створив

«Електричний моторний вагон», який почав широко застосовуватися згодом при гірських роботах

(1886).

На першій спеціальній електротехнічній виставці у Петербурзі наш земляк демонстрував свої

проекти і зробив доповідь «Передача електроенергії на необмежені відстані за допомогою

гальванічного струму (провідники – рейки та дріт)», обґрунтував її використання в тому числі і

для руху поїздів (1880).

Друкувався в «Інженерному журналі».

Як винахідник дебютував статтею в «Інженерному журналі» (1876).

Помер у страшенних злиднях.

Іменем нашого земляка названа вулиця в м. Цюрупинськ Херсонської області.

Серед друзів та близьких знайомих П. – П. Яблочков, І. Вишнеградський, Є. Ленц, В.

Петрушевський, В. Чиколєв, Д. Лачинов та ін.


***

ЗРУШИТИ ЕЛЕКТРИКОЮ

, з творчого кредо Ф. Піроцького

Зрушити вагон електричною силою.


ЗМУСИТИ ВОДУ ПРАЦЮВАТИ, з доповідної записки Ф. Піроцького «Механізм для передачі

роботи на усяку відстань» до Головного артилерійського управління в 1874 р.

У Росії пропонований механізм особливо може бути придатним, змусивши воду, що нині падає з

високих скель біля озер Фінляндії, працювати на заводі, розташованому в будь-якому місці Росії,

для чого завод той треба лише з’єднати дротом із водяним колесом (або турбіною), поставленим

на озері.

...Пропонований механізм дає можливість встановлювати парові машини в місцях, де пальний

матеріал дешевий, наприклад, де добувається кам’яне вугілля, і роботу (тобто енергію) цих машин

передавати у віддалені місця на ті фабрики і заводи, у місцях розташування яких паливо дороге.


ПОДВІЙНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ, з наукового висновку І. Вишнеградського

Вже давно відомі приклади, що служили для одержання струму через витрати механічної енергії, а

також давно відомі і прилади для оберненого перетворення. Проте для передавання руху між

віддаленими місцевостями це подвійне перетворення дотепер не вживалося.


КОНКУРЕНТИ НЕ ДРІМАЛИ, з статті К. Коломнова «Федір Піроцький»

Досконало ознайомившись зі станом виробництва гармат, Піроцький розробив особливу систему

металургійних печей із потрійними стінками, завдяки чому значно зменшилися витрати палива

при плавленні металу. Пропозицію довго вивчали і... відхилили.

Однак Піроцький усе ж таки вийшов на «електричну стежку». Вивчаючи звіти артилерійських

полігонів, він виявив на плані Білкового поля в Петербурзі вежу для прожектора, а через 83 сажні

– найпростіший генератор струму. Електроенергія від нього передавалася двома дротами. Втім,

сенсу від цього устаткування було мало, адже дроти виявилися затонкими, а джерело слабосилим.

Ідея ж Піроцького полягала в передаванні «сили падаючої води», яка обертає колеса, схожі на

мірошницькі, з’єднані з генератором. Потужний генератор системи Якобі, побудований на

принципі притягування й відштовхування, винахідник удосконалив і почав експерименти з

передавання енергії по досить товстому дроту, підвішеному на ізоляторах на стовпах. Досліди

вдалися. Піроцький продовжував у позаробочий час удосконалювати систему отримання,

передавання і перетворення електрики на механічну роботу, пристосувавши для досліджень

занедбану залізничну гілку завдовжки 3,5 версти неподалік Петербурзького порту.

1876 року артилерист-винахідник опублікував результати дослідів і розіслав їх багатьом фізикам

та електротехнікам. Його спостереження й ідеї підштовхнули колег до праці у цьому напрямі, і не

тільки в Росії. Представники фірми «Сіменс і Гальске» терміново відіслали статтю своєму

керівництву в Німеччину. І незабаром на Берлінській промисловій виставці демонструвалася

можливість передавання електроенергії по рейках для руху вагончиків – струм підводився по

спеціальній середній рейці і двох крайніх.

Подальші дослідження Ф. Піроцький продовжував разом із великим фізиком Володимиром

Чиколєвим. 12 квітня 1880 р. на першій у світі спеціальній електротехнічній виставці у Петербурзі

Піроцький демонстрував свої проекти і зробив доповідь «Передавання сили на будь-яку відстань з

допомогою гальванічного струму (провідники – рейки і дріт)», у тому числі і для руху поїздів.

Карл Сіменс старанно вивчив експонати Піроцького, перекреслив схеми і поставив йому купу

запитань. Через півроку в Берліні його старший брат Вернер Сіменс виступив із доповіддю

«Динамо-електрична машина і застосування її на залізницях». 1881 року їхня фірма почала

виготовляти вагони, конструкція яких збігалася з проектом Піроцького.

22 серпня вперше не лише в Росії, а й в усьому світі «було зрушено» (як писали в газетах)

справжній двох’ярусний вагон. Він став першим у світі моторним трамвайним вагоном.

Для вдосконалення конструкції трамвая Піроцький не мав коштів. Його ідеї підхопили за

кордоном і в Росії досить потужні фірми і заможні підприємці. «Електрична конка» із розряду

курйозів переходила у вкрай необхідний вид транспорту.


ВИНЯТОК СКЛАВ ЛИШЕ КИЇВ, з статті Л. Лівінської і Ю. Бобраницького «Трамвай без

прописки»

Ще навчаючись в академії, під час практики на військових заводах Фінляндії, Піроцький звернув

увагу на велику кількість водоспадів у цій озерній колонії, з яких лише декілька приводили в рух

механізми заводів. Це незабутнє враження краси і сили спонукає його до праці над передаванням

за допомогою електрики «рушійної сили від пунктів виробництва (водоспади, парові машини) до

місць споживання (міста, заводи). Саме ця проблема була ключовою для подальшого розвитку

електротехніки, оскільки передача на відстань слабких струмів на той час уже була розв’язана

(телеграф, згодом телефон).

На початку 1870 років Піроцький розробляє проект передачі електроенергії через залізний дріт,

закріплений телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах, та двох машин змінного струму

власної конструкції. Зворотним провідником була земля.

Він придбав дві уже класичні колекторні машини системи Грамма потужністю по 6 кс і у вересні

1874 р. на Волковому полі проводить першу серію дослідів з передачі електроенергії від однієї

машини на відстань 200 м до другої (перша система Г-Д). Для подальших експериментів він

докуповує, теж за свій рахунок, парову машину, згодом і другу, і проводить кілька серій дослідів.

Піроцький звертає увагу на «дармові» лінії – залізничні колії.

У 1881 р. Піроцький демонструє схему свого винаходу на Паризькій міжнародній виставці.

Здавалося, незабаром трамвай під вулицями імперії.

На заваді стала звичайна консервативність Росії, особливо її столиці. Місцеві олігархи, які вклали

великі капітали в конку, стіною стали перед трамваєм. На Заході ж протягом 5 наступних років усі

трамвайні лінії будували за схемою Піроцького.

Виняток склав лише Київ. На місцевих горах не могли довго затриматись ні конка, ні навіть

паровий трамвай. На Олександрівському узвозі навіть шестеро коней не могли підняти невеликий

вагон з пасажирами. У лютому 1891 р. видатний інженер-мостобудівник і підприємець німецького

походження генерал-майор Аманд Струве дістав у Київській думі дозвіл на будівництво замість

конки трамвайної лінії на найкрутішому Олександрівському узвозі, і вже 9 вересня там почали

укладати рейки. Поблизу пам’ятника Магдебурзькому праву постала електростанція з двома

генераторами.

І ось 1 червня 1892 р. на Олександрівському (тепер Володимирському) узвозі та Олександрівській

(тепер Сагайдачного) вулиці почав рухатися електричний трамвай. Так лише через 12 років після

винайдення творіння Піроцького було реалізоване вперше в імперії, на його батьківщині – Україні.

...Не кращою була і доля самого винахідника. Крім трамвая, він зробив багато винаходів у інших

галузях – будівництві гідроелектростанцій, електричному освітленні, зв’язку та в суто військовій

справі – артилерійській і ракетній техніці. Не цінувалися винаходи, не шанувалися винахідники...

Піроцького відсилають до Івангородської фортеці Варшавського військового округу, де у 1888 р. у

чині полковника відправляють у відставку з половинною пенсією, не давши п’ять з лишком

місяців дослужити до 25-річного військового стажу, який гарантував би йому пенсію на рівні

найбільшого окладу. Ображений і пригнічений Піроцький не повертається в «льодяний дім», а їде

в Україну, в село Маслівка Олешківського (тепер Цюрупинськ) повіту на Херсонщині. Там він мав

маєтності, успадковані від дядька, очевидно, теж дворянина козацького походження (згадаймо

Олешківську Січ). Та недовгим був спокій. Недоброзичливці відсудили безсумнівну спадщину,

скориставшись типовим для російської бюрократії перекрученням українських прізвищ. У деяких

документах Піроцький значився як Пероцький.


МАКЕТ ПЕРШОГО ТРАМВАЮ, з замітки В. Миленка «Подарунки музею»

Директор Солонцівської загальноосвітньої школи І. Сидоренко подарував у фонд Цюрупинського

районного краєзнавчого музею 8 експонатів скіфського та козацького періодів, а житель с.

Костогризове Г. Соколенко подарував виготовлений своїми руками макет першого трамвая Ф.

Піроцького.

ПОХОВАЛИ В КРЕДИТ, з повідомлення в газеті «Південь» від 22 травня 1898 р.

Ніяких грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, у рахунок

описаного і пізніше проданого майна...

На площі з молотка продавалися 17 травня різні старі речі, позначені в описі під номерами (під

кожним номером один чи кілька і навіть багато однорідних предметів), і за всі більш-менш

придатні речі вартістю від 1 коп. до 4 руб. 65 коп. отримано всього 65 рублів. Непроданими

залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо.

Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами,

книгами.


НЕ ЗАВАДИЛА Б ПАМ’ЯТНА ДОШКА, з кореспонденції В. Циганенка «Земляк – винахідник»

Нащадки у великому боргу перед Федором Піроцьким. В Україні, на його батьківщині, немає

жодної пам’ятної дошки, жодного пам’ятника, не написана навіть його повна біографія. У Києві,

де почалася служба Федора Піроцького, цілком достатньо місця, аби відкрити меморіальну дошку

нашому землякові і відомому винахідникові, котрий розробив теорію про передачу роботи

(енергії) «на усякі відстані», створив і випробував електричний трамвай.






MyBook - читай и слушай по одной подписке