Паскевич (Пасько) Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

злочинною в

незаслуженій недовірливості? Чи гідно вас пригноблювати чи бути не справедливим до тих, хто, не шкодував ні праці, ні самого життя, аби заслужити моє благовоління, був істинним вам

співробітником і помічником? Не мені вам, люб’язний Іване Федоровичу, нагадувати, що

…гнобити ж без причини – не благородно.

Прошу вас, як друга, прийміть це напучення від мене, як борг тому, якому я сам багатьма

порадами зобов’язаний. Я бажаю, щоб мого Івана Федоровича всякий підлеглий любив і шанував,

як батька, і щоб не було у нього інших заздрісників, ніж заздрісників його слави і чесноти.

ГАРАНТУЮ ДІЮ МАГОМЕТАНСЬКИХ ЗАКОНІВ, із звернення І. Паскевича до мешканців

взятого в облогу м. Арзерум

Граф Паскевич-Еріванський обіцяє всім жителям:

1) Особисту безпеку.

2) Недоторканність власності.

3) Порядок з боку російських військ і поруку, що від них нікому не буде зроблено ані найменшої

образи.

4) Пошану до релігії магометанської і до всіх обрядів віри і церкви.

5) Суд і розправу за законами магометанськими.

Граф Паскевич-Еріванський вимагає:

1) Щоб цитадель і фортеця здані були росіянам 27 червня удосвіта.

2) Щоб прапори, гармати і інша зброя, що знаходяться в місті, так само як і арсенали, амунічні і

провіантські магазини були здані тоді ж.

3) Щоб військові начальники і чиновники Порти, що знаходяться в Арзерумі, зробилися

військовополоненими.

4) Щоб всі міські жителі склали свою зброю в арсенал, де вона зберігатиметься до повернення по

закінченні війни.

5) Щоб ключі фортеці були піднесені 27 числа о другій годині пополудні депутацією з перших

персон міста.

ЦАР ОПІКУВАВСЯ ДОЛЕЮ ШАХА, з книги М. Щербатова «Генерал-фельдмаршал кн.

Паскевич. Його життя і діяльність»

Непохитний в переконаннях строго-легітимних Государ не допускав думки про можливість

скористатися непокірністю підданих законному їх монархові. Наполягаючи на задоволенні Росії, він, разом з тим, вимагав від Паскевича і збереження цілості Персії, і недоторканності законної

влади і престолу шаха.

ВИВЧАТИ ВІЙСЬКОВЕ РЕМЕСЛО ЗАХОДУ, зі спогадів Д. Давидова

Не маючи приводу відчувати глибоку пошану до фельдмаршала князя Варшавського, я, проте, для

користі і слави Росії не можу не бажати йому від душі нових подвигів. Хай діяльність нашого

Марса, присвячена благу звитяжного російського воїнства, вчинить на нього благотворний вплив.

Хай він, гідно стоячи на чолі звитяжного російського воїнства, стежить за всіма удосконаленнями

військового ремесла на Заході і клопоче у Государя, котрий йому повністю довіряє, про

застосування їх у наших військах.

КОМУ ВІЙНА, А КОМУ – РІДНА МАТІНКА, з дослідження С. Кубалова «Князь Варшавський, граф Еріванський. За що фельдмаршал І. Ф. Паскевич отримав ці титули»

У цивільному управлінні найчудовішою межею можна вважати те, що впродовж чотирьох

кампаній проти Персії і Туреччини, Закавказький край, котрий поставляв безперервно для війни

підводи і навіть продовольство, не тільки не збіднів, але ще й розбагатів, тому що за все платили

готівкою, полегшили податі і строго спостерігали, аби кожен житель був задоволений сповна.

До інших корисних цивільних справ фельдмаршала на Кавказі треба додати:

1) заснування в Тифлісі благородного пансіону для дівчат;

2) заснування візкової пошти на головних трактах, де до цього повідомлення передавали лише

верхи, через козачі пости;

3) прощення податей осетинам, які населяють найважчий простір Військово-Грузинського шляху;

4) камеральний і статистичний опис краю;

5) новий митний устрій;

6) розпорядження про поселення в закавказьких провінціях, окрім безлічі адербіджанських вірмен, ще й 90000 вірменських сімей, котрі полишили з Туреччину за Адріанопольським трактатом:

відведення для них земель, призначення допомоги тощо було закінчено ще до від’їзду

фельдмаршала.

ЗАКЛАВ МІНУ УПОВІЛЬЕНОЇ ДІЇ, з книги М. Блієва «Південна Осетія в колізіях російсько-

грузинських відносин»

Головними героями військово-політичних операцій в Осетії стали не генерали Ренненкампф і

Абхазов – безпосередні виконавці цих операцій, а граф Паскевич, котрий «з боку» спостерігав за

ходом подій і звітував про них перед Петербургом. У цій «рутинній» суєті його осяяла ідея «не

встановлювати» у Південній Осетії «моуравства» – «прогрузинської» форми управління, а замість

них заснувати