загрузка...
Перескочить к меню

Паскевич (Пасько) Иван (fb2)

- Паскевич (Пасько) Иван [Справочник-дайджест] 23K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ПАСКЕВИЧ (ПАСЬКО) Іван Федорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч. Один з чотирьох повних кавалерів ордена св. Георгія за всю історію існування

нагороди (крім нього, М. Кутузов, М. Барклай-де-Толлі, І. Дибич-Забалканський).

З поміщицької родини. Батько, Пасько Ф., – колезький радник.

Народився 8 (19) травня 1782 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 20 січня (1 лютого) 1856 р. в м. Варшаві Царства Польського Російської імперії (нині –

столиця Польщі). Похований в с. Дембліньске Царства Польського Російської імперії,

подарованого йому Миколою I. У свою чергу в м. Варшава спорудили пам’ятник фельдмаршалові

(1879).

Закінчив Пажеський корпус (1793-1800).

Служив флігель-ад’ютантом імператора Павла I в лейб-гвардії Преображенському полку (1800-

1805), в корпусі генерала Міхельсона (1805-1809), командиром Вітебського (1809-1810),

Полтавського (1810-1811), Орловського (1811) піхотних полків, 1-ї бригади 26-ї піхотної дивізії

(1811-1812), 26-ї піхотної дивізії (1812), піхоти і регулярної кавалерії авангарду генерала М.

Платова (1812-1814), 2-ої гренадерської (1814-1817), 2-ї гвардійської піхотної (1817-1821), 1-ї

гвардійської піхотної (1821-1824) дивізій, 1-го піхотного корпусу (1824-1826), кавказьким

намісником (1827-1831), намісником Царства Польського (1831-1856), командуючим південною

Дунайською армією (1854-1856).

Брав участь в російсько-турецькій (1806-1812), російсько-французькій (1812-1814), російсько-

перській (1826-1828), російсько-турецькій (1828-1829) війнах.

Командував дивізією при взятті Парижа.

Генерал-фельдмаршал (1829).

Член Державної ради (1832).

Граф Еріванський (1828), найсвітліший князь Варшавський (1831).

Кавалер російських орденів св. апостола Андрія Первозванного, св. Володимира 1-го ступеня, св.

Ганни 1-го ступеня; св. Олександра Невського, Білого Орла, прусських орденів Чорного Орла і

Червоного Орла 1-х ступенів; саксен-веймарського ордена Білого Сокола 1-го ступеня, турецького

ордена Місяця; персидського ордена Лева і Сонця.

Нагороджений Золотою шпагою з діамантами «За хоробрість» і Золотою шпагою з діамантами і

написом «За поразку персів під Єлизаветполем».

За заповітом 50 тисяч рублів сріблом (величезна сума!) відійшло Фонду державного інвалідного

капіталу на утримання щорічно 200 скалічених у битвах нижніх чинів.

Ім’я нашого земляка носив 36-й Орловський піхотний полк (1835-1871).

Серед друзів та близьких знайомих П. – О. Грибоєдов, М. Кутузов, П. Багратіон, Павло I, П.

Горчаков, І. Дибич, Микола I, І. Мартинов, І. Міхельсон та ін.


***

ВІРНІСТЬ ГОСУДАРЕВІ

, з життєвого кредо І. Паскевича

Бездоганне виконання службового обов’язку, вірність государеві навіть в думках.


ХОРОШИХ ОФІЦЕРІВ БЕРЕЖУ, зі спогадів І. Паскевича

Я вимагав строгої дисципліни і служби, …проте я не дозволяв акробатства з шкарпетками і

колінами солдатів, я сильно переслідував жорстокість і самоправство, а хороших хоробрих

офіцерів я оберігав.


ПЛЕМЕНА НЕ ПІДБУРЮВАВ, з рапорту І. Паскевича Миколі I від 29 жовтня 1827 р.

Я, прямуючи через Араке, жодного хана не запросив до сприяння нам способами бунту чи таємної

зради, не закликав до обурення ні кочові племена, ні міських жителів.

…З втратою Азербайджану англійські чиновники можуть сісти на кораблі в Бендер-Буширі і

повернутися до Індії.


ПРОШУ, ЯК ДРУГА, з листа Миколи IІ І. Паскевичу від 15 березня 1828 р.

Віддавши всемогутньому Богові дяку за дарування такого бажаного миру, звертаюся до вас, мій

люб’язний Іване Федоровичу, з висловленням почуття вдячності, яке від глибини серця до вас маю

за важливі послуги Вітчизні і точне виконання моїх побажань; ви все в повному обсязі виконали.

…Тепер, як старому знайомому, можу сказати, як другу, дозвольте мені пояснити з усію щирістю

нове бажання моє, котре власне вас, люб’язний Іване Федоровичу, стосується. Я душу вашу знаю; знаю, що благородна душа ваша не образиться на голос друга, якому честь ваша, ваша слава дуже

дорогі.

Не приховаю від вас, люб’язний друже, що з скорботою я бачив, як багато співробітників ваших, людей, котрих ви поважати повинні, бо вони цілком цього гідні, позбулися під кінець походу

вашої довіри, не зробивши, я сміливо скажу, нічого, аби провинитися і тим заслужити

незадоволеність вашу справедливим чином. Чи може висока і благородна душа бути злочинною в

незаслуженій недовірливості? Чи гідно вас пригноблювати чи бути не справедливим до тих, хто, не шкодував ні праці, ні самого життя, аби заслужити моє благовоління, був істинним вам

співробітником і помічником? Не мені вам, люб’язний Іване Федоровичу, нагадувати, що

…гнобити ж без причини – не благородно.

Прошу вас, як друга, прийміть це напучення від мене, як борг тому, якому я сам багатьма

порадами зобов’язаний. Я бажаю, щоб мого Івана Федоровича всякий підлеглий любив і шанував,

як батька, і щоб не


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...