МОКРИЦЬКИЙ Аполлон Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник, педагог, мемуарист.
З родини службовця. Батько, Мокрицький М., – поштмейстер.
Народився 28 липня (12 серпня) 1810 р. в м. Пирятині Полтавської губернії Російської імперії
(нині – м. Пирятин Полтавської області України).
Помер 26 лютого (8 березня) 1870 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).
Закінчив Полтавський будинок виховання бідних дворян (1822), Ніжинську гімназію вищих наук
(1830), Петербурзьку академію мистецтв (1839).
Працював викладачем Московського училища живопису, скульптури та зодчества (1851-1870).
Академік Петербурзької академії наук (1849).
Друкувався в журналі «Вітчизняні нотатки».
Пензлю М. належать полотна «Святий Севастян», «Портрет п. Епінгера», «Римлянка, яка годує
грудьми батька в темниці», «Портрет Є. Гребінки», «Портрет невідомої», «Дівчина на карнавалі»,
«Портрет преосвященного Никанора, митрополита Новгородського і Санкт-Петербурзького».
Більшість картин відрізняє краса італійського стилю.
Наш земляк – автор книг «Щоденник художника А. М. Мокрицького», «Спогад про О. Г.
Венеціанова та учнів його», статей «Спогади про Брюллова», «Венеціанов і його школа».
Брав активну участь в організації викупу його з кріпацтва.
Серед друзів та близьких знайомих М. – Т. Шевченко, М.Гоголь, В. Даль, Є. Гребінка, К. Брюллов,
І. Сошенко, О. Венеціанов, А. Майков, М. Щепкін, І. Дементьєв, В. Перов, І. Шишкін, І.
Прянишников, С. Римаренко, В. Трипольський, О. Тиранов, М. Прокопович, К. де Брігер та ін.
***
БУТИ СОБОЮ
, з творчого кредо А. Мокрицького
Немає потреби в наслідуванні манери того чи іншого майстра.
ПРИЄМНО БАЧИТИ ЦЮ СЦЕНУ, з «Щоденника художника А. М. Мокрицького»
1837 рік
18 [березня]. Четвер. Годину на сьому пішов я до Брюллова. Там уже були Венеціанов і брат його
Федір, незабаром прийшов Краєвський... Коли всі розійшлися, я залишився один, розповідав
Брюллову про Шевченка, намагався спонукати його на добре діло, і, здається, це буде єдиний засіб
– через Брюллова звільнити його від тяжких ненависних кайданів рабства. Легко сказати! Людина
з талантом страждала в неволі з примхи грубого пана!
31 [березня]. Середа. ...Брюллов був дуже задоволений, і, побачивши в ньому (вірші Шевченка –
авт.) думки і почуття молодого чоловіка, вирішив витягти його з податного стану і звелів мені для
цього завтра ж піти до Жуковського і просити його приїхати до нього.
1 квітня. Вранці, після чаю, пішов я до Жуковського й переплутав запрошення Брюллова. Замість
на завтра, я запросив його на сьогодні на третю годину. І перепало ж мені від Брюллова! Ментор
мій у червоних штанях розгнівався на мене так, що я гадав – поб’є, але в нього гнів – як гроза в
небі, після якої завжди буває погідно.
1838 рік
25 квітня. ...Годині о другій пішов я до Брюллова, застав його в робочій [кімнаті] з «Пертською
красунею». Підсів я до нього з цигаркою, він читав, а я слухав. Невдовзі з’явився Жуковський з
графом Вієльгорським. Прийшов Шевченко, і Василь Андрійович вручив йому папір про його
звільнення і забезпечення прав громадянства. Приємно було бачити цю сцену.
1839 рік
Свята неділя. 2 квітня. Сьогодні о дев’ятій годині ранку посилає за мною Брюллов. Він зустрічає
мене з насмішкуватою гримасою і запитує: «Що, нездоровий? Голова болить! Чому ви не
працюєте? Чи довго стирчатиме тут ваша робота?».
Учора ввечері годині об одинадцятій прийшов я до нього. Шевченко читав «Анахорета», а він
розкладав гран-пасьянс. Я показав йому малюнок – «Портрет m-me Клодт». «Схожа, дуже схожа,
дайте олівець!». І під дією чарівного олівця малюнок нерішучого учня набув одразу іншого
вигляду. Не торкаючись обличчя, він нашвидкуруч пройшов драпіровку (плаття), де-не-де
поправив складочки, обійшов контури пензликом, і малюнок ожив. «Ну от, – сказав він, – трохи не
вистачало, а як відрізняється. Млявий! Не відчуваєте краси; ну, геть з паперами, зараз подадуть
нам вечерю».
ВИВЧАТИ НАТУРУ, з статті А. Мокрицького «Венеціанов і його школа»
Замість утомливого багаторічного малювання античних зліпків він пропонував розглядати і
вивчати натуру, він не ганявся за красивим штрихом, прагнув знищити розриви між учбовим
процесом в майстерні і враженням від реального життя.
ПУШКІН
Последние комментарии
6 часов 50 минут назад
6 часов 53 минут назад
7 часов 5 минут назад
7 часов 7 минут назад
7 часов 21 минут назад
7 часов 37 минут назад