Холодная Вера [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ХОЛОДНА Віра Василівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Акторка німого кіно.

З інтелігентної родини. Дівоче прізвище – Левченко. Батько, Левченко В., – учитель.

Народилася 9 (17) серпня 1893 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Померла 17 лютого 1919 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України). Тіло забальзамували, аби перевезти до Москви; труну замкнули в

каплиці на 1-му Християнському цвинтарі ...і згадали лише в 1931 році; дорогою до столиці труна

...загубилася.

Навчалася в Московських приватній гімназії Перепьолкіної, балетному училищі.

Як акторка дебютувала в епізодичній ролі в «Ганні Кареніній» режисера В. Гардіна 1914).

Потім настала черга фільмів «Пісня тріумфуючого кохання» (1915), «Біля каміну» (1917), «Життя

за життя», «Одна з багатьох» (обидва – 1916), «Як вони брешуть», «Столична отрута» (обидва –

1917), «Пані, яка винайшла кохання», «Міщанська трагедія», «Останнє танго» (усі– 1918), «Азра»

(1919).

Усього Х. знялась у 47 стрічках, з яких до наших днів дійшло лише 5: «Діти століття», «Міражі»,

«Життя за життя», «Мовчи, журба, мовчи», «Останнє танго» (фраґмент) і дві хроніки.

За мотивами життя і кінокар’єри нашої землячки М. Михалков зняв художній фільм «Раба

кохання» (1976), а В. Цаліков – документальну стрічку «Прощальна краса».

Серед друзів та близьких знайомих Х. – В. Гардін, В. Максимов, Й. Рунич, В. Полонський, П.

Чардинін, В. Вісковський, Д. Харитонов, Ч. Сабінський, Є. Бауер та ін.

***

БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ – БОЛЯЧЕ

, з життєвого кредо В. Холодної

Розлучитися з Росією, нехай змученою і понівеченою, боляче і злочинно, і я цього не зроблю.

ТІНІ РАДОЩІВ, з професійного кредо В. Холодної

Майбутнє екрана велике й неосяжне. І я щаслива, якщо хоч трішки можу брати участь у цій

великій справі творчого розвитку кінематографа, якщо мої тіні на екрані приносять хоч трішки

радості людям.

«НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ», зі спогадів В. Гардіна

Струнка, гнучка, колишня танцівниця, вона сиділа переді мною, опустивши красиві вії на

чарівливі очі й говорила про те, що хоче спробувати свої сили на екрані.

– Грали де-небудь на сцені?

– Я лише танцювала.

Ну що я, режисер драми, міг запропонувати танцівниці? Але відпускати її теж не хотілося.

Вродлива, а, можливо, також обдарована. Треба випробувати її.

...Віра Холодна тоді вміла лише повертати свою гарненьку голову та стріляти очима ліворуч і

праворуч – нагору. Правда, виходило це в неї чудово, але більше красуня Віра дати нічого не

могла.

А цього було мало, так мало, що подумки я поставив діагноз із трьох слів: «Нічого не вийде».

ВИКЛИКАЛА СЕНСАЦІЮ, зі спогадів А. Ханжонкова

Холодна своїми чудовими сірими очима і класичним профілем викликала сенсацію – і одразу ж

потрапила до розряду кінозірок, що сходили на російському кінообрії.

«ЩОСЬ», ЯКОГО НЕ ІСНУЄ, з оцінки діяльності В. Холодної О. Каплером

В історії нашого вітчизняного кіномистецтва залишається цілком непоясненним (а точніше –

непоясненим) той фантастичний, сенсаційний успіх, який мала Віра Холодна, та загальна любов

глядачів, те поклоніння й беззастережне визнання її «королевою екрана».

...У чому ж загадка «королеви екрана»? У чому таємниця такого фантастичного, ні з чим не

порівнянного її успіху, загальної любові до неї? Чи була вона незрівнянно талановитішою від усіх

інших акторок російського дореволюційного кінематографа?

...Було в ній ще щось, чому я не знайду назви. Але плюс саме це «ще щось» теж значною мірою

визначало особливість Віри Холодної, її індивідуальність, її особистість і привертала до неї серця.

Ви запитаєте: що ж то все-таки за «ще щось»?

А я відповім – не знаю. Не знаю, але воно існує.

СКАРБ, з кореспонденції Л. Порицького «Загадка королеви екрана»

Декотрі історики кіно намагаються пояснити успіх Віри Холодної лише її зовнішністю, а як

акторка вона, мовляв, була нічим – просто вродливою натурщицею. Проте це абсолютно нічого не

пояснює, оскільки в той час у російському кіно знімалися десятки надзвичайно вродливих жінок, але жодна з них не мала навіть мікроскопічної частки успіху Холодної.

...Вже за першої розмови з Вірою Холодною режисер Бауер угадав у ній – крізь скутість і

сором’язливість – і прихований артистизм, і людську глибину, і неповторну жіночність.

– Я знайшов скарб, – говорив він друзям.

За рік роботи Віра знялася в 13 фільмах. Стрічки з її участю приносили надзвичайний прибуток, люди ходили «на Холодну».

Фільми «Забудь про камін» і «Мовчи, смуток, мовчи» мали рекордні збори за весь час існування

російської буржуазної кінематографії.

ПАНІ З БІБЛІЙНИМИ ОЧИМА, з статті В. Борисевича «Нам потрібні не красуні, а актриси.

Загадка Віри Холодної»

Віру запрошує до себе сам Костянтин Сергійович Станіславський і пропонує їй вступити до трупи

очолюваного ним Московського художнього театру з гучним творчим дебютом – роллю Катерини

в п’єсі Островського «Гроза». Для будь-якої іншої актриси ця пропозиція була б найбільшим

щастям. Щастям була вона і для Вірочки, та все ж молода актриса вирішила залишитися в своєму

улюбленому кінематографі. Російському кінематографі, який буквально розвалювався після того, як запанували в країні більшовицькі порядки...

...Хоч би як там було, істинна причина смерті Віри Холодної досі залишається загадкою.

Але ця загадка не може приховати від нас головного: Віра Холодна була справді видатною

актрисою. ...Жодна з її колег по цеху (а в той час у російському театрі та кіно було багато гарних і

знаменитих актрис) не знав такої гучної слави і справді всенародної любові, як ця «полтавчанка з

біблійними очима».

ЯК ЇЙ ХОТІЛОСЯ ЖИТИ, зі спогадів С. Левченко (Холодної)

Дмитро Іванович Харитонов запропонував їй стати компаньйоном його «справи» за кордоном.

Фірми обіцяли їй величезні гонорари, але Віра рішуче все відхиляла... Віра в пресі публічно

заявила, що нізащо не залишить свою Батьківщину в важкий для неї час, і закликала інших

артистів чинити так само. Відповіді були різні, хто залишився, хто – як Мозжухін – емігрував.

...Навіщо тільки в цю Одесу поїхали! Можливо, Віра жила б і жила. Там вона заразилася цією

жахливою «іспанкою». В Одесі була справжня епідемія, і перебіг хвороби був дуже важким, у

Віри ж якось особливо важко... Як їй хотілося жити! Перед будинком нашим постійно – день і ніч

– стояла юрба молоді. Віра говорила: «Володя там, у Москві, не відчуває, мабуть, що я помираю».

Усе розуміла, знала, що кінець. Харитонов і Чардинін плакали, сидячи на кухні.

РОСІЙСЬКА КОНТРРОЗВІДКА ЧИ ФРАНЦУЗЬКИЙ ГЕНЕРАЛ, з «Нотаток про

громадянську війну» В. Катаєва

Чутки приписали смерть Холодної російській контррозвідці. Казали, що артистку було підкуплено

більшовиками і вона мала змусити свого коханця, французького генерала, здати місто. На її

похорони зібралася сила-силенна народу. Вхід до собору, де в розкритій труні було виставлено її

тіло, охоронявся посиленим караулом. Серед обраних бачили і французького генерала. Він поклав

до її ніг пишний букет із сумними стрічками.

ЇЇ ДОБРЕ «РОЗКРУТИЛИ», з інтерв’ю С. Сковородникової О. Брюховецькій

– Навколо Віри Холодної існує багато легенд, і про її смерть, і про її життя. Скажімо, я натрапила

на плітку, що вона застрахувала свої очі на дуже велику суму. Наскільки ми можемо говорити про

реальну біографію «королеви екрану»?

– Я вперше чую про те, що очі Холодної були застраховані. ...Звісно, як у всякої міфологічної

особи, тут неможливо зібрати цілком вірогідні дані. Певну роль відіграла сестра Віри, Софія

Василівна Холодна (точніше, Левченко, але після смерті своєї сестри вона взяла собі її прізвище).

Я читала її листування і у мене склалося враження, що вона не проти заробити собі певний капітал

на цьому. Вона внесла деяку плутанину.

...Завжди біля такого «вогнища» хочуть всі погрітися. І кожен підкидає свої дрова, щоб воно

горіло.

У міфі Віри Холодної є три «наріжні камені». По-перше, чи була вона талановитою актрисою?

Цього тепер не з’ясуєш. За тогочасного стану кіно і тієї ролі режисера не можна визначити,

талановитий актор чи ні.

По-друге, це смерть Віри Холодної. Я певна, що, принаймні за мого життя, ніхто не зможе дати

вірогідну відповідь на це питання.

– А що для вас серед загадок Віри Холодної найбільш інтригуюче?

– Чому саме вона? Це, власне, і є третім «наріжним каменем». Звичайно, прекрасна модель,

прекрасні очі, які нагадують меланхолійну природу Полтавщини. Я теж думаю над цим питанням:

чому саме вона. Інтуїтивно я відчуваю це. З другого боку, їй дуже пощастило. Вона потрапила до

Бауера, він випустив цілу серію фільмів. Вона запам’яталася. А потім, коли вона прийшла до

Харитонова і стала єдиною зіркою, він зробив її королевою за рахунок жанру. Жодна актриса не

з’являлася з такою регулярністю. Тепер би сказали, що у неї хороший «піар», її добре

«розкрутили». Хоча, може, й не ставили спеціально такого завдання. До того ж – зовнішність, хоч

як це дивно. Я зазвичай намагаюсь уникати стандартів, і як мені щось подобається, то всупереч.

Коли я починала займатися дореволюційним кіно, існував стереотип: «король» – Мозжухін,

«королева» – Віра Холодна. Я хотіла чогось іншого, але – ні. Таки Мозжухін, і тут безумовний

талант, і таки Віра Холодна. Крім цього, її ще розкрутили як модель, ні в кого не було стільки

фотографій, як у неї. Була просто величезна кількість фотографій мод. Вона була законодавицею

моди. І тут ще треба враховувати момент кіногенії, вона була дуже кіногенічною.

ВИ ПІДЕТЕ У СИНІЙ КРАЙ, вірш О. Вертинського, присвячений В. Холодній

Ваши пальцы пахнут ладаном,

А в ресницах спит печаль.

Ничего теперь не надо нам,

Никого теперь не жаль.

И когда Весенней Вестницей

Вы пойдете в синий край,

Сам Господь по белой лестнице

Поведет Вас в светлый рай...

ПОЛТАВСЬКА ГАЛУШКА, бувальщина

У дитинстві ніхто не міг передбачити шалений успіх В. Холодної. Навіть батьки. Навпаки, за

неймовірний апетит вони прозвали доньку «полтавською галушкою».