Трощинский Дмитрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Панасовичем Гоголем та його десятирічним сином Миколою Гоголем – учнем

полтавського повітового училища.

В театр запросили своїх друзів Новиков і Муравйов-Апостол. На хорах купчилися простолюди...

Піднялася завіса... Зі сцени повіяло поезією рідної Надворсклянщини, України. Глядачі з

сердечним завмиранням побачили прості краєвиди. Не палаци, не церкви постали перед очима, а

сільська похила хата, повита вишневим садком. З неї вийшла Наталка, несучи відра на коромислі.

Прямує до криниці, ставить відра...

Замислилась... Полилася пісня «Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться». По голосу глядачі

пізнають Таню Преженковську. Але тут вона не така, як в інших п’єсах. Сама роль підказувала їй

інше виконання.

Постають нові й нові сцени. Викликає сміх кумедний возний Тетерваківський своєю каліченою

мовою. Не один з присутніх чиновників пізнав самого себе.

…Заключна картина, побудована драматургом за принципом сценічного ансамблю,

викликає піднесення.

Падає завіса. Глядачі просять автора вийти на сцену. З’являється Котляревський, зустрінутий

бурею оплесків. Генерал-губернатор запрошує його в свою ложу. Сюди з’являється і

Трощинський. Поздоровляють автора з перемогою. Капніст запрошує Котляревського і акторів

прибути до нього в Обухівку.

– А від Обухівки не так далеко і мої Кибинці, – обізвався Трощинський. – Дамо виставу в моєму

театрі...

Document Outline

YANDEX_36

YANDEX_58