Рот Йозеф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

плечі привертають і одночасно неймовірно бентежать,

уявляючись якоюсь каверзою «шайтана»: жінка не може бути такою доступною! Проте гаряча

східна кров б’є в голову, графиню В. тут же кличуть на шахське ложе, а далі...

Далі і починається основний сюжет відомого роману Йозефа Рота «Казка 1002-ої ночі». В даному

випадку, проте, замість «східної» виявляється «західна» хитрість: шахові підсовують до ліжка

звичайну повію Міцці Шінагль, лише зовні схожу на графиню. Вона одержує в подарунок перли

божевільної вартості, роз’їжджає Європою, бере участь в аферах і безуспішно ганяється за своїм

коханцем бароном Тайтінгером (який, до речі, і влаштував історію алькова з шахом).

Такий ось Троянський кінь зі сходу, що визначив долі всіх основних персонажів роману.

...Втім, роман заявлений в анотації як «любовний», і це відчуття, звичайно ж, часом виявляється,

хай і в знівеченому вигляді. Воно не рятує, не долає нісенітницю, проте в царстві користолюбства

одних і байдужості інших – певною мірою виправдовує героїв, залишає їм бодай шанс на сенс.

АНАЛОГ ПІКУЛЯ, з кореспонденції «ВиРОТська казка» на webman.ru

Зрозуміло, що Йозеф Рот – не Гі де Мопассан. Ясно, що далеко йому і до Олександра Дюма. Але,

виявляється, Йозеф Рот – всього лише аналог Валентина Пікуля. Тому що Рот – це жалюгідні

потуги, а не література, тому що це псевдоісторичність і псевдостилізація замість чогось

справжнього і талановитого.

...Рот понад все схожий на героя власного роману – жалюгідного журналіста Лазіка, пронозливого

кар’єриста, позбавленого і натяку на дарування, автора напівсвітських дешевих романів в

недоладному оформленні.

...Ні колориту, ні свободи, ні їх опису чи аналізу, читач в «Казці» Рота не знайде. А знайде три з

гаком сотні сторінок соромітностей, вульгарностей і наївного белькотіння, ячого б не могла

розповісти жодна Шахерезада.

ЗЛИДАР-МАРНОТРАТНИК, з реквієму С. Цвейга «Йозеф Рот»

Ця дивовижна людина не загордилася від успіхів і не підпала під владу грошей. Він роздавав

гроші направо і наліво, знаючи, мабуть, що у нього їм не місце.

Він не обзавівся ні будинком, ні дахом, а мандрував з готелю до готелю, з міста до міста всього

лише з маленькою валізкою, та десятком добре вигострених олівців, та тридцятьма-сорока

аркушами паперу, розсованими по кишенях незмінного сірого пальто, – так він прожив життя

циганом, студентом...

Друг кожному другу, товариш кожному товаришеві, доброзичливий і привітний зі всіма, навіть з

чужими, він справді марнував своє серце і свій час, залишаючись – якщо запозичити вираз нашого

друга Ернста Вейса – «злиденним марнотратником».

ДОЖИВАВ В УБОГОСТІ, з статті «Рот Йозеф» на eleven.co.il

Ранні статті Рота відображають його соціалістичні симпатії; вони містять гостру критику

суспільного устрою Веймарської республіки і німецького мілітаризму.

...Як кореспондент «Франкфуртер цайтунг» відвідав Росію. Свої враження від поїздки виклав у

серії статей (17 частин), де радянська дійсність піддана критичній оцінці.

Відмовившись від ідеалів соціалізму, Рот звернувся до консерватизму християнсько-

гуманістичного спрямування.

...Залишок життя провів в злиднях, особливо після розлучення з психічно хворою дружиною. В

стані депресії зловживав алкоголем, убачаючи в цьому повільне самогубство. Помер в лікарні для

бідних і був похований за католицьким обрядом, хоча ця церемонія була оголошена «гаданою»

зважаючи на відсутність свідоцтв про його хрещення і конфірмацію.