уявляючись якоюсь каверзою «шайтана»: жінка не може бути такою доступною! Проте гаряча
східна кров б’є в голову, графиню В. тут же кличуть на шахське ложе, а далі...
Далі і починається основний сюжет відомого роману Йозефа Рота «Казка 1002-ої ночі». В даному
випадку, проте, замість «східної» виявляється «західна» хитрість: шахові підсовують до ліжка
звичайну повію Міцці Шінагль, лише зовні схожу на графиню. Вона одержує в подарунок перли
божевільної вартості, роз’їжджає Європою, бере участь в аферах і безуспішно ганяється за своїм
коханцем бароном Тайтінгером (який, до речі, і влаштував історію алькова з шахом).
Такий ось Троянський кінь зі сходу, що визначив долі всіх основних персонажів роману.
...Втім, роман заявлений в анотації як «любовний», і це відчуття, звичайно ж, часом виявляється,
хай і в знівеченому вигляді. Воно не рятує, не долає нісенітницю, проте в царстві користолюбства
одних і байдужості інших – певною мірою виправдовує героїв, залишає їм бодай шанс на сенс.
АНАЛОГ ПІКУЛЯ, з кореспонденції «ВиРОТська казка» на webman.ru
Зрозуміло, що Йозеф Рот – не Гі де Мопассан. Ясно, що далеко йому і до Олександра Дюма. Але,
виявляється, Йозеф Рот – всього лише аналог Валентина Пікуля. Тому що Рот – це жалюгідні
потуги, а не література, тому що це псевдоісторичність і псевдостилізація замість чогось
справжнього і талановитого.
...Рот понад все схожий на героя власного роману – жалюгідного журналіста Лазіка, пронозливого
кар’єриста, позбавленого і натяку на дарування, автора напівсвітських дешевих романів в
недоладному оформленні.
...Ні колориту, ні свободи, ні їх опису чи аналізу, читач в «Казці» Рота не знайде. А знайде три з
гаком сотні сторінок соромітностей, вульгарностей і наївного белькотіння, ячого б не могла
розповісти жодна Шахерезада.
ЗЛИДАР-МАРНОТРАТНИК, з реквієму С. Цвейга «Йозеф Рот»
Ця дивовижна людина не загордилася від успіхів і не підпала під владу грошей. Він роздавав
гроші направо і наліво, знаючи, мабуть, що у нього їм не місце.
Він не обзавівся ні будинком, ні дахом, а мандрував з готелю до готелю, з міста до міста всього
лише з маленькою валізкою, та десятком добре вигострених олівців, та тридцятьма-сорока
аркушами паперу, розсованими по кишенях незмінного сірого пальто, – так він прожив життя
циганом, студентом...
Друг кожному другу, товариш кожному товаришеві, доброзичливий і привітний зі всіма, навіть з
чужими, він справді марнував своє серце і свій час, залишаючись – якщо запозичити вираз нашого
друга Ернста Вейса – «злиденним марнотратником».
ДОЖИВАВ В УБОГОСТІ, з статті «Рот Йозеф» на eleven.co.il
Ранні статті Рота відображають його соціалістичні симпатії; вони містять гостру критику
суспільного устрою Веймарської республіки і німецького мілітаризму.
...Як кореспондент «Франкфуртер цайтунг» відвідав Росію. Свої враження від поїздки виклав у
серії статей (17 частин), де радянська дійсність піддана критичній оцінці.
Відмовившись від ідеалів соціалізму, Рот звернувся до консерватизму християнсько-
гуманістичного спрямування.
...Залишок життя провів в злиднях, особливо після розлучення з психічно хворою дружиною. В
стані депресії зловживав алкоголем, убачаючи в цьому повільне самогубство. Помер в лікарні для
бідних і був похований за католицьким обрядом, хоча ця церемонія була оголошена «гаданою»
зважаючи на відсутність свідоцтв про його хрещення і конфірмацію.
Последние комментарии
25 минут 39 секунд назад
42 минут 43 секунд назад
1 час 3 минут назад
3 часов 45 минут назад
11 часов 8 минут назад
16 часов 52 минут назад