Радек Карл [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

РАДЕК Карл Бернгардович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст, публіцист, театральний критик, державний і політичний діяч. Справжнє прізвище –

Собельсон; псевдонім – Radek.

З педагогічної родини. Батько, Собельсон Б., – учитель.

Народився 31 жовтня 1885 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України).

Загинув у сталінському концтаборі 19 травня 1939 р. в м. Верхньоуральську СРСР (нині –

Челябінська область РФ).

Закінчив екстерном гімназію (1902), історичний факультет Краківського університету, навчався в

Бернському і Лейпцігському університетах.

Працював завідуючим відділом зовнішніх зв’язків ВЦВК (1917-1919), секретарем Комінтерну

(1920).

Член Польської соціалістичної партії (1902).

Член РСДРП (1903).

Член партії «Соціал-демократія Королівства Польського і Литви» (1904).

Друкувався в газетах «Трибуна», «Правда», «Вісті», журналі «За кордоном».

Автор статей «Шляхи російської революції», «Третій рік боротьби Радянської республіки проти

світового капіталу», «Коментарі до третього конгресу комуністичного інтернаціоналу»,

«Генуезька і Гаазька конференції», «Що дала Жовтнева революція», «Барометр виборів».

Перу Р. також належать книги «Анархісти і Радянська Росія», «Про Радянську конституцію»

(обидві – 1918), «Розвиток світової революції і тактика Комуністичної партії в боротьбі за

диктатуру пролетаріату» (1920).

Уперше заарештований за революційну діяльність (1906).

Удруге – як один з керівників першого з’їзду німецьких комуністів (1919).

Утретє – за «антирадянську діяльність» і Особливою нарадою при колегії ГПУ засуджений до 3

років заслання (1928). Звільнений достроково (1929).

Удруге заарештований (1936). Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до 10

років позбавлення волі (1937).

Верховним судом СРСР реабілітований (1988).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – Л. Троцький, І. Смілга, Я. Ганецький, В. Воровський, В.

Ленін, Є. Преображенський, Л. Серебряков, М. Богуславський, Х. Раковський, Я. Дробніс, Л.

Сосновський та ін.

***

ІЛЮЗІЇ ПІСЛЯ ПОРАЗКИ

, з політичного кредо К. Радека

Не існує нічого небезпечнішого, ніж ілюзії після поразки.

ПОТРЯСІННЯ ПСИХОЛОГІЇ, з статті К. Радека «Що дала Жовтнева революція»

Російський селянин знав виключно своє село, він не знав Росії, Росія була йому чужою. Який

відсоток старих селян був в Петрограді і Москві? Найнезначішний. Якщо якомусь Петру чи

Сидору довелося побувати в Петрограді або Москві, то про це розповідало все село і цим жили

покоління.

Прийшла революція. Вона перемістила калузького селянина сьогодні до Сибіру – аж до Байкалу, завтра через Украйну на Кавказ – Баку, післязавтра до Польщі, а ще післязавтра високо на північ

до Архангельська.

У російській літературі часів революції велике місце займають торбешники. Пани інтелігенти, у

яких революція відняла можливість їздити першим і другим класом і яких вона кинула в

теплушки, опинилися віч-на-віч з росіянами пейзанами і жахливо кривили носами з приводу того, що від них не відгонить одеколоном. Ці російські пейзани під час торбешництва об’їздили Росію у

всіх її напрямах. Російські сіромахи зміряли велич своєї вітчизни, побачила її вперше, побачили, що в ній живуть скрізь ті ж самі люди, – і український мужик навчився страждати стражданням

північного мужика, а північний мужик навчився розуміти, що питання бакинської нафти є

життєвим питанням і для нього. Струс всієї психології російського селянства є найосновнішим

фактом російської революції.

ВІН – НАШЕ ВСЕ, з статті К. Радека «Лев Троцький – організатор перемоги»

Потрібна була людина, яка стала б втіленим закликом до боротьби, який, цілком підпорядкувавши

себе необхідності цієї боротьби, став би дзвоном, що зве до зброї, волею, який вимагає від усіх

безумовного підпорядкування великій кривавій необхідності. Лише людина, котра працює, як

Троцький, лише людина, котра так не шкодувала себе, як Троцький, лише людина, що уміє так

говорити солдатові, як говорив Троцький, – виключно така людина могла стати прапороносцем

озброєного трудового народу.

Він був всім в одній особі.

КРАЩЕ БУТИ ХВОСТОМ, епіграма К. Радека на К. Ворошилова

Эх, Клим, пустая голова!

Мысли в кучу