Мизес фон Рихард Эдлер [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Мизес фон Рихард Эдлер [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МІЗЕС фон Ріхард Едлер


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: австро-німецько-американський.

Математик, механік. Першим роз’яснив роль теорії марківських ланцюгів у фізиці; у теорії

вірогідності запропонував частотну концепцію поняття вірогідності; запровадив до загального

вживання інтеграли Стілт’єсу. У механіці існує науковий термін «критерій пластичності Мізеса-

Губера» (1913).

З родини службовця. Батько, Мізес А., – інженер-шляховик; брат, Мізес фон Л., – економіст,

філософ, політолог.

Народився 19 квітня 1883 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 14 липня 1953 р. в м. Бостоні (США).

Закінчив Віденські академічну гімназію (1901) і технологічний університет (1905).

Був асистентом німецького математика Г. Гамеля (1905-1909), інструктором, пілотом-

випробовувачем австро-угорської армії (1913-1916), викладачем Дрезденської вищої технічної

школи (1917-1919), директором Інституту прикладної математики при Берлінському університеті

(1919-1933), викладачем Стамбульського (1933-1939), Гарвардського (1944-1953) університетів.

Фундатор і перший редактор журналу «Zeitschrift fur Angewandte Mathematik und Mechanik»

(1921).

Спеціалізувався з проблем математичної статистики, теорії пружної стійкості циліндрової

оболонки, механіки рідин, аеродинаміки, аеронавтики, статистики і теорії вірогідності.

Під керівництвом нашого земляка був створений літак з двигуном потужністю 600 к.с. (450 кВт), т.з. «літак Мізеса» (1915-1916).

Як учений дебютував розвідкою «Визначення маси маховика в кривошипно-шатунному

механізмі» (1908).

Потім настала черга книг «Соціалізм» (1951), «Антикапіталістичний психоз» (1956), «Теорія

водяного колеса».

Що стосується особистого життя, то М. відмовився від почесного членства в Академії наук НДР

(1950).

Серед друзів та близьких знайомих М. – Г. Гамель, М. Губер, Ф. Франк, М. Шлік та ін.


***

ЧИСЛЕННІ ВІРОГІДНОСТІ

, з наукового кредо Р. Мізеса

Практичний аналіз, інтегральні і диференціальні рівняння, механіка, гідродинаміка і аеродинаміка, конструктивна геометрія, числення вірогідності, статистика і філософія (у дусі неопозитивізму

Ернста Маха).

ВЕЛИКИЙ РЕФОРМАТОР, з оцінки діяльності Р. Мізеса О. Хінчіним

За останні роки німецький математик і фізик, професор Берлінського університету Р. Мізес

опублікував низку робіт з теорії вірогідності і фізичної статистики. Ці роботи мали на своїй меті, з

одного боку, перебудувати на новій науково-філософській підставі всю будівлю теорії вірогідності

і математичної статистики, з іншого піддати істотній ревізії основні принципи тієї схеми, згідно

якої до теперішнього часу статистичні методи застосовувалися в фізиці.

У обох напрямах вплив ідей Мізеса на хід наукової думки до теперішнього часу вже настільки

визначився, що знайомство з його ученнями повинне було б стати загальним надбанням усіх, хто

так чи інакше в своїй науковій діяльності стикається з статистичними методами, і особливо для

фізиків, тому що реформаторська діяльність Мізеса головним своїм вістрям спрямована на

фізичну статистику.

НАТХНЕННИЙ МІЗЕС, з оцінки діяльності Р. Мізеса А. Колмогоровим

Основа для застосовності результатів математичної теорії вірогідності по відношенню до реальних

випадкових явищ повинна залежати від деякої форми частотної концепції поняття вірогідності,

неминуча природа якої була вельми натхненно встановлена фон Мізесом.

НЕ «ФОРМИ РОЗУМУ», з авторської передмови до російського перекладу книги Р. Мізеса

«Вірогідність і статистика»

У цій книзі, котра не передбачає у читача ніяких спеціальних математичних пізнань, викладаються

основи обчислення вірогідностей, як точної природно-наукової теорії масових явищ і повторних

процесів.

Навіть у тих випадках, коли я торкаюся питань, що їх полюбляють філософи, – я не можу зійти з

погляду природника і ніколи не можу поставити собі іншого завдання, окрім єдиного: шукати по-

можливості найпростіший систематичний опис фактичних подій, які сприймаються почуттями.

Предметом теорії вірогідності, як і всякої іншої гілки природознавства, служать не якісь

спекуляції, не думки, не «форми розуму», а виключно доступні спостереженню факти.

І якщо ця книга не містить майже жодної математичної формули і за зовнішністю мало схожа на

математичний чи фізичний підручник, то все ж таки автор відчуває себе безумовно і виключно

математиком, розуміючи під ім’ям математики, як це робилося у давнину, всю сукупність точних

наук.

Берлін, червень 1928 р.

У ЧОМУ Ж ІСТИНА, з авторської передмови до книги Р. Мізеса «Вірогідність і статистика»

Для того, щоб найкоротше пояснити сенс того зіставлення, яке я виразив в заголовку цієї книги, я

дозволю собі навести жартівливі слова одного англійця, який якось сказав: існує три види брехні –

по-перше, брехня вимушена, яка вибачна, по-друге, брехня низька, для якої немає ніякого

вибачення, і по-третє, – статистика. Приблизне те ж саме ми хочемо сказати, коли в розмові

помічаємо, що числами можна «все довести...»

У основі всього цього лежить погляд, що висновки, побудовані на основі статистичних міркувань

або обчислення вірогідності, щонайменше не дуже надійні, якщо не зовсім непридатні.

Я не хочу оспорювати того факту, що багато безглуздого і того, що не витримує критики,

прикривається ім’ям статистики. Але метою подальшого викладу є спроба показати, що цілком

можливо, виходячи із статистичних даних і користуючись виправленим і належним чином

уточненим поняттям вірогідності, дійти до пізнань і тверджень, які у міру істинності» і надійності, так само як і за практичною придатністю, можуть змагатися з досягненнями будь-якої гілки

точного природознавства.

...Я вже вказав і згодом, як я думаю, виявиться з повною ясністю, що в цьому, тобто у відшуканні

розумного визначення поняття вірогідності, лежить ключ до з’ясування взаємовідношення між

статистикою та істиною.

ГНИЛЕ ВЖЕ НЕ ПОВСТАНЕ З ПРАХУ, з статті О. Хінчіна «Мізес Ріхард і його книга»

Пропонуючи Державному видавництву книгу Мізеса для перекладу російською мовою, ми

виходили з твердого переконання, що широким колам радянських читачів вона дасть виключно

багато, – так багато, як рідко може дати популярна книга.

Для нас його твір ...особливо цінний тим духом непримиренного реформаторства, з яким Мізес

звалюється на пануючі донині в нашій науковій і учбовій літературі наскрізь прогнилі схоластичні

традиції з теорії вірогідності. Розтин довгого ряду наполегливо повторюваних, сміховинних з

погляду сучасної науки безглуздостей, якими нас пригощає сучасне керівництво, заміна застарілих

і грубо невірних формулювань новими, науково дієвими і наочно виправданими, – ось основна

заслуга Мізеса перед наукою, і вже одна ця заслуга цілком виправдовує появу його книги на

нашому ринку.

Те, що створене Мізесом, може бути піддане критиці, і без жодного сумніву буде ще багато раз

переглянуте і перебудоване; але те гниле і віджиле, що ним зруйноване, вже не повстане з праху.

Москва, 27 липня 1929 р.


ЩЕ Й КОНСТРУКТОР ЛІТАКІВ, з розвідки «Авіатік G.I» на wunderwaffe.narod.ru

Промисловість Австро-Угорщини всупереч поширеній в наші дні думці була достатньо

розвиненою. Звичайно, вона поступалася промисловості Німеччини, але в роки Першої Світової

війни Відень зумів побудувати велике число дуже непоганих літаків. Хоча Німеччина прагнула

домінувати, намагаючись нав’язати сусідам ліцензійний випуск своїх зразків, австрійські

конструктори не хотіли з цим миритися. Жоден німецький літак, переданий для ліцензійного

випуску, не копіювався бездумно.

Вже на початку 1915 року фірма «Авіатик» створила двомоторний тримісний літак, оснащений

двигунами «Даймлер» потужністю 110 кВт. Конструктором літака, що існував в єдиному

прототипі, був Ріхард фон Мізес.

Конструкторові виділили солідні грошові кошти і підпорядкували виробничий відділ угорського

філіалу фірми «Авіатик» в Есслінгені.

Фон Мізес вибрав схему, характерну для більшості німецьких проектувальників, розмістивши

двигуни у фюзеляжі, а гвинти встановивши між крилами. Аби полегшити конструкцію літака, він

вирішив оснастити машину лише двома двигунами, які б через ланцюгову передачу обертали

гвинти.


ВАМ – ЗЛЕТ, тактико-технічні дані «літака Мізеса»

Суха маса


3008 кг

Злітна маса


4720 кг

Розмах крила


22,6 м

Довжина


15,4 м

Висота


4,2 м

Максимальна швидкість

150 км/г

Стеля


2500 м

Дальність польоту


600 км

Час набору 1000 м


7 хв. 40 сек.


РЕЗУЛЬТАТИ – РІВНОМОЖЛИВІ, з статті І. Сидорова «Можливості використання елементів

теорії вірогідності і статистики на уроках математики»

Ситуація, що грунтується на симетричності результатів досвіду, порівняно рідко зустрічається при

дослідженні реальних подій в науці і практиці. Біля витоків теорія частотної, або статистичної

вірогідності, стояли Р. Мізес Ріхард Едлер і Г. Рейхенбах.

...Візьміть 7 однакових кульок від настільного тенісу. На кожній напишіть номер – 1, 2 ..., 7. Три з

них (1, 2, 3) помітьте чорнилом – це будуть «чорні кулі», а інші – «білі». Тепер візьміть мішечок

чи скриньку – це буде ваша «урна» – і покладіть до неї кульки.

Перемішайте і витягніть одну. Запишіть, якого вона кольору, і покладіть назад. Це перший досвід.

Так можна робити багато разів підряд. За півгодини можна провести понад сотню дослідів.

Ми хочемо передбачити, скільки разів з 100 буде вийнята чорна куля. Яка їх частка у всіх

дослідах?

Природно, щоразу результат залежить від випадку – може трапитися чорна кулька, а може й біла.

Проте за великої кількості спроб приблизну кількість чорних куль можна передбачити!

Щоразу ви виймали з урни або першу кулю, або другу…, або сьому – всього сім можливих

результатів кожного досліду. Кулі ретельно перемішані, на дотик розрізнити їх не можна, у всіх

однакові шанси бути вийнятими. Математики говорять: всі сім результатів рівноможливі. Тепер

зрозуміло, що кожна куля може з’явитися в 1/7 частині всіх дослідів, і чим більше ви виймаєте

кулі, тим ближче до 1/7 частка будь-якого з семи результатів.

Звичайно, теоретично можна припустити, що всі сто разів ви виймаєте, наприклад, першу кулю.

Але це абсолютно винятковий випадок, а ми говоримо зараз про середні результати.

Що ж можна сказати про чорний колір? Він може в кожному досліді з’явитися одним з трьох

способів, в трьох результатах з семи (адже у нас три чорні кулі). Ці результати називаються

сприятливими для появи чорної кулі. Тобто, всіх дослідів – 7, сприятливих результатів – 3, отже, в

середньому в 3/7 всіх дослідів вийметься чорна куля. І чим більше спроб, тим ближче ця частка до

3/7.

Це і є вірогідність появи чорної кулі.