Менцинский Модест [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

широким світом. І він як носій тих найкращих духовних цінностей давав своєму

недержавному народу те, без чого цей народ пропав би: віру в свою духовну міць, ту, що часто

перемагає фізичну силу.

Він працював не для особистої слави, а як державний жрець усі свої сили віддавав на службу

найчистішого мистецтва, а свою особисту славу приносив у жертву для добра...

ОБРАНЕЦЬ МУЗ І ГРАЦІЙ, з відгуку в газеті «Діло» від 18 січня 1909 р.

У виконанні своєї партії осягнув п. Менцинський вишини, доступні хіба лиш для обранців муз і

грацій. Внутрішню боротьбу в душі Єлеазара між батьківською любов’ю для своєї вихованці

Рахилі, а релігійним фанатизмом, ненавистю до кардинала і жадобою помсти зумів артист

передати з такою силою, глибиною почуття й трагізмом, що своєю роллю захопив навіть найбільш

байдужих слухачів. Його чудовий, викінчений до найменших подробиць спів може стати взірцем

для виконавців цієї партії.

УРИВКИ З АРІЙ ВИКОНУВАВ НАРОД, зі спогадів М. Колесси

Ми називали його Модьою. Я пам’ятаю брата з дитинства. Коли Модьо раз на рік приїжджав зі

Стокгольма – то було свято. І не було у Львові фортепіано, на якому б він не грав. Модест чудово

співав, мав прекрасну дикцію, тому зали були повні інтелігенції, а деякі уривки з його арій

виконував народ.

У ВИКОНАННІ МЕНЦИНСЬКОГО, з статті Н. Тисячної «Бориспіль – місто автора слів

українського гімну»

«Ще не вмерла Україна» не відразу стала гімном всіх українців. В 1863 році галичанин Михайло

Вербицький написав на вірші музику. В 1910 році вперше пісня у виконанні відомого тенора

Модеста Менцинського була записана на платівку.

У часи українських визвольних рухів початку ХХ століття вона стала гімном УНР, а в 1939 році –

Карпатської України. Потім аж до набуття Україною незалежності цей твір був заборонений.

ОСТАННЯ ПІСНЯ В ЖИТТІ – «МЕНІ ОДНАКОВО», з нарису Т. Захарової «Геній опери»

Батьки навчили Модеста не тільки нотній грамоті, але й народним пісням, обрядам. Крім того,

сільський священик вважав українську музичну культуру невід’ємною частиною європейської.

Ось чому згодом син-гімназист у свої зошити переписував добутки не тільки українських,

російських, а й західноєвропейських композиторів. Із цього, мабуть, і почалося входження

Модеста у світове мистецтво. Ясна річ, що «стартував» він завдяки видатному таланту співака й

музиканта. Але...

У родині росло четверо дітей, і їй «по кишені» було тільки безкоштовне навчання й утримання

Модеста у Львівській духовній семінарії.

«Чистий срібний дзвіночок» – так озивалися про голос товариша студенти-теологи. Тут він співав

у прекрасному хорі, і у свідомості все міцніло й міцніло: головний мотив мого життя – музичний.

Студентський хор давав і світські концерти. Професори консерваторії відразу помітили

майбутнього чудового драматичного тенора. Практично підпільно Модест три роки відвідував

заняття у професора Валеріана Висоцького, як виразився один дослідник, «служачи одночасно

двом панам: Богу й своєму мистецтву». Я б сказала інакше: служачи одному Богу у двох його

іпостасях. А незабаром – Бог триєдиний! – у його життя ввійшла любов. Іванна Копистянська була

дуже бідною (після смерті батька залишилося шестеро дітей). І багатою! Багатою любов’ю! Проте,

на жаль, не до Модеста...

Не знаю, чи є на світі долі добрі й злі. Є – доля. І Модест, вражений особистою невдачею, після

третього курсу кидає богослов’я. Висловлює бажання вчитися співу за кордоном. Отут уже була

вражена мати. Артисти-галичани в ті часи були ізгоями. Австрійські барони, польська шляхта, російська імперія – хто тільки не був «зацікавлений» у розвитку української культури!

«Зіркою оперного небокраю» назвуть майстра англійські газети після його гастролей в «Kovent

Gardian».

І що характерно, джерел свого таланту він ніколи не забував. Так, у Стокгольмі, в 1905 році, він

співає Шуберта, Шумана, Вагнера, Чайковського – і Лисенка, українські народні пісні. Ось тут

Микола Лисенко й написав Іванові Франко: коли вже так славно співає «добродій Модест

Менцинський», то українські тексти повинні бути зразково перекладені німецькою, французькою і

іншими мовами.

У травні 1909 р. він знову співає у Львівській консерваторії. І зізнається: «Щаслива хвиля привела

мене до рідного краю... Тричі щаслива ця хвиля, коли довелось мені ушанувати й вклонитися

славній українській пісні, що зачарує