Гольдхабер Морис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

помилками.

По-перше, в енергетичний баланс включалися як маси частинок, так і їх кінетичні енергії. Такий

підхід не коректний, оскільки кінетична енергія не є «доважком» до маси: згідно принципу

автономних перетворень енергії, наявність у частинки кінетичної енергії означає, що її маса

зменшена на еквівалентну величину. Облік кінетичної енергії збільшенням її до маси частинки

був, на наш погляд, однією з головних причин систематичних розбіжностей між значеннями мас

ізотопів, одержаними в мас-спектроскопії і через баланси енергії ядерних перетворень.

По-друге, не враховувалося, що проміжне або кінцеве ядро могло, формуючись, опинитися у

збудженому стані і, відповідно, випромінювати g-квант – тоді енергетичний баланс буде

неповним, оскільки значень мас елементів, які використовувалися, були отримані для основних

станів їх ядер.

Обидва ці джерела помилок відсутні в способі знаходження маси нейтрона через вимірювання

енергії зв’язку дейтрона – за відомих мас атома водню і дейтерію (1.0078 і 2.0136 відповідно). Про

енергію зв’язку тут можна судити, знаючи енергію g-кванта, котрий викликає фоторозпад

дейтрона. Чедвік і Гольдхабер використовували випромінювання з енергією 2.62 МЕВ, свідомо

перевищуючи шукану енергію зв’язку. Вважалося, що різниця між енергією g-кванта і енергією

зв’язку повністю перетворюється на кінетичні енергії протона, який звільнявся, і нейтрона –

причому із-за близькості мас протона і нейтрона ці енергії вважалися однаковими. Таким чином, потрібно було зміряти лише енергію, наприклад, протона розпаду – що робилося за допомогою

іонізаційної камери.

НОВЕ – ДОБРЕ ЗАБУТЕ СТАРЕ, з дослідження Л. Окунь «Про перевірку закону збереження

електричного заряду і принципу Паулі»

Приблизно 30 років тому Г. Файнберг і М. Гольдхабер провели дослід, метою якого була

перевірка стабільності електрона. Вони шукали характерні рентгенівські лінії, які відповідали б

переходам на рівні, що звільняються при розпаді електрона, і дійшли висновку, що нижня межа

для часу життя електрона 1018 років.

У 1965 р. М. Мо і Ф. Райнес підняли цю межу до 1020 років.

У 1974 р. Ф. Райнес і Г. Собел використовували результат їх пошуків рентгенівських ліній, аби

визначити межу для порушення принципу Паулі. Вони розглянули перехід не на вакантний рівень, а на заповнену атомну оболонку.

...Низка нових експериментальних пошуків слабкого порушення принципу Паулі були

запропоновані в останні два роки. Серед об’єктів, що обговорювалися, були непаулівські

молекули, атоми, атомні ядра і адрони.

...Провал спроб порушити (на папері) принцип Паулі – наслідок вельми загальних теорем, заснованих на фундаментальних властивостях теорії поля.

Відповідно до прореченого «Нове – це добре забуте старе», деякі з дослідів, запропонованих за

останні два роки, дуже схожі на досліди, виконані багато років тому, коли не всі фізики були

абсолютно упевнені в тому, що тотожні звичайним електронам, а не якимсь іншими частинками, з

тими ж спіном, зарядом і масою. Наприклад, в 1948 р. М. Гольдхабер і Г. Шарфгольдхабер

поставили дослід, в якому бета-частинки від 14С зупинялися в свинці і проводили пошуки

рентгенівських ліній свинцю. Вони встановили 3% верхню межу на існування таких ліній і дійшли

висновку, що бета-частинки тотожні електронам.

РОЗГОРІЛАСЯ ДИСКУСІЯ, зі спогадів О. Тарантиної «До 50-річчя лабораторії високих

енергій»

На рочестерській конференції з фізика високих енергій 1962 р. ... найбільший інтерес викликало

повідомленням Нгуєн Дін Ті про спостереження нами піку в спектрі ефективних мас двох

нейтральних короткоживучих каонів з масою близькою до суми мас цих частинок у спокої. Після

цього повідомлення відбулося активне обговорення наших результатів і самої проблеми існування

нових частинок, котрі розпадаються на два каони.

У ньому взяли участь найбільші теоретики Дж. Сакураї, А. Салам, М. Гольдхабер і

експериментатори А. Розенфелд, М. Науєнберг і Дж. Лейтнер. У дискусії наголошувалося

важливість нашої роботи і необхідність продовження пошуку нових частинок, котрі розпадаються

на два каони, для підтвердження теорії векторної домінантності і подальшого розвитку теорії

сильних взаємодій.

АГРЕСИВНИЙ КОМПЛІМЕНТ, з книги І. Харгіттаї «Наші долі. Зустрічі з ученими»

Розалін Ялоу народилася в Нью-Йорку 1921 року. ... Вона не мріяла ні про що інше, окрім кар’єри

фізика. Після закінчення