Инглези Леонидас [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ІНГЛЕЗІ Леонідас Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: греко-французький.

Художник, педагог, громадський діяч.

З купецької родини. Батько, Інглезі В., – власник миколаївського готелю «Центральний».

Народився в 1882 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 29 вересня 1972 р. в м. Парижі (Франція).

Закінчив училище живопису.

Був викладачем школи при художньому музеї ім. В. В. Верещагіна (1914-1918), Одеської школи

торгового відомства (1919-1927), художником паризького мозаїчного ательє Бориса Андрепа.

Гласний Миколаївської міської думи (1913-1917).

Член Південноросійського Товариства художників.

Один з ініціаторів створення миколаївського художнього музею ім. В. В. Верещагіна (1914).

Серед найвідоміших доробків – мозаїчне панно кафедрального католицького собору

Вестмінстерського абатства, низка краєвидів Миколаєва і Парижа..

Не сприйнявши більшовицьких реалій, емігрував до Франції (1928).

Серед друзів та близьких знайомих І. – К. Юон, Г. Бострем, Б. Андреп, В. Смирнов-Парізо, Г. Ге,

В. Гедройц, П. Ганський та ін.

***

ДОПОМОГА ДІТЯМ БІДНИХ

, з дослідження К. Карнаухової «Миколаївські виставки середини

ХІХ – початку ХХ ст.»

Особливу цікавість представляють виставки середини 19 – початку 20 ст., оскільки саме

у цей період закладалися основи масової художньої свідомості. Хоча південний регіон почали

освоювати порівняно недавно, причорноморські міста, серед яких і Миколаїв, достатньо швидко

стали розвиватися не лише в економічному, але й культурних напрямках.

...»Товариство допомоги дітям робітників», котрі потребували допомоги, організувало виставку

місцевих художників, яка пройшла 26 грудня – 7 січня 1909 р. Було представлено понад 40

доробків художників Винокурова, Мурзанова, Інглезі, Маковського, Валевахіна, Прокоф’єва,

Алефракі, Хорошевської. «Трудова газета» від 17 грудня 1909 р. повідомляла про відкриття 3-ої

виставки на користь безкоштовної школи для дітей робочих: «Не можна не вітати симпатичної

мети ...виставки, яка вже є третьою за рахунком нинішнього року».

...Ініціатива організації виставок в місті виходила від різних культурно-просвітницьких товариств

міста і окремих жителів, котрих цікавив живопис.

...Розвиток виставкової діяльності і художньої критики, інтерес до художніх творів серед

освіченого прошарку і широких мас населення, які спостерігалися у другій половині 19 – початку

20 ст. у Миколаєві, були характерними для художнього життя України в цілому.

ВІДТВОРИВ ПОЛОТНО ЗЕМЛЯКА, з кореспонденції З. Шведової «Їхнє свято – свято історії

людства»

У хранителів нашого документального минулого і сьогодення – музейних працівників, немає

спеціального професійного свята, таким вони звично вважають Міжнародний день музеїв.

Щороку цього дня організовують урочистості і скликають на них усіх своїх друзів.

Так було і цього разу. У співробітників Миколаївського обласного краєзнавчого музею багато

вірних шанувальників їх благородної праці, про що красномовно виголошував переповнений зал.

...Дивовижний подарунок представила гостям завідуюча дорадянським відділом краєзнавчого

музею К. Пономарьова від студента III курсу університету культури і мистецтв Миколи Плехова –

картину «Вид міської управи». Незвичний цей доробок тим, що він є аналогом незавершеного

полотна «Вид міської управи» нашого знаменитого земляка Л. В. Інглезі, художника і

громадського діяча, що емігрував до Парижа.

У 30-х роках минулого сторіччя Інглезі (на той час він мешкав у Франції вже 15 років), сильно

сумуючи за рідною землею, багато писав краєвидів Миколаєва, велику частину яких охоче

розкупили парижани. А коли почалася перебудова, працівники краєзнавчого музею зв’язалися з

його донькою Ларисою Леонідівною, подружилися з нею і донині листуються. Та, знаючи, що в

музеях батьківщини батька (наших краєзнавчому і художньому ім. Верещагіна) зберігаються лише

декілька його картин, збирається піднести нам в дар полотна батька.

Так ось, Микола Плехов написав свою картину не лише узявши за основу незавершену роботу

Інглезі, а й виконав її в манері Майстра!

ЗБЕРІГАЮТЬ ПАМ’ЯТЬ, з статті Г. Чередниченко «Тіні забутих дерев»

Де ви, урочище Спасськ і сад Сухого Фонтану? На