Бенардос Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Бенардос Николай [Справочник-дайджест] 26 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


БЕНАРДОС Микола Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Винахідник-електротехнік. Фундатор електрозварювання на теренах Російської імперії. В

електрозварювальній галузі існує науковий термін «електрогефест Бенардоса».

З дворянської родини. Дід та батько, Бенардоси П. та М. – генерали, герої Вітчизняної війни 1812

р. Останній – близький товариш легендарного гусара Дениса Давидова, який присвятив йому одну

з своїх поезій.

Народився 26 червня (8 липня) 1842 р. в с. Бенардосівці Херсонської губернії Російської імперії

(нині – с. Мостове Братерського району Миколаївської області України).

Помер 8 (21) вересня 1905 р. в м. Фастові Київської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Київської області України). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався на медичному факультеті Київського університету (1862-1866), в Московській

землеробській і лісовій академії (1866-1868).

Дійсний член Російського технічного товариства (1893), від якого отримав довічну пенсію,

почесний інженер-електрик Петербурзького електротехнічного інституту (1899).

Перу Б. належать наступні доробки: «Спосіб з’єднання і роз’єднання металів безпосередньо

електричним струмом» (1886), «Проект пароплава, який долає мілини і обминає різні перешкоди,

рухаючись рейками» (1890), «Проект постачання м. Санкт-Петербург дешевим електричним

струмом для освітлення і пересування» (1892), «Спосіб переправляння військ через ріки та інші

водні перешкоди» (1896).

Наш земляк – автор понад 120 винаходів, каталог яких він самотужки опублікував (1890). Майже

всі вони були запатентовані за кордоном.

Перші технічні ластівки стосувалися сільського господарства: удосконалені жатка, плуг, сіялка,

ексклюзивний пристрій для транспортування дров. Потім настала черга нового типу пароплавних

коліс, парових ножиць, металевих шпал, пароплава на котках, який, до того ж, міг рухатися ще й

рейками. Інші винаходи стосуються двигунів різних типів, промислових механізмів, транспорту,

побутової хімії, військової справи.

Проте найголовніше відкриття Б., завдяки якому він набув світової слави, – метод дугового

електрозварювання і різання металі за допомогою вугільних електродів (1882). Також наш земляк

придумав спосіб магнітного керування дугою, одним з перших для збільшення площі й

температури поверхні металів застосував зварювання в струмені газу, створив особливий тип

акумуляторів, котрі забезпечували неперервний живлення, впровадив різку конструкцій під

водою. Його генію належать ручний безшумний двигун для мисливського човна, пристрій для

карбування вітрякових жорен, снаряд для передавання фалу з берега на корабель, що тоне, кліщі

для контактного зварювання, автоматичний паяльник, верстат для приварювання денця до

циліндрів, нарешті, проект ГЕС перемінного струму на р. Нева.

За «вдале застосування вольтової дуги при спаюванні металів і наплавлення одного металу на

інший» Б. отримав золоту медаль Російського технічного товариства (1892).

Б. витрачав власні кошти не лише на науку, а й відкрив безплатні школу бібліотеку та

амбулаторію для селян та їхніх дітей.

Маючи незалежний погляд на суспільний устрій Російської імперії, наш земляк не міг не

викликати відповідної реакції з боку режиму: йому офіційно заборонили обіймати державні пости,

здійснювати будь-яку громадську діяльність, позбавили дворянського титулу. Пізніше, коли

прийшлося сутужно, вчений спробував знайти бодай якусь службу, проте прохання міністр

внутрішніх справ відхилив.

Немало сил і нервів відібрала публічна суперечка з М. Слов’яновим про пальму відкривача

електрозварювання, котра завершилася судом. Вердикт служителі Феміди винесли

взаємоприйнятний, підтвердивши повну незалежність обох відкриттів – «електрогефеста

Бенардоса» і «електричної відливки Слов’янова».

Безтурботність і істинно російська широта душі Бенардоса зіграли з ним злий жарт. Майже всі

його винаходи привласнювали собі пройдисвіти з санкт-петербурзьких фірм «Електрогефест» та

«Російське товариство з електричної обробки металів».

Через фінансову скруту він продав свої земельні ділянки, віддав під заставу обійстя (1880), яке

згодом продали за борги з аукціону (1884). Залишившись без коштів для існування, Б. переїздить

до м. Фастів Київської губернії (1898), де буквально животіє, не полишаючи при цьому

дослідництва. Оселившись на хуторі Костяші (біля Бишева) відкриває міні-лабораторію. На жаль,

незабаром приміщення з невідомих причин згоріло. Остання проблема, над якою працював

вчений, – новий тип акумуляторів. Під час експериментів він сильно отруївся свинцем і потрапив

до притулку для злидарів, де в розпал революції 1905 р. і скінчив земний шлях.

Сяк-так вшанували пам’ять видатного електротехніка майже через століття. На батьківщині його

матері, де творив і він сам, в м. Лух Іванівської області РФ його обрали почесним громадянином,

створили музей, встановили пам’ятник (1981).

За рішенням ЮНЕСКО планета відзначила 100 річницю відкриття дугового зварювання, яке, без

перебільшення, змінило світ (1981).

В свою чергу у м. Фастів назвали ім’ям винахідника вулицю і прикрасили її його погруддям.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – П. Яблочков, О. Владимирський, М. Кабат, С.

Ольшанський, О. Бюксенмейстер, О. Столєтов та ін.


***

З ЧАСІВ ГЕФЕСТА

, з творчого кредо М. Бенардоса

Я подарував світові оригінальну нову техніку, відмінну від усього того, що було відоме людям з

тих часів, коли в Древній Греції вірили в Гефеста – бога вогню і заступника мистецтв і ремесел,

заснованих на використанні вогню.


ПІОНЕРНА ІДЕЯ, з довідки «Бенардос Микола Миколайович» на сайті кафедри зварювального

виробництва Чернігівського державного технологічного університету

Уперше спробу зварити метали електричним струмом почав американський інженер Э. Томсон в

1867 р. Він пропускав струм великої сили, але малої напруги, через два щільно зрушених шматки

металу, от чого плавилися кромки шматків. У момент плавлення Томсон стискав шматки й

проковував їхнім молотом. Температура знижувалася, оскільки різко падав опір струму, і метал

швидко остигав. Цей спосіб, здавалося, був не поганий, але застосовувати його до готових виробів

було не можна: сплавляються куски, що, сильно деформувалися.

Німецький інженер Г. Цернер уперше в 1868 р. застосував для зварювання вугільний електрод.

Закріпивши горизонтально деталі, а паралельно їй по двох вугільних електрода з кожної сторони,

він пропускав через них струм. Електрична дуга, що утворилася, нагрівала зварюємі предмети «до

білого розжарення». Далі, як і в методі Томсона, струм виключали, а зварюються детали, що,

стискали й проковували.

Але все-таки першим електричне дугове зварювання здійснив російський винахідник Микола

Миколайович Бенардос . Він же є й творцем всіх основних видів електричного дугового

зварювання. Микола Бенардос уперше у світі висунув ідею (але тільки ідею, на практиці ж у

цьому питанні М. М. Бенардоса випередив російський винахідник М. Г. Славянов) і потім

розробив пристрій для зварювання металевим електродом на змінному струмі, розробив

зварювання в струмені газу, магнітне керування дугою, зварювання похилим електродом. Він

першим у своїх роботах став застосовувати різні флюси й закриту дугу, і, нарешті, він є

основоположником механізації й автоматизації зварювального процесу.


ОДИН З БАТЬКІВ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ, із збірника «Тисяча винаходів для людства»

Спеціалісти і сьогодні з повною підставою вважають його одним з батьків технічної думки і

сучасної цивілізації загалом. Де б ви не перебували – в стоматологічному кабінеті, на кухні, на

війні чи навіть у космосі – скрізь вас будуть оточувати винаходи великого Миколи Бенардоса.

Перелічити все просто неможливо, проте достеменно відомо, що саме його генію людство

зобов’язане появою кондиціонера, фритюрниці, каструлі-скороварки і навіть пральної машини.

…Перший винахід Бенардос зробив ще під час навчання на медичному факультеті – це зубна

пломба. Вона була срібною. А пацієнтом став денщик молодого винахідника. Історія не зберегла

його імені, хоча, за совістю, на стіні кожного стоматологічного кабінету треба золотими буквами

написати ім’я першої людини (росіянина, між іншим!), який позбавив зубного болю за допомогою

срібної «ґудзика», як назвав пломбу сам Бенардос.

…Микола Миколайович винайшов самовар з жаровнею, електролобзик, тягулю для очищення

ставків від мулу, десятки модифікацій замків, підйомників, патронів, куль. Між іншим, саме ця

мирна людина придумала улюблену кулю мафіозі і спецназівців – зі зміщеним центром тяжіння.

У числі винаходів лухського генія й такий, з яким кожен з нас зіштовхується щодня. Восени 1900

року Микола Миколайович дав світові… звичайну консервну банку.

Американці чомусь вважають, що честь цього винаходу належить їм. Не станемо переконувати

самовпевнених янкі, адже вони так спритно вміють красти патенти в геніальних росіян...


РОДИНА СТРАЖДАЛА ВІД НЕСТАТКІВ, з розвідки С. Костянтинової «Електрогефест»

Бенардоса»

Свій чудовий винахід Бенардос назвав «електрогефестом». …І відразу ж одержав патенти у

Франції, Бельгії, Великобританії, Німеччині, Швеції, пізніше – Італії, США, Австро-Угорщині,

Данії.

…Природно, винаходи вимагали витрат, і чималих. А гроші, відверто кажучи, міг дати лише

маєток на Волзі – від продажу врожаїв пшениці й інших культур. Але після від’їзду Бенардоса з

Луха господарство швидко занепало. Керуючий надсилав у столицю імперії всі менші суми

грошей, а потім і зовсім став відмовлятися оплачувати рахунки постачальників. Довелося продати

за борги маєток, позбавившись, таким чином, материнської спадщини.

Родина страждала від нестатків. Важко занедужав улюблений старший син Миколка. Дружина

благала кинути дурість і спробувати влаштуватися на службу. Але Микола Миколайович стояв на

своєму: буду заробляти на винаходах.

Справді, що означила запущена садиба в порівнянні з задуманим ним «електрогефестом»!

…Електрозварювання Бенардоса знайшло застосування в російської промисловості ще в 1888 р. в

майстернях Орловсько-Вітебської залізниці. Тоді ж російський винахід став відомим в усьому

світові і набув там промислового значення для десятків різних технологічних операцій.

Вже до середини 90-х рр. XIX ст. новий технологічний процес впровадили понад 100 заводів

Західної Європи та США.


ЗАБУТИЙ ГЕНІЙ, із статті І. Малишевського «Смерть Бенардоса»

…Менш як за шістдесят верстов від Києва, де три десятки років по тому академік Євген

Оскарович Патон створить Інститут електрозварювання, якому судилося прославитися на весь

світ, у Фастові, сидів хворий Бенардос на шпитальному ліжку в палаті для вбогих, затискаючи

руками вуха. Навряд чи хто розпізнав би в них руки дворянина. Все життя вони воювали з

металом, розплескалися, затверділи камінчиками мозолів на пучках і долонях.

Перш ніж піти додому, лікар зазирнув у двері, але до палати не зайшов, розуміючи, що не може

полегшити страждання нещасного, який маятником хитався на зім’ятому ліжку. Годі було

впізнати у нещасному зі сплутаною бородою, з напівбожевільними від болю очима того, хто в

сяянні електричної дуги в Парижі, в лабораторії Кабата, демонстрував свій славетний винахід з

ім’ям давньогрецького бога – «Електрогефест».

…Та хто знав про це його життя?

…І де опинився – у фастівській богадільні? Навіть на поїздку в Москву, до сина і лікарів, довелося

принижено позичати у поміщиків-сусідів…

…Спробував схопитися з ліжка, але поперек проштрикнуло болем, і він упав горілиць на злиденну

постіль.

Вранці жаліслива бабуся-черниця принесла миску якоїсь бурди, звареної з продуктів пожертви.

Помалу вливала з ложки в рот із чорними, вугільними яснами. Але хворий, не в змозі ковтнути,

одсувався, ріденька юшка лилася на бороду, на сорочку.

Бабуся хрестила йому скуйовджену голову, в якої Господь забрав розум.

Востаннє брудна, злиденна кімната спалахнула сліпучо-холодним сяєвом, наче зблиснула в ній

вольтова дуга. Але, збурена подіями дев’ятсот п’ятого року, країна не завважила цієї смерті. Ніхто

не завважив.


БАЙДУЖІСТЬ, з книги Б. Малиновського «Немає нічого дорожчого»

Лух! У листi, адресованому Б. Є. Патону, говорилося, що посилаються знiмки, що були зробленi

пiд час вiдвiдування Луха делегацiєю вчених, що приїхала з Iванова, де проходили ювiлейнi збори

Росiйської академiї наук, присвяченi 100-рiччю з дня народження винахiдника дугового

зварювання Миколи Миколайовича Бенардоса, який довгий час жив у родовому маєтку його

матерi поблизу Луха.

На жаль, у конвертi нiяких знiмкiв не виявилося. Я послав листа до Луха iз проханням надiслати

фотографiї... Автором знiмкiв виявився вчитель iнформатики Юрiй Михайлович Фокiн. Вiн

надiслав фотографiї, розповiв про створений у селищi Лух музей iменi М. М. Бенардоса i про те, як

перетворився Лух при пiдготовцi до 100-рiччя М. М. Бенардоса: дороги в мiстечку були

заасфальтованi, побудоване прекрасне шосе, що з’єднало Лух з Iвановом, багато будинкiв

вiдремонтованi.

...Керiвництво музею М. М. Бенардоса звернулося до Московського полiтехнiчного музею iз

проханням передати їм другий екземпляр КМШП «Днепр» – першої в СРСР напiвпровiдникової

керуючої машини широкого призначення.

Чому ж КМШП «Днепр» з’явилася в селищi Лух, а не в Києвi на своїй iсторичнiй батькiвщинi? Ще

за три роки до передачi КМШП «Днепр» у Лух, я рекомендував Державному полiтехнiчному

музею в Києвi установити в ньому КМШП «Днепр». ...Пропозицiя була прийнята з ентузiазмом,

але на цьому усе закiнчилося...

Проте, як говорять – немає худа без добра – другий екземпляр КМШП «Днепр» уже не

зберiгається в запаснику Державного полiтехнiчного музею в Москвi, а став експонатом у

Краєзнавчому музеї iменi М. М. Бенардоса в селищi Лух.