Стойко-Радиленко Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

СТОЙКО-РАДИЛЕНКО Микола Михайлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-французький.

Астроном. Першим у світі виявив сезонні варіації швидкості обертання Землі.

З міщанської родини.

Народився 2 (16) травня 1894 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 14 вересня 1976 р. в м. Парижі (Франція).

Закінчив Одеський ліцей (1912), математичний факультет Новоросійського університету (1912-

1916), навчався в аспірантурі (1918-1920).

Працював вільним стажером Одеської обсерваторії (1914-1916), служив в армії (1916-1918),

викладачем Новоросійського університету (1918-1920), Плевенського ліцею (1920-1923),

астрономом Міжнародного бюро часу (1924-1944), завідуючим службою часу Паризької

обсерваторії й Міжнародного бюро часу (1944-1964).

Член-кореспондент Варшавської академії наук (1938).

Член-кореспондент Міжнародного бюро довгот (1938).

Член Національного астрономічного комітету Франції.

Лауреат премії ім. Лаланда (1930), двічі – премії ім. Дамузо (1932; 1937), премії ім. Гузмана

(1956), премії ім. Жансена, премії Бельгійської академій наук.

Кавалер французького ордена Почесного легіону (1951).

Наш земляк одним з перших вказував на зв’язок цих змін з землетрусами, вивчення яких

дозволило б провіщати ці катастрофи. Саме С.-Р. ввів у практику поняття інтегрованого атомного

часу.

Інші роботи стосуються руху полюсів планети, на якій ми живемо, нерівномірності її обертання.

Під час другої світової війни залишився на робочому місці у Парижі, котре перенесли на глибину

28 м.

На з’їзді Міжнародної астрономічної спілки у Стокгольмі його визнали чемпіоном серед

спостерігачів (1938).

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши спочатку до Болгарії (1920), а потім – Франції

(1924).

Серед друзів та близьких знайомих С.-Р. – О. Орлов, В. Цесевич, С. Дебарба, В. Глушко, Н.

Кауфман, Г. Гамов, В. Жардецький та ін.

***

ТЯЖКО

,

АЛЕ МОЖНА,

з життєвого кредо М. Стойка-Радиленка

Жити у нас тяжко, але займатися наукою є всі можливості.

ДУЖЕ РАДИЙ, з листа О. Орлова М. Стойко-Радиленку

Вельмишановний Миколо Михайловичу!

Буду дуже радий, якщо Ви зможете знову повернутися до нас в обсерваторію продовжити свої

заняття.

Місце в нашій обсерваторії Вам забезпечене, проте з виплатою утримання трапляються великі

затримки.

Дуже, дуже буду радий Вашому поверненню.

Шануючий і люблячий Вас

О. Орлов.

1.II. 1923 р.

м. Одеса.

ВИДАТНІ ЗЕМЛЯКИ, з «Історії кафедри» на odessa.astronomy.org.ua

Кафедра астрономії Одеського національного (у минулому – Імператорського Новоросійського)

університету імені І. І. Мечникова – одна з найстаріших в Україні. Роком її заснування вважається

1865, коли спеціально запрошений на роботу випускник Петербурзького університету, магістр

астрономії Л. Ф. Беркевич почав систематичне викладання астрономічних дисциплін. Першими

були лекційні курси з космографії і сферичної тригонометрії, які нині відповідають сучасним

курсам загальної і сферичної астрономії.

З того часу з невеликими перервами було підготовлено багато відомих вчених. Серед випускників

дореволюційного періоду – це знані пулковські астрономи О. С. Васильєв, О. П. Ганський,

академік Румунської академії наук І. І. Вітковський, професор Бєлградського (Сербія) і

Колумбійського (США) університетів В. С. Жардецький, член-кореспондент Польської академії

наук, директор Бюро часу, довгот і широт в Парижі (Франція) М. М. Стойко-Радиленко. Видатні

учені ХХ сторіччя – фізик Г. А. Гамов і ракетник В. П. Глушко – в юності були місцевими

любителями астрономії.

ПІДКОРИЛАСЯ НАЙНЕВІДОМІША СУБСТАНЦІЯ, з нарису А. Корсунь «Французький

хранитель часу з Одеси»

У астрономів є така посада – хранитель часу. Точніше, вона існувала до другої половини ХХ

століття, до появи атомного годинника. Нині ця посада зветься «учений – хранитель атомного

еталона часу» і більше стосується техніки. Але наша розповідь про минуле.

Коли 1884 р. на Міжнародній меридіанній конференції у Вашингтоні було прийнято рішення про

всесвітній час (за який мав правити середній сонячний час на меридіані Гринвіча), зникла одна з

перешкод для міжнародного співробітництва. Однак у 1911 р. виявилося, що