Райх Зинаида [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Райх Зинаида [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РАЙХ Зінаїда Миколаївна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Театральна актриса.

З міщанської родини. Батько, Райх М., – машиніст на залізниці.

Народилася 21 червня 1894 р. в с. Ближніх Млинах поблизу м. Одеса Російської імперії (нині – в

межах однойменного обласного центру України).

Померла 15 липня 1939 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похована на Ваганьківському

цвинтарі.

Навчалася в Бендерській гімназії, на київських Вищих жіночих курсах, в московських Державних

експериментальних театральних майстернях (1921-1924).

Працювала технічним секретарем газети «Справа народу», друкаркою Народного комісаріату

продовольства, інспектором Народного комісаріату освіти (1920-1921), актрисою театру В.

Мейєрхольда (1924-1938).

Як акторка дебютувала в театрі В. Мейєрхольда (у ролі Аксюші в п’єсі О. Островського «Ліс»

(1924).

Потім настала черга ролей дружини городничого в «Ревізорі» М. Гоголя, Софії в «Горі від розуму»

О. Грибоєдова (1928), Варвари в «Мандаті» М. Ердмана (1929), фосфоричної пані в «Бані» В.

Маяковського (1930), Віри в «Командармі-2» І. Сельвінського, Пелагеї-Кармен в «Останньому, рішучому» В. Вишневського (1931), Олени в «Спискові благодіянь» Ю. Олеші (1931), Маргарити

Гот’є в «Пані з камеліями» О. Дюма-сина (1935).

З владою порозуміння не знаходила. За протиурядову діяльність була виключена з 8-го класу

Бендерської гімназії; як член терористичної партії есерів, довгий час перебувала під поліцейським

наглядом.

Що стосується особистого життя, то наша землячка пережила нещасливий шлюб з С. Єсеніним

(«найжахливіше у моєму житті – Сергій»); арешт (з наступним розстрілом) останнього чоловіка В.

Мейерхольда; тяжку хворобу сина; сама перехворіла вовчаком, черевним і висипним тифом; мала

психічні розлади. І, зрештою, була убита у власній квартирі: за офіційною версією, місце мав

напад з метою грабунку.

У петербурзькому Театрі на Літейному поставили спектакль «Кохання і смерть Зінаїди Райх

(2005).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – М. Чехов, І. Еренбург, С. Ейзенштейн, В. Яхонтов, А.

Марієнгоф, М. Охлопков, С. Юткевич, В. Лужський, І. Іл’їнський, Е. Гарін та ін.


***

МІЙ БОГ – ЛІРИКА

, з професійного кредо З. Райх

Ексцентрика і комедійність – не мій план, а лірика, це також важливо, а, може бути, й важливіше

на сцені, ніж перше: ексцентрика і комедійність.


ВРАЖАЄ СЦЕНІЧНА СМІЛИВІСТЬ, з оцінки творчості З. Райх М. Чеховим

Вражає ...Ваша легкість у виконанні важких завдань! А легкість – перша ознака справжньої

творчості. Ви були виключно єдині зі всією постановкою, а цього не можна досягти ні в одній

постановці Всеволода Емільовича (Мейерхольда – авт.), не маючи дару сценічної сміливості.


КОМЕДІЯ І ДРАМА, з оцінки творчості З. Райх Н. Мацкіним

В її гіперболічності (у комедії «Ревізор» – авт.) ...їй був наданий необмежений простір, і вона ним

скористалася в тій мірі, в якій це було необхідно її мистецтву, де зійшлися повіт і Петербург, плоть і мрійливість, самовпевненість і розгубленість, комедія і драма.


ЗАВЖДИ ГРАЛА СЕБЕ, з оцінки творчості З. Райх Т. Єсеніною

У кожній з своїх ролей Зінаїда Миколаївна грала, так би мовити, «себе».


ДОСЛУХАВСЯ ДО КОЖНОГО СЛОВА, зі спогадів О. Гладкова

Зінаїда Райх увійшла до життя Мейерхольда так, як до неї жодна жінка не входила. ...Мала

великий вплив..., навіть іноді пригноблюючий і такий, що тисне на нього, у неї з’являлися через це

недруги.

Часто бувало, вона не могла навіть порадити чогось мудрого, але Мейерхольд все одно її слухав.


ГУСТІ ЕРОТИЧНІ КОЛЬОРИ, зі спогадів Ю. Єлагіна

Раніше, в пітерській квартирі Мейерхольда все було скромно, зосереджено і тихо. Але коли

Мейерхольд переїхав до Москви, то постійні світські вечори змінили «скромну зосередженість». І

все завдяки Райх.

...Жіночі сценічні образи, які віднині незмінно грала Райх, були не лише перебільшені

режисерською інтерпретацією і штучно переміщені до центрального плану спектаклю, а й

забарвлені в густі еротичні кольори.

...Мейерхольд прагнув в кожному спектаклі підкреслити красу Райх. Він повністю підкорявся

велінням її таланту, тому «в «Горі від розуму» багато приділив любовним утіхам Софії з

Молчаліним і її частим переодяганнями на очах у глядачів.

ДІДУГАН ПОМОЛОДІВ,