Малиновский Родион [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">Міцно, міцно тебе цілую, поцілуй міцно Маму і Едика.

Твій Тато.

ЖЕРЕБЕЦЬ ЖУКОВ, з виступу Р. Малиновського на пленумі ЦК КПРС від 28-29 жовтня 1959 р.

Жуков, звичайно, дуже сильна людина, дуже обдарована людина. Я прямо скажу – мало

освічений, проте обдарованість покриває недоліки в його освіті. Це сильний характер. Корисна

людина. Велику справу зробив на війні, і я його шаную за це і шануватиму за те, що він зробив для

Батьківщини. Але треба нам усім знати, пробачте за таке, можливо, грубе порівняння, але буває

так, я багато в дитинстві батрачив, працював з кіньми, буває так, що хороший кінь, – а якось

Сталін назвав Черчіля «Це хороший старий кінь Англії», – так ось, можливо, це навіть не кінь, а

хороший жеребець, і якщо його запрягти, він дуже важку поклажу може везти. Але цей жеребець з

великим норовом. Якщо віжки добре натягнуті, він відчуває над собою сильного сідока, він

корисний. Але коли цей жеребець почне рвати повід, вириватися, мчати з помутнілими очима

вперед, у нас це може викликати побоювання: а куди цей жеребець занесе нашу державну

колісницю?

МАРОДЕР І ПРОСТАК, з статті Т. Боярського «Чому маршал Жуков не поважав маршала

Малиновського?»

Про те, що маршал Жуков не шанував маршала Малиновського, нам сповістив кандидат

історичних наук Йосип Тельман в публікації, яка називається «Маршал Жуков під ковпаком

КДБ». З контексту виходить: і правильно не шанував, а за що цього нікчемного Малиновського

шанувати?

...Родіон Якович Малиновський в 1930 році, тобто задовго до війни закінчив військову академію

імені Фрунзе. Як міг Жуков шанувати такого грамотія, якщо він сам здолав лише кавалерійські

курси?

Маршал Малиновський досконало володів трьома іноземними мовами: іспанською, французькою і

німецькою. Жуков мовами не володів, причому російська теж не була виключенням, саме тому

він, не маючи достатнього запасу пристойних російських слів, вимушений був щоразу

користуватися нецензурними. Малиновський ніколи собі цього не дозволяв. Як міг Жуков

шанувати такого інтелігента?

Жуков, за свідченням свого головного біографа Віктора Суворова, був головним мародером

Червоної Армії, він крав книги бібліотеками, золото – кілограмами, картини – галереями, вовняні

відрізи – кілометрами. Малиновський сам цього не робив і підлеглим забороняв, хоча за

свідченням істориків в 1945-46 роках не мав ні кола ні двора. Як міг Жуков шанувати такого

простака?

...Жуков вважав міністра оборони Малиновського підлабузником, який намагається усім догодити.

І вважав необхідним усім про це розповідати. Насправді Малиновський був законослухняною

людиною, котра вважала, що армія ...має бути поза політикою, її завдання – сумлінно і професійно

виконувати політичні рішення.

ЯСКРАВІ СТОРІНКИ, з оцінки Р. Малиновського О. Василевським

Усі операції Малиновського несли відбиток ...творчого натхнення, надзвичайної наполегливості в

їх здійсненні, склали яскраві сторінки історії військового мистецтва.

НЕ ПЕР НА РОЖЕН, з оцінки Р. Малиновського М. Штейнбергом

До принципів маршала Малиновського входили тверезий розрахунок, правильна оцінка

супротивника і ухвалення найдоцільніших рішень.

Далі: ухвалення рішень Малиновський прагнув виконувати не за всяку ціну, як було прийнято у

багатьох воєначальників Великої Вітчизняної. Він уміло вибирав напрям головного удару,

маневрував, винаходив нові прийоми бою і операції. А головне, не пер на рожен, не наступав по

трупах своїх же солдатів. Хочеться спеціально підкреслити, що Родіон Малиновский усіма

силами, усіма помислами прагнув зберегти людей, скоротити втрати, і цей принцип виділяв його, мабуть, з усіх командармів і командувачів фронтами.

ВІДСУТНІСТЬ СОЛДАФОНСТВА, з книги О. Верта «Росія у войні 41-45»

Переді мною був командувач 2-ою гвардійською армією – прекрасний зразок професійного

військового, в польовій обстановці одягнений навіть елегантно, симпатичний брюнет, смугляве

обличчя якого несло відбиток деякої глибинної інтелігентності, що було абсолютно нетипово для

усіх російських полководців, з якими довелося зустрічатися.

І що особливо вразило – якась природжена делікатність, скромність, щонайповніша відсутність

солдафонства, котре так і випинало з більшості російських воєначальників навіть найвищого

рангу.

ХРУЩОВ ПЕРЕВІВ СТРІЛКИ НА МАЛИНОВСЬКОГО, з статті Г. Бовта