Андрусов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

АНДРУСОВ Микола Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Геолог, стратиграф, палеонтолог. Один з фундаторів палеоекології на теренах Російської імперії.

Виконав перший геологічний опис Керченського півострова. У стратиграфії існує науковий термін

«карти Андрусова».

З військової родини. Батько, Андрусов І., – морський офіцер.

Народився 7 (19) грудня 1861 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 27 квітня 1924 р. в м. Празі (нині – столиця Чеської Республіки). Похований на місцевому

цвинтарі.

Закінчив Олександрівську керченську гімназію (1880), Новоросійський університет (1884).

Стажувався у Відні, Загребі, Кроації, Італії, Тиролі, Мюнхені (1885-1887), працював лаборантом

геологічного кабінету Новоросійського університету (1889-), викладачем Петербурзького

університету (1893-), Юр’ївського (Тартуського) університету (1896-1905 ), Київського

університету (1905-1912), Петербурзьких вищих жіночих курсів (1912-1914), директором

Геологічного музею Петроградської Академії наук (1914-1918), викладачем Таврійському

університеті (1918-1919), співпрацював з Геологічними кабінетами Паризького Сорбоннського

(1921-1922) та Празького Карлового (1922-1924) університетів.

Брав участь в океанографічних експедиціях на Чорному (1890) та Мармуровому морях (1894), в

затоці Кара-Богаз-Гол (1897).

Академік Петербурзької (1914), Російської (1917), Української (1920) академій наук, почесний

член Московського товариства дослідників природи (1915), Російського мінералогічного

товариства.

Лауреат Ломоносівської премії (1898).

Друкувався в «Геологічному віснику», «Бюлетені Московського товариства дослідників природи»,

«Працях Петербурзького геологічного музею».

Дебютував науковою працею «Нотатки про геологічні дослідження в околицях міста Керчі»

(1884).

Потім настала черга доробків: «Про третинні відкладення Дагестану» (1888), «Керченський вапняк

і його фауна» (1890), «Геотектоніка Керченського півострова» (1893), «Живі і викопні дрейсенсіди

Євразії» (1897), «Критичні замітки про російський неоген» (1909), «Про стратиграфічний стан так

званих конкських прошарків» (1910), «Про вік і стратиграфічний стан акчагильських прошарків»

(1912), «Викопні моховиті рифи Керченського і Таманського півостровів» (1909-1912).

Ці праці склали епоху в стратиграфії, палеонтології, палеографії, палеоекології, океанології і

отримали визнання у всьому світі, а також сприяли відкриттю родовищ нафти на нових

територіях.

А. першим довів наявність зараження вод Чорного моря нижче 100 метрів сірководнем.

Одружився наш земляк з Надією Шліман (1889). Мав з нею трьох синів і двох доньок.

Залишаючись байдужим до політики, наслідки революції 1917 р. дуже швидко відчув на собі: голод, холод, параліч роботи Геологічного музею. А. повертається до Криму – тут хоч тепліше.

Особисте життя А. не було солодким. Приміром, він дуже хотів навчатися в аспірантурі, проте

туди його не прийняли: завадили «неправильні погляди», а також університетська догана за те, що

осмілився підписати лист на захист І. Мечникова та групи інших професорів, за політичними

мотивами відправленими у відставку.

Не легко йому працювалося в Київському університеті уже й викладачем. Консервативно

налаштований у своїй більшості професорський склад прохолодно і з підозрою ставився до

«неблагонадійного» колеги, який, до того ж, з цих причин стояв на обліку в поліції.

Два сини нашого земляка під час першої світової війни перебували на фронтах, а доньки –

перехворіли тифом.

І ще одна трагедія: в експедиції на Кольський півострів трагічно гине старший син Леонід (1919).

Внаслідок нервового стресу та інсульту вченого паралізувало. Не маючи ні найменшої змоги в

умовах громадянської війни забезпечити хворому кваліфіковану медичну допомогу, сім’я емігрує.

Живе за кордоном більш ніж скромно, рахуючи буквально кожен франк.

Іменем нашого земляка названо село Андрусово Сімферопольського району, водогін у м. Єнікале, тераси в східній частині Південного берегу Криму, грязьові сопки на Керченському півострові на

дні Чорного моря.

Серед друзів та близьких знайомих А. – В. Вернадський, І. Мечников, М. Баярунас, Г. Шліман, І.

Синцов, О. Ковалевський, Ф. Врангель, В. Заленський, Е. Зюсс, Е. Ог, М. Неймар, І. Вальтер, К.

Ціттель, В. Мокринський, Б. Личков, С.