Айхенвальд Юлий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

…Біографія автора, час його життя, який охоплює цілу епоху страху, знання великотрудної і

трагічної історії країни, в якій усі ми живемо, його почуття зв’язку історії з сьогоднішнім днем, звичайно, служать коментарем до віршів і полегшують сучасному і майбутньому читачу розуміння

багатьох поетичних асоціацій автора, його епітетів, порівнянь, метафор, парафраз, алюзій і

афоризмів – усього того, що стануть вивчати майбутні літературознавці.

…Усе склалося так, що автор книги, яка зараз перед вами, в Росії відомий не як поет. Збірки його

віршів і прози «Межею гострою», «Високосний рік» і два томи історичного дослідження «Дон

Кіхот на російському ґрунті» були видані на Заході. У нас же Юрій Айхенвальд – учитель

літератури в школі, перекладач віршів і п’єс, історик театру (йому належать книги про знаменитих

артистів Остужева і Сумбатова-Южина).

Учитель дивний. Говорити учням правду, здавалося б, непорушне правило педагогіки, але занадто

добре відомо, що аж ніяк не всі учителі дотримуються цього правила. Юрій Айхенвальд був не

тільки просвітитель, але, звичайно, і проповідник. Раніше таких, як він, називали володарями дум!

Він у чомусь схожий на Альошу Карамазова в главі «Мова в камені» з його словами: «Може бути,

ви не зрозумієте, що я вам скажу, ... Але ви все-таки запам’ятаєте». І вони запам’ятовували.

Прагнули зрозуміти.

Віртуоз монологу, котрий викликав до життя стільки діалогів! При цілковитій відсутності якої б то

не було вульгарності, агресивності. Учні – такі різні – ставали його співрозмовниками, друзями,

обговорювали зі своїми однолітками, з батьками те, що чули від свого вчителя, приводили до

нього своїх друзів...

Йому важливо було не тільки пройти в житті «межею гострою», але й, пораненому на цьому

шляху, – не плазувати перед силою…