загрузка...
Перескочить к меню

Шолом-Алейхем (fb2)

- Шолом-Алейхем [Справочник-дайджест] 22K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:




ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: єврейський.

Письменник. Справжнє прізвище – Рабинович Шолом Нохумович. Один з фундаторів сучасної

єврейської літератури.

З міщанської родини. Батько, Рабинович М.-Н., – власник заїжджого дому.

Народився 2 березня 1859 р. в м. Переяславі Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – м. Переяслав-Хмельницький, районний центр Київської області

України).

Помер 13 травня 1916 р. в м. Нью-Йорку (США). Похований на одному з місцевих єврейських

цвинтарів. На пам’ятнику написані такі слова: «Нехай мене поховають не серед аристократів,

знатних чи багатих людей, а серед простого люду, робітників, разом з простим народом, так, щоб

пам’ятник, який потім поставлять на моїй могилі, прикрашав скромні надгробки навколо мене, а

скромні могили навколо мене прикрасили би мій пам’ятник так, як простий і чесний народ за мого

життя був окрасою свого народного письменника».

Навчався в училищі казенних рабинів (1881-1883).

Друкувався в газетах «А-Цфіра», «А-Меліц», «Правда», «Новий світ, «Дер Фрайнд», «Дер Вег»,

«Дер Тог», журналах «Дер Юд», «Ідішес Фолксблат».

Як літератор дебютував в газеті «А-Цфіра» публіцистичними нотатками (1879) та оповіданням

«Два камені» (1883 ).

Потім настала черга романів «Сендер Бланк» (1880-і), «Йоселе Соловей» (1880-і), «Тев’є-

молочар» 1894-1914), «Блукаючі зорі» (1911), «Кривавий жарт» (1915), «Помилка» (не

закінчений).

Ш.-А. – автор водевілю-фейлетону «Наречений-лікар» (1887), п’єс «Сходини», «Розлучення»

(обидві – 1887), «Якнегоз» (1894), «Вітаємо!» (1899), «Розбрід» (1903), «Скарб», «Люди» (обидві

– 1907), «Агенти», «Король пік» (обидві – 1911), «Великий виграш» (1915).

Перу нашого земляка також належить автобіографічна повість «З ярмарку (життєпис)» (1916).

Що стосується особистого життя, то солодким воно не було. Коли майбутній письменник був

малюком, розорився його батько; трохи пізніше від холери померла мати, а життя ввійшла зла

мачуха.

Під час першої світової війни німецька влада інтернувала його з країни як російського підданого.

У Києві на вулиці Басейній відкрито пам`ятник Ш.-А. (1997), а на Великій Васильківській – його

музей (2009).

У Москві встановлено пам’ятник Ш.-А. (2001).

На честь нашого земляка названо кратер на Меркурії.

Ім’я А. носить Черніговський міський фестиваль єврейської культури.

Будинок на Великій Васильківській, 35, в якому жив А., попри протести громадськості, знесли за

рішенням Київради , аби на цьому місці звести об’єкт до Євро-2012 (2009).

Серед друзів та близьких знайомих Ш.-А. – Л. Толстой, А. Чехов, В. А. Любарський, Короленко, І.

Гордон, М. Горький, М. Мойхер-Сфорім, Л. Андрєєв, О. Купрін, І.-Л. Перец, С. Дублов та ін.


***

БАЖАЄШ – БУДЬ

, з життєвого кредо Шолом-Алейхема

Людина – це те, чим вона хоче бути.

ГРОШІ – МАТЕРІЯ ДЕЛІКАТНА, з роману Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар»

– Повірте мені! – сказав Менахем-Мендл. – Я з вами, реб Тев’є, розрахуюся, Бог дасть, чесно, як

найдоброчесніша людина, і ви, сподіваюся, одержуватимете гроші, гроші і гроші!

– Амінь! – відповів я. – І вам того ж. З твоїх би вуст та Богові у вуха! Проте незрозуміло мені одне: як котові Ваську річку перепливти? Тобто, розумієш. Я тут, ти там. Гроші, сам знаєш, матерія

делікатна. Ти не ображайся, я без задніх думок. Пам’ятаєш, як у прабатька Аврама сказано: «Що

сіє в сльозах, з піснею збере». Тобто, краще наперед звести наклеп, ніж потім сльози проливати.

– Ах! – спохопився він. – Можливо, ви хочете розписку? Будь ласка, із задоволенням!

– Почекай, – сказав я. – Якщо підійти до цієї справи з іншого боку, то одне з двох: якщо ти

захочеш мене зарізати, то чим вже тут розписка допоможе? Як в Талмуді сказано: «Не миша

краде, а нора». Платить не вексель, а людина. Ну що ж поробиш? Повис на одній нозі, – висітиму

на обох.


ЛЕГЕНДИ ВИ ЛЮБИТЕ, з повісті Шолом-Алейхема «З ярмарку (життєпис)»

Герой цього біографічного роману ріс і виховувався в тій самій Касрилівці, яка вже частково

знайома світові. Знаходиться вона, якщо вам завгодно знати, в Малоросії, в Полтавській губернії,

недалеко від старого історичного міста Переяслава, і називається вона не Касрилівка, а Воронка.

Так і запишіть!

Мені б, власне, треба було назвати місто, де народився герой, і рік його народження, як вчиняють

всі письменники-біографи. Проте, зізнатися, – це мене не цікавить. Мене займає саме маленька

Касрилівка, або Воронка, тому що ніяке інше місто в світі не вкарбувалося так в пам’ять моєму

героєві, як благословенна Касрилівка-Воронка, і жодне місто в світі не було таке миле його серцю;

настільки милим, що він не може його забути і ніколи не забуде.

І насправді, яке ще місто у всьому величезному світі – Одеса чи Париж, Лондон чи Нью-Йорк –

може похвалитися таким багатим і величезним базаром!

У якому ще місті ви знайдете таку лазню? Вона стоїть на узгір’ї біля самої річки, і вода в її

колодязі ніколи не вичерпається. А річка? Де ще в світі знайдеться річка, в якій з покоління в

покоління хлопчиська-шибеники купаються, плескаються без кінця, вчаться плавати, ловлять

дрібну рибку і проробляють фокуси – приємно подивитися!

Яке місто має таку високу гору, вершина якої майже сягає хмар! А за горою, всі це знають,

заритий скарб ще з часів Хмельницького. Скільки вже разів, розповідають люди похилого віку,

починали відкопувати цей скарб, проте роботи доводилося припинити, тому що натикалися на

кістки: руки, ноги і черепи людей в саванах. Очевидно, це були наші предки і, можливо,

мученики... Хто знає!

А який тут цвинтар! Великий стародавній цвинтар, на якому велика частина могил заросла

травою і навіть невідомо, чи є в них людські кістки! Про цей цвинтар можна було б, звичайно,

дещо розповісти, і не такі вже веселі історії, я сказав би, навіть вельми жахливі історії, зрозуміло, про минуле, про давні часи, але проти ночі не варто згадувати про цвинтар...

Невелике містечко ця Воронка, але красиве, сповнене краси. Його можна пройти вздовж і поперек

за півгодини, якщо ви, звичайно, в силах це зробити і у вас є ноги. Без залізниці, без гавані, без

шуму, всього з двома ярмарками на рік: «Червоні торги» і «Покров», придуманими спеціально для

євреїв, аби вони могли поторгувати і заробити шмат хліба.

Маленьке, зовсім маленьке містечко, зате повне таких дивовижних історій і легенд, котрі самі

собою могли б скласти цілу книгу. Я знаю, історії і легенди ви любите, це для вас, власне,

головне...


ВКЛАВ СВОЄ СЕРЦЕ, з авторської передмови до автобіографічної повісті Шолом-Алейхема «З

ярмарку»

Вам присвячую творіння моїх творінь, книгу книг, пісню пісень душі моєї. Я, звичайно, розумію,

що книга моя, як і всяке творіння людське, не позбавлена недоліків.

Проте хто ж краще знає, чого вона мені коштувала? Я вклав у неї найцінніше, що в мене є – своє

серце.

Читайте час від часу цю книгу. Мабуть, вона вас або дітей ваших чомусь навчить – навчить, як

любити наш народ і цінувати скарби його духу, які розсіяні всіма глухими закутками неосяжного

світу. Це буде кращою нагородою за мої тридцять з гаком років відданої праці на ниві нашої

рідної мови і літератури.


ЩЕ ДОПИШУ, з листа Шолом-Алейхема С. Дублову від 2 вересня 1818 р.

Забув вас попередити, що «Сендер Бланк» є лише 1-а частина. 2-га частина – «Маркус Бланк» – в

мене закінчується в рукописі, а 3-тю – «Останній із Бланків» – я лише напишу з часом, коли буду

краще знати наше нове покоління, достойне його вивчення.


ПОСАГ ДРУЖИНИ ПРОГРАВ НА БІРЖІ, з реферату І. Марченко «Шолом-Алейхем»

Писати Шолом почав рано, чи не в 18-19 років. Він тоді жив у якості домашнього учителя в

глухому поселенні київської губернії у одного купця-єврея Елі-Мейлаха Лоєва. Його ученицею

була єдина дочка цього чоловіка, ровесниця учителя. Учитель прожив там 3 роки в достатку і

добрі. Учениця добре вчилася, батьки були раді, все йшло чудово. Але сталося непоправне.

Шолом почав писати різні любовні романи, посилав їх багатьом видавцям, але їм було все рівно.

Тільки одна душа звернула увагу на них, і це була його учениця. Напевне батьки стали

догадуватися про щось. Отож, в один прекрасний день Шолом, прокинувшись, дізнався, що, крім

нього, в домі більше нікого немає. Хазяїн залишив йому конверт, але там лежали лише гроші за

його працю і більше нічого. На подвір’ї стояли сани. Кучер, явно не криючи посмішки на обличчі,

відвіз його на вокзал. Саме так закінчилося його солодке життя вчителя.

Він поїхав спочатку до Києва, а потім до Полтавської губернії, де прийняв посаду державного

рабина. Він дуже багато писав своїй коханій, але та не відповідала. Хто ж знав, що батько

підкупив листоношу, і той за невеликі гроші віддавав всі листи дочки батькові. Два з лишнім роки

він писав їй ці листи, потім звільнився з роботи і поїхав до Києва, і там сталося чудо: він зустрів

Ольгу Лоєву. Дівчина заявила татові, що вона виходить заміж за Рабиновича. Батькові нічого не

залишалося, ніж влаштувати весілля. Через деякий час він помер і все багатство перейшло до його

дочки, яка, в свою чергу, передала спадок своєму чоловікові. Той, довго не думаючи, пішов з

грішми на біржу і там його обкрутили більш розумніші.

Якось йому вдалося вийти з їхніх тенет і залишитися з невеликим капіталом. Потім Шолом-

Алейхем починає видавати літературно-критичний збірник «Єврейська народна бібліотека». Але

Шолом-Алейхем виявився занадто добрим і почав платити гроші тим, хто писав статті у цей

збірник. Ось саме тоді він втратив весь свій капітал і саме тоді він насправді розслабився: він став

вільною людиною, яка не задумувалася більше над питанням грошей. Це питання приходило до

нього лише за обіднім столом, на якому часто не було й шматка хліба.


НА МЕЖІ ФАНТАСТИКИ, з есе С. Беркнера «Єврейський колорит в творчості Шолом-

Алейхема»

Шолом-Алейхем – тонкий спостерігач і психолог, який невтомно вивчає людей з різних

соціальних шарів. Перед нами проходить ціла галерея персонажів, кожний з яких соціально

типовий, проте разом з тим психологічно правдоподібний і індивідуальний. Шолом-Алейхем –

реаліст з гострим, трохи іронічним поглядом. Він жаліє і співчуває бідним, невдахам –

«шлімазлам», іноді добродушно сміється над своїми героями. Нерідко це сумний сміх, сміх крізь

сльози. За виразом М. Горького, гумор Шолом-Алейхема –»сумний і сердечний».

...Часом реалізм Шолом-Алейхема відступає на задній план, і письменник стає мрійником з

неприборканою уявою. Деякі його твори перебувають на межі фантастики. Такі, наприклад, як

«Менахем-Мендл» і повість «Зачарований кравець».


ВНЕСТИ ДО КАЛЕДАРЯ ЮНЕСКО, з указу Президента України № 428/2007 від 18 травня

2007 р.

Про святкування 150-ї річниці від дня народження Шолом-Алейхема

З метою вшанування пам’яті всесвітньо відомого письменника Шолом-Алейхема та з нагоди

відзначення у 2009 році 150-річчя від дня його народження... постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

1) утворити у двомісячний строк Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів,

присвячених 150-річчю від дня народження Шолом-Алейхема, та затвердити його персональний

склад;

2) забезпечити розроблення та затвердити план заходів з підготовки та відзначення 150-річчя від

дня народження Шолом-Алейхема, передбачивши, зокрема:

подання в установленому порядку пропозицій щодо внесення цієї ювілейної дати до календаря

пам’ятних дат ЮНЕСКО;

організацію та проведення протягом 2009 року Днів єврейської культури в Україні;

Президент України Віктор ЮЩЕНКО.




Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...