ТОМАШЕВСЬКИЙ Борис Пінхасович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Актор, режисер, драматург, антрепенер.
З міщанської родини. Батько, Томашевський П., – кантор; син, Томашевський Г., – актор; син,
Томашевський Т., – сценарист.
Народився в 1868 р. в м. Таращі Таращанського повіту Київської губернії Російської імперії (нині
– районний центр Київської області України).
Помер 1939 р. в м. Нью-Йорк (США). Похований в театральній секції місцевого цвинтаря Маунт-
Хеброн.
Очолював театр «Арч-Стріт» (Філадельфія).
Друкувався в «Форвертс», «Вархайт», «Каліфорнієр ідіше штіме», «Парізер хайнт», «Наєр лоджер
фолксблат».
Як актор гастролював у Балтіморі, Бостоні, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії (серед інших грав і
жіночі ролі). У творчому доробку – ролі Мірелє («Бобе-Яхне» Гольдфа-Дена), Гдалє Лур’є («Брати
Лур’є» Я. Гордіна), Мефістофеля («Фауст» І. Гьоте), Уріеля Акости («Уріель Акоста» К. Гуцкова).
Виступав також в оперетах, мелодрамах, комедіях-водевілях.
У якості режисера поставив п’єси А. Гольфадна «Шмендрик і фанатик», І. Латайнера «Олександр,
або Наслідний принц Єрусалимський»; драматичні спектаклі, мюзикли, мелодрами, комедії Л.
Кобріна, Є. Чирікова, А. Шомера, І. В. Гьоте, Ф. Шіллера, Е. Гофмана, В. Шекспіра»; оперети
«Заблукала вівця» (1913), «Польське весілля» (1914), «Розтрощена скрипонька» (1916).
Написав близько 50 творів для театру, серед яких драма «Золота нитка», в якій він виконав бидві
головні ролі (1922).
Перу нашого земляка також належить книга «Театральні твори» (1908), а також сотні статей,
театральних фелйетонів, дорожніх нотаток, біографічних нарисів (1913-1936).
Наш земляк емігрував разом з рідними до США (1881).
Серед друзів та близьких знайомих Т. – М. Фінкель, Ф. Вульф, М. Фінкель, Р. Шілдкройт, М.
Гольдфарб, Л. Зац та ін.
***
РУШІЙНА СИЛА,
з творчого кредо Б. Томашевського
Єдина рушійна сила на сцені – талант.
КОСА НА КАМІНЬ, зі спогадів Б. Томашевського
Якщо Кесслер одягав великий капелюх з довгим пером, Адлер одягав ще більший капелюх з
трьома пір’їнами і золотим шаликом на шиї. Я нагромаджував строкаті декорації, костюми,
корони, щити, браслети, сережки, тюрбани.
Якщо у них виїжджали на живому коні, то у нас виїжджала золота колісниця, запряжена трійкою.
Якщо у них вбивали ворога, то я вбивав ціле військо.
КРІЗЬ ТЕРНИНИ, з кореспонденції «Борис Томашевський» на sem40.ru
Коли Б. Томашевський заходився ставити п’єсу Аврама Гольдфадена «Чаклунка», то зустрів
серйозний опір. Багато представників тамтешньої національної громади і чути нічого не хотіли
про звучання ідіш зі сцени.Євреї ж з верхньої частини міста скуповували квитки, які просто
викидали, а інших умовляли не йти на виставу, пропонуючи в обмін на це ...пиво за власний кошт.
І аби вже точно провалити спектакль, підмовили (навряд чи за так!) румунку, задіяну у виставі, яка
в останню мить оголосила, що у неї жахливо розболілося горло.
Пінхас Томашевський – батько Бориса – не зміг нічого придумати, як замінити зрадницю... сином.
Борису спорядили численними підкладками, як того вимагала жіноча роль, відповідно загримуали
і випустили на сцену.
Так розпочалася його театральна кар’єра.
ЄВРЕЙСЬКИЙ БРОДВЕЙ, з статті «Титан Другої авеню» в газеті «Нью-Йорк Таймс» від 19
березня 2006 р.
Упродовж десятиліть творчість Томашевського, одного з найзнаменитіших акторів і режисерів
єврейської сцени, була пов’язана з Національним театром. Серед найбільш вдалих постановок
його театру – «Хатина дядька Тома», «Фауст» Гьоте і навіть «Парсіфаль» Р. Вагнера.
У 1912 році зведено нове приміщення Національного театру на 2000 глядацьких місць на Другій
авеню, яка згодом заслужила славу «єврейського Бродвею».
ШЕКСПІР ПРИЇХАТИ НЕ ЗМІГ, з розвідки М. Дорфмана «Кому потрібен мед, якщо сахар
солодкий?»
Єврейські театри на рівних конкурували з Бродвеєм. Публіка, а часто і актори і режисери були -
одні і ті ж.
Легендарний Борис Томашевський – імпресаріо і художній керівник Єврейського національного
театру поставив жорсткі стандарти. Розповідають, що драматург, змучений причіпками
Томашевського кричав йому «Я напишу вам краще, ніж у Шекспіра»!
...Томашевський не прийняв на роботу Айру Гершвіна як недостатньо хорошого і недостатньо
єврейського. Щоправда, Томашевський вибрав геніального Шалома Секунду. Лише сьогодні, коли
клезмерська музика вважається крутою і шукає нових шляхів по справжньому з’явився інтерес до
творчості цього чудового композитора.
...Томашевський ставив усе – від вар’єте, бурлеску і крутійських комедій до трагедій Шекспіра.
Розповідають, як одного разу публіка, котра бурхливо аплодувала після шекспірівської
постановки, стала скандувати «Автора! Автора»! Томашевский не знав, куди діватися, і тоді на
сцену вийшла його дружина Бася і сказала, що Шекспір жив далеко в Англії, а тому не зміг
приїхати на спектакль.
ПОВЗ КАСУ, з кореспонденції «Цей талановитий «лемешко» Шалом Секунда» на jn.com.ua
Його запросив на роботу до свого театру Борис Томашевський. Секунда писав музику до
спектаклів і керував усією музичною роботою театру. Публіка захоплено зустрічала його, коли він
з’являвся за диригентським пультом під час спектаклів.
...Заструменіли грошики. Спочатку струмочком, що набирає силу, а незабаром – бурхливим
потоком. На жаль, не до творця, який не мав ніяких прав ні на пісню, ні на струмочки і потоки
грошей, які вона приносила! Трагічна помилка!
У МЕМУАРАХ, МАБУТЬ, НАПЛУТАВ, з статті С. Мітельмана «До історії зародження
єврейського театру в Америці»
Історію єврейського театру в Америці в період його зародження і розквіту завичай пов’язують з
двома іменами: Бориса Томашевського і Якова Адлера. Цим безперечним корифеям сцени випало
прожити довге життя, опублікувати мемуари і стати засновниками артистичних династій, котрі
залишили значний слід в театральній історії країни.
Про те, що англомовна історіографія американського єврейського театру майже цілком базується
на залишених Томашевським і Адлером мемуарах говорить вже бодай той факт, що прийнятою
датою зародження цього театру вважається 1882 рік, коли Борис Томашевський заснував в Нью-
Йорку першу єврейську трупу.
Відомий цей факт виключно з мемуарів самого Томашевського і є усі підстави поставити його
значення під сумнів, і ось чому: Борису Томашевскому в 1882 році було 13 років і, згідно з його ж
спогадами, уся його театральна діяльність за вищезазначений рік звелася до однієї-єдиної
любительської постановки «Чаклунки» Аврума Гольдфадена в неназваній кав’ярні на
манхеттенському Нижньому Іст-Сайді. Ніяких інших документальних свідчень цієї події не
залишилися і, коли б не пізніші мемуари самого артиста, прийнятою датою зародження
американського єврейського театру вважався б 1886 рік, коли в країні з’явилася перша професійна
національна трупа, відома на ім’я її центральної фігури як «Трупа Могулеско».
Насправді, антрепренер цієї трупи Моріс Фінкель і привіз в 1890 роках маловідомого тоді Бориса
Томашевського до Нью-Йорка, доклавши руку до театральної кар’єри майбутньої зірки...
ОБ’ЄДНАВ СИНАГОГУ І БОРДЕЛЬ, з байки М. Лейб-Гальперіна
Жив один простака, який, коли йому хотілося поплакати, ходив до синагоги, а коли –
повеселитися, то йшов до публічного будинку. Проте якось, коли йому захотілося одночасно і
поплакати і посміятися, він пішов до театр..., який зумів об’єднати в одне і синагогу, і бордель.
ЗГАНЬБИВ СЕСТРУ, з біографічної довідки «Моріс Фінкель» на luahshana.com
На початку 1890 рр. М. Фінкель розлучився з дружиною (Анеттою Шварц), яка згодом
повернулася до Румунії, і 1893 року познайомився і зав’язав роман з шістнадцятирічною сестрою
Бориса Томашевського Емою, яка тоді співала в хорі Національного театру.
Борис Томашевський у своїх виданих в 1937 році мемуарах – ймовірно дещо перебільшуючи –
згадує, що перед однією з вистав він вивів на сцену молодшу сестру і змусив її пообіцяти перед
переповненим залом, що подальшого продовження її роману із старшим за віком Фінкелем не
буде. Публічно принижена перед двохтисячною аудиторією Ема присягнулася і ...через декілька
днів втекла з Фінкелем.
Національний театр цілком дістався Томашевському.
ПАНЯНКА ВИЯВИЛАСЯ ...ЮНАКОМ, бувальщина
У 1887 році група Томашевського грала в Балтіморі, і 14-річній Бетсі Баумфельд-Кауфман вдалося
дістати квиток на виставу. Молоденька дівчина була зачарована грою головної героїні п’єси і
пробралася за куліси, аби зустрітися з чарівним створінням, яке виявилося зовсім не дівчиною, а ..
Борисом Томашевським.
Згодом Бетсі втекла з дому і приєдналася до трупи, а в 1891 році вийшла заміж за Бориса і стала
грати усі жіночі ролі, які до цього грав чоловік. Вона стверджувала, що осягнути таємницю
жіночого кокетування їй вдалося, спостерігаючи за грою Бориса.
Последние комментарии
38 минут 48 секунд назад
55 минут 52 секунд назад
1 час 16 минут назад
3 часов 58 минут назад
11 часов 21 минут назад
17 часов 5 минут назад