Регинин Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Регинин Василий [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РЕГІНІН Василь Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст, драматург, лібретист. Справжнє прізвище Раппопорт.

З міщанської родини.

Народився 10 (22) липня 1883 р. в м. Білій Церкві Київської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Київської області України).

Помер 20 грудня 1952 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Працював кореспондентом газет «Моряк», «Нове життя», редактором журналів «Тридцять днів»,

«Аргус», «Хочу все знати», «Синій журнал», керівником театру Червоної Армії, кореспондентом

«Літературної газети», журналів «Молода гвардія», «Вогник».

Друкувався в газетах «Біржові відомості», «Червона Армія», «Нове життя», «Літературна газета», журналах «Аргус», «Військовий вісник», «Синій журнал», «Молода гвардія», «Вогник».

Як журналіст дебютував в петербурзьких ЗМІ (1902).

Автор брошур «Термінове послання на ближні та дальні відстані з приводу тижня

червоноармійського надбання» (1921), «Порошок від клопів або як позбутися попів: Збірник

жартів і примовок» (1923), «Мишко Єгоров: Червоноармійське подання» (1925).

Перу Р. також належать лібрето оперет «Сорочинський ярмарок», «Циганське кохання», «Мадам

Фавар».

Серед друзів та близьких знайомих Р. – О. Купрін, В. Маяковський, О. Толстой, Ю. Олеша, Ф.

Шаляпін, М. Горький, В. Катаєв, Е. Багрицький, В. Сосюра, М. Блантер, Є. Іванов, М. Ісаковський, М. Кольцов, Я. Лівшиць, М. Кузьмін, Д. Цензор та ін.


***

СВОЇ МОЗОЛІ

, з творчого кредо В. Регініна

У кожній професії свої мозолі.


ЦІ МОТОРОШНІ ВИСТАВИ, з рецензії В. Регініна на спектаклі театру Камінських

Театр ридань! Чаша сліз – його емблема. Бездонна чаша сліз.

...Театр скорботи! Кращою зображальницею цього зловісного знаку є пані Камінська, знана,

неабияка драматична актриса. Як світло відбивається в її очах – плач втомленої душі, яка

багатотонна передача скорботних переживань, трепетні рухи, голі нерви і боляче звучать ридаючі

струни, розбиті струни молодих надій. Пані Камінська вміє розповісти свою тугу глядачам ...Її

слова і звуки не летять «в порожнє повітря» – поет може позаздрити акторці ...

Аудиторія плаче з Камінською. Співчуває героїні, жадібно стежить за кожним рухом, …тонкощам

ніжної міміки ... Її сльози вразили глядачів, і не одна істерика сталася під час спектаклю ...

Так ... Єврейський театр – театр сліз! І моторошні ці вистави.

ЖИТТЯ ПРОЖИВ НЕЗРУЧНЕ, зі спогадів В. Регініна

Купрін був винахідливий, він завжди щось винаходив, особливо він винаходив людей. Він міг

змусити повірити в якості або особливості тієї чи іншої людини, і всі починали вірити, що це

особлива людина. Починав вірити в це навіть і той, кого Купрін містифікував.

Якось у ресторані «Відень» він представив нам похмурого, скуйовдженого чолов’ягу, як

випробуваного провісника доль. Той похмуро пив коньяк, потім брав руку того чи іншого з

літераторів, довго дивився на неї і нарешті прорікав якщо не точно, то влучно. На мою руку він

теж подивився і знаєте, що передбачив? «Таланту багато, а нічого не вийде» ... але ж вірно

передбачив. Життя я прожив незручне.

А знаєте, ким виявився цей провісник? Мозольним оператором з Пушкарської лазні. Купрін його

так налаштував, що він потім і в лазнях, зрізуючи мозолі, передбачав ... кажуть, навіть по мозолях

передбачав.


ЕКСТРЕМАЛЬНА ЕРОТИКА: МУХА І ПАВУК, з листа К. Чуковського В. Регініну від 10

квітня 1927 р.

Ленінград

Дорогий Василю Олександровичу!

А мене всі ці відгуки про моїх «Свинок» бавлять, мов смішний анекдот. З реготом я згадую, що

Губліт заборонив мені книжку «Мушине Весілля» на тій підставі, що муха на зображенні нібито

занадто близько поміщена до павука – і це може викликати у дитини еротичні думки!

Колись на сторінках «30 днів» ми зберемо всі ці анекдоти – і читач назве нас брехунами.

Ваш Чуковський.


ЧУДОВИЙ РЕДАКТОР, з книги В. Крейда «Георгій Іванов»

У 1913 році журналіст Василь Регінін заснував «Аргус» і став його редактором. Своє дітище він

називав «першим і єдиним в Росії загальнодоступним щомісячником». Він зумів швидко залучити

до співпраці як знаменитих письменників, так і тих, кого знаменитими назвати було не можна, але

чиї імена досить часто зустрічалися в різних журналах.

...Коло авторів було широким. Серед них – Сологуб, Аверченко,