загрузка...
Перескочить к меню

Печерин Владимир (fb2)

- Печерин Владимир [Справочник-дайджест] 22 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ПЕЧЕРІН Володимир Сергійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Перший виходець з України – монах ордену редемптористів.

Поет, філософ, мемуарист, перекладач.

З дворянської родини. Батько, Печерін С., – поручик Ярославського піхотного полку.

Народився 15 (27) червня 1807 р. в м. Димері Київського повіту Київської губернії Російської

імперії (нині – Києво-Святошинський район Київської області України).

Помер 17 (29) квітня 1885 р. в м. Дубліні (Ірландія). Похований на цвинтарі «Гласневін».

Надгробок встановили сестри милосердя лікарні «Mater Misericordiae». Могила нашого земляка

знаходиться поруч з мавзолеєм видатного ірландського державного діяча Д. О’Коннеля.

Навчався в Київській гімназії (1822-1823), закінчив історико-філологічний факультет

Петербурзького університету (1829–1831), Віттенську семінарію (1841-1843).

Був підканцеляристом Державного контролю Тимчасової комісії з розв’язання рахунків і

рахункових справ попереднього часу (1825-1829), старшим учителем в петербурзькій Першій

гімназії, лектором латинської мови (1831-1833), викладачем грецької філософії в Московському

університеті (1835-1836), викладачем Віттенської семінарії (1843-1845), місіонером в Англії (1845-1854), ченцем монастиря (1854-1861), капеланом однієї з ірландських лікарень (1862-1885).

Друкувався в газетах «День», «Сучасний аркуш», журналах «Син Вітчизни», «Московський

спостерігач», «The cacholis pulpit», «Полярна зірка», «Російський архів».

Як літератор дебютував в журналі «Син Вітчизни» перекладом з Шіллера (1831).

Потім настала черга статей і нарисів «Погляд на трагедії Софокла «Антигона» і «Аякс» (1831),

«Уривки з мандрівок лікаря Фуссгенгера, «Археологія» (обидві – 1835).

Наш земляк – автор віршів «Смольний монастир», «Бал», «Продовження балу», «Римські вечори

на Monte Pincio», «Хто ти, милий, гість неочікуваний?», «Був час, я перед вами», «Ніч в Неаполі»,

«Так, пречудова Сабіна», «Іронія долі», «Pot-pourri, або Чого бажаєш, того прохаєш», «Сонце і

поет», «Як солодко вітчизну зневажати», «Бажання кращого світу», «Не загинув я посеред

катастрофи».

Залишив по обі книгу спогадів «Замогильні нотатки».

Перекладав І. Шіллера.

У 1836 р. П. взяв відпустку для поїздки в Берлін, обумовивши її друкуванням дисертації та

облаштуванням особистих справ. З неї він не повернувся, ставши емігрантом. Сенат довго

роздумував, але все-таки виніс рішення про позбавлення П. всіх його прав та про… вигнання з

Росії (1847).

У його кімнаті висів девіз усього життя: «Pain bis et liberie!» («Чорний хліб і свобода!»).

Свою бібліотеку П. заповів Московському університетові.

Серед друзів та близьких знайомих П. – М. Огарьов, О. Герцен, І. Аксаков, М. Греч, С. Строганов, О. Нікітенко, В. Кессман, С. Уваров, Ф. Чижов, П. Долгоруков, Г. Розенкампф, М. Сорокін, С.

Поярков, Ф. Грефе, І. Гебгардт та ін.


***

НЕ ОЗИРАТИСЯ,

з життєвого кредо

В. Печеріна

Я тікав з Росії, як тікають з зачумленого міста.

ПРОБУДЖЕННЯ, з вірша В. Печеріна «Що я чую?»

Что я слышу? Голос милый

Песнь знакомую поёт,

И, как Лазарь из могилы,

Тень минувшего встаёт.

Прояснися, прояснися,

Сумрак ранних детских дней,

Сквозь туманы улыбнися,

Солнце юности моей!

…Ныне правда водворится

В нашей скинии святой,

Вечным браком съединится

Небо с юною землёй.

Духов тьмы исчезнет сила,

И взойдёт на небеса

Трисиянное светило –

Доблесть, истина, краса!


РОЗУМОВА РОЗПУСТА, з щоденникових записів В. Печеріна

Мені було 16 років. Я тільки-но повернувся з Київської гімназії, де пробув близько року, – на

крайнє засмучення моєї доброї матусі. Та й було від чого засмучуватиметься! Вже чого я не

начувся між офіцерами і солдатами; але, признаюся, ніколи в армії я не чув подібної мерзоти, як в

цьому благородному пансіоні (у директора гімназії). А тут зібрався квіт південного дворянства з

Херсонської й інших губерній.

Вчитель-наглядач пансіону розповідав нам з великим смаком про великі подвиги Катерини II – не

про ті подвиги, які історія записала на своїх скрижалях, а про інші, котрі належать до таємної

придворної хроніки.

Ось на яких принципах виховувалося російське дворянство. …Чого вже не викладали в цій

горезвісній гімназії! Навіть психологію і римське право! Але все – жахливо поверхнево! Ніхто і

нічому й не вчився грунтовно. Це була фразеологія, фантасмагорія, пиловочівкидання – словом –

розумова розпуста!

…Батько, не знаю як це сказати, майже мене зненавидів. Він вважав мене здатним до всього

поганого. Це можна деяким чином пояснити насильницькою смертю мого вчителя і ліберальними

принципами, які він мені вселив. Проте були й інші причини. Свого часу мати моя перехопила

любовного листа від вищезазначеної полковничихи Мольтрах до мого батька і сама взялася на

нього відповідати, а мене примусила переписати начисто. Ймовірно – це яким-небудь чином

дійшло до батька і, зрозуміло, – не поліпшило наших взаємних


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации