ОСЬМЬОРКІН Олександр Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник, сценограф.
З родини службовця. Батько, Осьмьоркін О., – землемір.
Народився 26 листопада (8 грудня) 1892 р. в м. Єлизаветграді Херсонської губернії Російської
імперії (нині – м. Кіровоград, адміністративний центр однойменної області України).
Помер 25 червня 1953 р. в селищі Плесковому Московської області СРСР (нині – селище міського
типу Московської області РФ). Похований на московському Ваганьківському цвинтарі.
Навчався в Єлизаветградському земському реальному училищі (1902-1910), Київському
художньому училищі (1911-1913), Московській студії І. Машкова (1913-1915), Чугуївському
військовому училищі (1916-1917).
Працював в культурно-просвітницькому відділі Московської Ради солдатських депутатів (1917-
1918), асистентом викладача в 1-х и 2-х Державних вільних художніх майстернях (1918-1930),
викладачем Ленінградського інституту живопису, скульптури і архітектури ім. І. Рєпіна (1932-
1947), Московського художнього інституту ім. В. Сурикова (1937-1948), художником майстерні
плакату «Вікна ТАРС» (1941),
Член товариства «Московські живописці» (1924).
Один з засновників і член Товариства московських художників (1927).
Член об’єднань «Бубновий валет» (1913), «Світ мистецтва» (1916), «Спілка російських
художників» (1918).
Організатор групи «Крило» (1927).
Серед найвідоміших полотен О.: «Натюрморт з образом», «Портрет батька» (обидва – 1912),
«Оголена на тлі перської вибиванки» (1914-1915), «Дама з лорнеткою» (1917), «Натюрморт з
годинником» (1918), «В кафе» (1919), «Парк», «Натюрморт із бандурою» (обидва – 1920),
«Портрет Є. Т. Баркової», «Натюрморт з черепом», «Портрет дівчини» (усі – 1921), «Портрет
художника М. Аветова» (1924), «Мисливський натюрморт» (1923-1924), «Верби біля ставу»,
«Московські живописці» (обидва – 1925), «Буття» (1926), «Мойка. Біла ніч» (1927), «Портрет Г.
Ахматової» (1939-1940), «Кремль. 1942» (1942), серія пейзажів «Нова Голландія» (1945), «Портрет
художниці Н. Удальцової» (1948).
Час від часу «звітував» історико-революційними полотнами – «Взяття Зимового палацу» (1927),
«Зенітники Москви» (1942) – чи казенними портретами передовиків.
О. успішно виступав і як художник театру – в ленінградському Великому драматичному (1937) і
під час евакуації – в Казанському драматичному (1943).
За надзвичайну чіткість побудови форми в просторі за допомогою кольору нашого земляка
небезпідставно вважають яскравим представником «російського сезанізму».
Влада звинуватила О. у формалізмі, у поширенні західних віянь у радянському мистецтві,
позбавивши його навіть права на викладацьку діяльність (1948).
Вся спадщина художника складає понад 700 творів живопису, графіки, театральних декорацій.
Доробки нашого земляка зберігаються в Київському музеї російського мистецтва (Україна),
Третьяковській галереї, музеї образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна (обидва – Москва, Росія), Російському державному музеї, музеї Г. Ахматової в Фонтанному будинку (обидва – Санкт-
Петербург, Росія), Пермській художній галереї (Росія), музеях Азербайджану, Литви, Казахстану, приватних зібраннях.
Помер митець під час роботи над черговим пейзажем.
Серед друзів та близьких знайомих О. – П. Кончаловський, І. Машков, О. Вертинський, В.
Маяковський, П. Крилов, Г. Савінов, В. Левік, Г. Павловський, Ф. Козачинський, Є. Мойсеєнко,
Є. Зайцев, М. Асламазян, М. Абегян, М. Кончаловський та ін.
***
Я БОЯВСЯ, з життєвого кредо О. Осьмьоркіна
Я завжди боявся кохати так, щоб нічого не залишилося.
ХОЧУ ГОВОРИТИ ПРО СВОЄ КОХАННЯ, з листа О. Осьмьоркіна Р. Раскіній в серпні 1914 р.
Працюю? Так. А в інший час? Не знаю, ходжу з кута в кут... Увесь час... виїхати, виїхати до тебе в
Москву, у Москву в такт серцебиттю...
...Справ зараз немає ніяких у батька. Єдина надія – на наймання нашого будинку... Знову
перешкоди з полотнами...
...Яка радість твої листи. Особливо про вірність питання...
Тепер все абсолютно противно. Нудно. Майстернею задоволений. …Але все це не про те. Я хочу
говорити, говорити про своє кохання. Але хіба я мало сказав, написавши тобі якось, я згадав.
…Тепер я щасливий, що люблю, що вірю тобі, вірю в майбутнє. Скільки дум сплелося з тобою.
Тільки з тобою.
...Мені іноді здається, що ти розчаруєшся в моїх шуканнях. Побажаєш забезпеченості,
благополуччя. Це
Последние комментарии
3 часов 37 минут назад
3 часов 41 минут назад
3 часов 53 минут назад
3 часов 54 минут назад
4 часов 8 минут назад
4 часов 25 минут назад