Мальшинский Аркадий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

МАЛЬШИНСЬКИЙ Аркадій Павлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Публіцист, видавець.

З дворянської родини.

Народився 2 (14) січня 1841 р. в Олександрійському повіті Херсонської губернії Російської імперії

(нині – Олександрійський район Кіровоградської області України).

Помер 24 червня (6 липня) 1899 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург

РФ). Похований на Великоохтинському цвинтарі.

Закінчив Катеринославську гімназію (1853-1859), навчався в Московському, Петербурзькому,

Гейдельберзькому університетах.

Був помічником бухгалтера, молодшим, старшим помічником наглядача сьомого округу,

секретарем Полтавського губернського акцизного управління (1868-1873), закордонним агентом

«Священної дружини», видавцем газет «Вільне слово» (1881-1883), «Народ» (1896-1899).

Друкувався в газетах «Громадянин», «Берег», «Вільне слово», «Росія», «Народ», журналах

«Історичний вісник», «Російське судноплавство», «Російський вісник».

Потім настала черга книги «Народний добробут за демографічними даними» (1884).

Наш земляк – автор історичних нарисів «Перший російський репортер», «Літературний гонорар в

XVIII ст.» (обидва – 1886), «Наша преса в її історично-економічному розвитку» (1887), «Вища

поліція при імп. Олександрові I» (1889), «Справжня справа по смерть Грибоєдова» (1890),

«Московські гравці. 1795-1805» (1891), «З життя і стосунків О. С. Грибоєдова» (1894).

Його перу також належать статті «Не знаю до кого: Відкритий лист колишнього редактора

«Вільного слова» (1883), «Народний добробут за демографічними даними» (1884), «Потреби

місцевого управління» (1888), «Страхування життя» (1891), «Міжнародна охорона літературної

праці» (1894).

Впродовж десятиліття М. перебував під таємним наглядом поліції (1883-1893).

Серед друзів та близьких знайомих М. – І. Франко, М. Драгоманов, П. Аксельрод, М. Павлик, О.

Терлецький, М. Зібер, В. Гольдштейн, А. Рабинович, В. Сидорацький, Н. Жебуньов, С.

Кравчинський, С. Шубинський, М. Бакунін, П. Гагарін, М. Барсуков та ін.

***

ВИННІ НЕ ЧУЖИНЦІ

, з політичного кредо А. Мальшинського

Не занесені ззовні вчення і позбавлені всякого ґрунту мріяння спричинили і живлять в нашій

вітчизні дух крамоли й руйнування.

ПРОДУКТ РОЗКЛАДАННЯ, з статті А. Мальшинського «Огляд соціально-революційного руху

в Росії»

На чітко усвідомленому розкладанні суспільства, котре втратило свою рівновагу, засновані всі

розрахунки підпільних бунтівників – продукту того ж процесу розкладання.

ЗА ДРУКУВАННЯМ КНИГИ НАГЛЯДАВ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, зі спогадів П. Єфремова

Під час набору і друкування цієї книги («Огляд соціально-революційного руху в Росії» – авт.) в

друкарні був присутній представник поліції, гранки з набором ретельно закривалися на замок і

після друку негайно розсипалися.

ЛАВИ БОЙОВИКІВ ЗБІЛЬШУВАЛИСЯ, з статті А. Мальшинського «Не знаю до кого:

відкритий лист колишнього редактора «Вільного слова»

У 1880 р. під керівництвом Виконавчого комітету діяло не менше 12 місцевих груп і декілька

окремих. Загальна чисельність осіб, що входили до груп... і тісно пов’язаних з Виконавчим

комітетом, складала в 1881 р. понад 500 (!) чоловік, причому ті, хто безпосередньо входив до

організованих груп, були оточені декількома тисячами (!!!) осіб, які не належали до партії або

знаходилися під її сильним впливом, проте з тієї або іншої причини не увійшли формально до її

організації.

БУВ У КУРСІ МОГО ЙМОВІРНОГО ВБИВСТВА, зі спогадів П. Кропоткіна

Дружина моя збиралася складати в Женевському університеті останні іспити на ступінь бакалавра

природничих наук. Тому ми оселилися в маленькому французькому містечку Тононе, на

савойському березі Женевського озера, де й прожили місяців зо два.

Що стосується смертного вироку, який мені винесла священна ліга, то попередження про нього я

одержав з Росії від однієї дуже впливової особи. Мені стало відомо навіть ім’я тієї пані, яку

послали з Петербургу до Женеви, де вона повинна була стати душею змови.

Я обмежився тим, що повідомив факт та імена женевському кореспондентові «Times» з проханням

обнародувати їх, якщо зі мною щось трапиться.

З цієї ж причини я також помістив замітку в «Revolte». Після цього більше не думав про вирок.

Дружина моя, проте, не так легко поставилася до справи. Так само, як і добра селянка madame