Люлька Архип [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Люлька Архип [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ЛЮЛЬКА Архип Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Конструктор. Винахідник першого в світі двоконтурного турбокомпресорного повітряно-

реактивного двигуна.

З селянської родини.

Народився 10 (23) березня 1908 р. в с. Саварці Канівського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – Богуславський район Київської області України).

Помер 1 червня 1984 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на

Новодівочому цвинтарі.

Закінчив Білоцерківське професійно-технічне училище, Київський політехнічний інститут

(1931), аспірантуру Харківського науково-дослідного інституту промислової енергетики.

Працював інженером Харківського турбогенераторного заводу (1931-1933), викладачем

Харківського (1933-1939), конструктором Ленінградського заводу ім. Кіровська (1939-

1944), керівником відділу турбореактивних двигунів (1944-1946), генеральним

конструктором авіаційних двигунів (1946-1960) одного з Московських закритих

авіаційних підприємств №165.

Академік академії наук СРСР (1968).

Двічі лауреат Державної премії СРСР (1948; 1951).

Лауреат Ленінської премії (1976).

Герой Соціалістичної Праці (1957).

Кавалер 3 орденів Леніна, ордена Жовтневої Революції, ордена Трудового Червоного

Прапора, низки медалей.

Багаторічний голова Комісії з газових турбін академії наук СРСР.

Наш земляк займався проблемою застосування газових турбін в якості авіаційних

двигунів, в тому числі і для швидкісних літаків. Він, зокрема, визначив межі

застосованості турбореактивних двигунів (ТРД), обґрунтував переваги осьових

компресорів перед відцентровими, першим запровадив поняття коефіцієнта відновлення

тиску повітря у вхідному пристрої літакової силової установки з ТРД, розробив метод

розрахунку КПД газової турбіни з урахуванням вихідної швидкості газів, увів поняття

повного польотного КПД турбореактивного двигуна, розробив теорію і запропонував

метод розрахунку швидкісних характеристик ТРД. За його безпосередньої участі і під

його керівництвом створено перший радянський турбореактивний двигун; пізніше Л.

сконструював цілу низку могутніх турбореактивних двигунів, які застосовувалися на

літаках конструкторських бюро П. Сухого, С. Іллюшина, А. Туполєва. Літаки, оснащені

двигунами нашого земляка, тільки впродовж 50-х і в 60-х рр. встановили понад 20

світових рекордів.

Л. розроблені і здійснені пропозиції щодо використанню нових енергетичних речовин.

Пік творчого злету видатного конструктора – двоконтурний турбореактивний двигун АЛ-

31Ф, який розвиває тягу в 12500 кгс: літак Су-27, оснащений ним, за короткий термін

встановив понад 30 світових рекордів. Й понині АЛ-31Ф – один з найкращих у світі

двигунів для високоманеврових літаків.

Ім’я нашого земляка носить Російське науково-виробниче об’єднання «Сатурн» (1984),

одна з площ м. Москва (1984).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – С. Корольов, П. Сухой, І. Іллюшин, В. Уваров, О.

Туполєв, Б. Стєчкін, В. Єфремов, С. Алексєєв, С. Лавочкін, П. Федоров, В. Коккінакі, Г.

Берієв, П. Шульгін, М. Кузьмін та ін.


***

ДОЗВОЛЬТЕ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ

, з життєвого кредо А. Люльки

Я люблю і Росію, своєю працею ніколи її не підведу. Але дозвольте мені Україну любити

сильніше!

У ХАРКОВІ ВІД ВИНАХОДУ ВІДМАХНУЛИСЯ, з статті А. Понаморьова

«Конструктор від бога»

Каменем спотикання при проектуванні нової силової установки була газова турбіна.

Загальновідомо, що застосування її в турбореактивних двигунах ефективне за високої

температури газу перед лопатками турбіни. Матеріалів же, які працюють в умовах

високих температур, у той час не було, і важко було очікувати їхньої появи в

найближчому майбутньому. Тому постало питання про створення для авіації

низькотемпературного турбореактивного двигуна.

Як згадував Архип Михайлович, у навчальному закладі в Харкові, де велися дослідження

з проекту турбореактивного двигуна, котрий міг би конкурувати з авіаційною поршневою

установкою, роботи йшли повільно. Однак, незважаючи на зайнятість, у результаті

завзятої праці з’явився проект «Ракетний турбореактивний двигун». Як визнавав автор,

зараз ця назва звучить технічно не зовсім грамотно. Але треба враховувати, що на той час

не існувало ні