Люлька Архип [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Люлька Архип [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ЛЮЛЬКА Архип Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Конструктор. Винахідник першого в світі двоконтурного турбокомпресорного повітряно-

реактивного двигуна.

З селянської родини.

Народився 10 (23) березня 1908 р. в с. Саварці Канівського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – Богуславський район Київської області України).

Помер 1 червня 1984 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на

Новодівочому цвинтарі.

Закінчив Білоцерківське професійно-технічне училище, Київський політехнічний інститут

(1931), аспірантуру Харківського науково-дослідного інституту промислової енергетики.

Працював інженером Харківського турбогенераторного заводу (1931-1933), викладачем

Харківського (1933-1939), конструктором Ленінградського заводу ім. Кіровська (1939-

1944), керівником відділу турбореактивних двигунів (1944-1946), генеральним

конструктором авіаційних двигунів (1946-1960) одного з Московських закритих

авіаційних підприємств №165.

Академік академії наук СРСР (1968).

Двічі лауреат Державної премії СРСР (1948; 1951).

Лауреат Ленінської премії (1976).

Герой Соціалістичної Праці (1957).

Кавалер 3 орденів Леніна, ордена Жовтневої Революції, ордена Трудового Червоного

Прапора, низки медалей.

Багаторічний голова Комісії з газових турбін академії наук СРСР.

Наш земляк займався проблемою застосування газових турбін в якості авіаційних

двигунів, в тому числі і для швидкісних літаків. Він, зокрема, визначив межі

застосованості турбореактивних двигунів (ТРД), обґрунтував переваги осьових

компресорів перед відцентровими, першим запровадив поняття коефіцієнта відновлення

тиску повітря у вхідному пристрої літакової силової установки з ТРД, розробив метод

розрахунку КПД газової турбіни з урахуванням вихідної швидкості газів, увів поняття

повного польотного КПД турбореактивного двигуна, розробив теорію і запропонував

метод розрахунку швидкісних характеристик ТРД. За його безпосередньої участі і під

його керівництвом створено перший радянський турбореактивний двигун; пізніше Л.

сконструював цілу низку могутніх турбореактивних двигунів, які застосовувалися на

літаках конструкторських бюро П. Сухого, С. Іллюшина, А. Туполєва. Літаки, оснащені

двигунами нашого земляка, тільки впродовж 50-х і в 60-х рр. встановили понад 20

світових рекордів.

Л. розроблені і здійснені пропозиції щодо використанню нових енергетичних речовин.

Пік творчого злету видатного конструктора – двоконтурний турбореактивний двигун АЛ-

31Ф, який розвиває тягу в 12500 кгс: літак Су-27, оснащений ним, за короткий термін

встановив понад 30 світових рекордів. Й понині АЛ-31Ф – один з найкращих у світі

двигунів для високоманеврових літаків.

Ім’я нашого земляка носить Російське науково-виробниче об’єднання «Сатурн» (1984),

одна з площ м. Москва (1984).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – С. Корольов, П. Сухой, І. Іллюшин, В. Уваров, О.

Туполєв, Б. Стєчкін, В. Єфремов, С. Алексєєв, С. Лавочкін, П. Федоров, В. Коккінакі, Г.

Берієв, П. Шульгін, М. Кузьмін та ін.


***

ДОЗВОЛЬТЕ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ

, з життєвого кредо А. Люльки

Я люблю і Росію, своєю працею ніколи її не підведу. Але дозвольте мені Україну любити

сильніше!

У ХАРКОВІ ВІД ВИНАХОДУ ВІДМАХНУЛИСЯ, з статті А. Понаморьова

«Конструктор від бога»

Каменем спотикання при проектуванні нової силової установки була газова турбіна.

Загальновідомо, що застосування її в турбореактивних двигунах ефективне за високої

температури газу перед лопатками турбіни. Матеріалів же, які працюють в умовах

високих температур, у той час не було, і важко було очікувати їхньої появи в

найближчому майбутньому. Тому постало питання про створення для авіації

низькотемпературного турбореактивного двигуна.

Як згадував Архип Михайлович, у навчальному закладі в Харкові, де велися дослідження

з проекту турбореактивного двигуна, котрий міг би конкурувати з авіаційною поршневою

установкою, роботи йшли повільно. Однак, незважаючи на зайнятість, у результаті

завзятої праці з’явився проект «Ракетний турбореактивний двигун». Як визнавав автор,

зараз ця назва звучить технічно не зовсім грамотно. Але треба враховувати, що на той час

не існувало ні газотурбінних двигунів, ні, тим паче, відповідної термінології. Оскільки

проект не знайшов підтримки з боку членів ради інституту, Архип Михайлович

направився в Москву. Експертна комісія схвалила його пропозиції зі створення силової

установки подібного типу.

Професором Володимиром Уваровим …був написаний чи не найпозитивніший відгук за

всю його діяльність. Понад усе в проекті В. Уварова зацікавило теоретично обґрунтоване

застосування низьких температур на робочих лопатках турбіни.

З метою підвищення економічності А. М. Люлька запропонував схему двоконтурного

турбореактивного двигуна. Таким чином, пріоритет у розробці цієї схеми належить йому.

…Паралельно А. М. Люлька займався проблемою конструювання надзвукового

компресора, створення якого дозволило б зменшити масу і габарити двигуна.

Завершенням цих робіт було випробування в 1952 р. двигуна ТР-7 з осьовим

компресором, який мав першу надзвукову ступінь.


ДОПОМІГ ПОЛОНЕНИЙ НІМЕЦЬКИЙ ЄФРЕЙТОР, з розвідки Л. Берне і В. Перова

«Чи легко йти попереду?»

У 1944 р. сталася подія, яка мала значний вплив на темпи робіт зі створення авіаційного

двигуна нового покоління в СРСР. 1 січня у районі с. Старобовілля на шосе Вітебськ –

Орша захопили у полон німецького єфрейтора Франца Варнбрунна – водія штабної

автомашини. Виявилося, що після закінчення інженерної школи він працював у групі

доктора Охайна на фірмі «Хейнкель», яка проектувала двигун із відцентровим

компресором. Полонений повідомив, що той вже навіть пройшов випробування у повітрі.

В ході допиту він намалював схему двигуна, а також зобразив винищувач He-280 із двома

такими двигунами. Варнбрунн повідомив нашим контррозвідникам, що робота зі

створення аналогічного винищувача велася і фірмою «Месершміт».

Матеріали допиту були направили для ознайомлення в НДІ-1.24 січня 1944 р. на допиті

Варнбрунна були присутні генерал-майори авіації Левін і Болховітінов, а пізніше –

Стєчкін і Люлька.

…Закономірною реакцією на отриману інформацію про роботу німців над створенням

реактивних літаків стали постанови Державного Комітету Оборони № 5945 «Про

створення авіаційних реактивних двигунів» і № 5946 «Про створення літаків з

реактивними двигунами».

…В кінці 70-х – середині 80-х рр. двигун АЛ-31Ф модифікували для установки на аналог

орбітального космічного корабля «Буран». Чотири АЛ-31Ф забезпечили відпрацьовування

системи автоматичної посадки «Бурану» і дали можливість екіпажам багаторазового

комплексу пройти необхідний цикл тренувань.


ДВИГУН ДЛЯ КОСМІЧНОГО СУПЕР-НОСІЯ, з документальної повісті Б. Чертка

«Ракети й люди»

Для створення унікального турбогенератора була потрібна унікальна турбіна. Завод

«Сатурн», який очолював Архип Люлька, знаходився на березі Яузи, усього в 10 хвилинах

їзди від мого будинку. Коли я прибув до головного конструктора, він, по-доброму і хитро

посміхаючись, запитав, чи не з’явився я умовляти його розробити водневий двигун для

третьої ступіні Н1.

– Це краще мене зробить Корольов, – зауважив він.

А. Люлька явно хотів зрозуміти, навіщо я з’явився з самісінького ранку.

Коли я пояснив, що мене привело до кабінету шановного головного конструктора

авіаційних турбореактивних двигунів, він був трохи розчарований. Створення турбіни

такої малої потужності – це не проблема, але метушні з нею багато. Я заговорив про

надійність, точність регулювання частоти обертання, малу масу, але він усе це й сам

чудово уявляв.

– Турбіну зробити ми можемо. Тільки нехай ваші хлопці самі придумають, чим її крутити.

Люлька погодився. І надалі, з 1962 року, розробка АТГ – автономних турбогенераторів

для ракети-носія Н1 проводилася разом з «Сатурном» у самім тісному співробітництві.

Корольов доручив двигуністам ОКБ-1 розробку пневмогидравлічних систем харчування

агрегатів, куль-балонів, теплообмінників, фільтрів і пневмоарматури.

… Одночасно зі створенням бортових турбогенераторів Всесоюзний науково-дослідний

інститут електромеханіки розробив їхній наземний еквівалент, який включав в себе блок

мережного перетворювача частоти, трансформатори і випрямні пристрої. Наземний

еквівалент у процесі випробувань дозволяв без витрати бортових запасів стиснутого

повітря чи гелію подавати на борт перемінний струм напругою 60 і 40 вольт частотою

1000 герц і постійною напругою 28 вольт.

…На «Сатурні» у Люльки фахівців-інженерів – безпосередніх творців системи повітряно-

гелієвого турбоприводу виявилося, не рахуючи виробничників, 15 чоловік. Якщо до цього

переліку додати тих, хто трудився над убудуванням нової ідеї в систему електроживлення,

то виявиться, що для реалізації, здавалося б, простої ідеї потрібна була самовіддана творча

праця більш ніж 200 фахівців.

Це, повторюю, не рахуючи «робітничого класу», котрий у підсумку видавав «на гора»

готові вироби.


НА МИТЬ Я СТОРОПІВ, з нарису М. Сороки «Архип Люлька»

Подивувала не лише українська мова Архипа Михайловича. Звичайно, за тридцять років її

можна було й забути. Уразили книги на полицях: «Історія України» Михайла

Грушевського, «Історія українського народу» Олександра Єфіменка, двотомник Дмитра

Яворницького «Запоріжжя в залишках старини і переказах народу», багатотомне видання

творів Володимира Винниченка... На якусь мить я навіть сторопів.

– Такі книги і на видноті? – поцікавився. – В Україні за них в мордовські концтабори

відправляють!

– О-го-го! – розкотисто засміявся Архип Михайлович. – Люльку – до концтабору! Хоча,

відверто кажучи, – спохмурнів Генеральний, – були... були такі наміри. А український

націоналізм, та ще й буржуазний, мені часто закидають. Хто, жартома, а хто...


ПРОРИВ, з сценарію фільму М. Хлюстова «Ударна сила. Серце літака»

«Без двигуна немає літака, без літака немає авіації, без авіації немає армії, а без армії

немає держави». Ця теза генерального директора Об’єднання «Люлька – Сатурн» Юрія

Ласточкіна стала девізом відродження російської авіапромисловості.

У квітні 41-го року молодий інженер Архип Люлька одержав авторське свідоцтво на

турбореактивний двигун. У Радянському Союзі ця подія залишилася тоді практично

непоміченою.

Радянське авіаційне двигунобудування до другої половини 40-х років знаходилося в

технологічній залежності від Заходу. З початком «холодної війни» СРСР опинився в

інформаційній блокаді. «Прорив Люльки» не лише дозволив відмовитися від західних

авіадвигунів, але й вивести радянську авіацію в світові лідери. Так, наприклад, двигун

винищувача СУ-27 донині не має аналогів.

Винахід Архипа Люльки залишив якнайглибший слід в історії світової авіації: більшість

сучасних літаків літають на двигунах, в основі конструкції яких лежить ідея великого

конструктора.

На найбільшому в Росії об’єднанні з розробки і будівництва авіадвигунів «Люлька –

Сатурн» завершуються роботи із створення двигунів для винищувачів 5 покоління, що

дозволить вітчизняній авіації залишатися світовим лідером, принаймні, в найближче

десятиліття.


НАЙГЛИБШІ ПОЧУТТЯ ДО РІДНОГО КРАЮ, зі спогадів О. Гончара

Жаль, що не вдалось мені написати про самого Люльку. Колоритний, козацький характер!

Досі чую, як там, у Кремлі, під час з’їздівської перерви читає він мені напам’ять поезії

Олеся та інших українських поетів 20-х років...

Майже все доросле життя Люльчине минуло поза Україною, а він зберіг в душі любов до

неї, до рідного слова.