загрузка...
Перескочить к меню

Кржижановский Сигизмунд (fb2)

файл не оценён - Кржижановский Сигизмунд [Справочник-дайджест] 20K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




КРЖИЖАНІВСЬКИЙ Сигізмунд Домінікович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, поет, драматург, перекладач, сценарист, лібретист. Псевдонім – Frater Tertius.

З дворянської родини.

Народився 30 січня (11 лютого) 1887 р. в Київській губернії Російської імперії (нині –

Київська область України).

Помер 28 грудня 1950 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ). Місце поховання – не

відоме.

Закінчив 4-у Київську гімназію (1907), юридичний факультет Київського університету св.

Володимира (1913).

Був помічником присяжного повіреного, лектором Київської консерваторії, викладачем

Московського камерного театру, контрольним редактором московського видавництва

«Енциклопедія».

Друкувався в газетах «Життя», «Літературна газета», журналах «Лицар», «Росія», «Зорі»,

«Літературне навчання», «Літературна критика», «Театр».

Як літератор дебютував у журналі «Вісник теософії» статтею «Кохання як метод

пізнання» (1912).

Потім настала черга оповідання «Якоби и «Якобы» у журналі «Зорі» (1919), п’єси

«Людина, яка була Четвергом» (1923), повістей «Клуб убивць літер» (1926), «Книжкова

закладка» (1927), «Повернення Мюнхгаузена» (1928), «Спогади про майбутнє» (1929), збірників оповідань «Казки для вундеркіндів», «Чужа тема», «Не вкушений лікоть», брошури «Поетика заголовків».

Перу К. також належать сценарії фільмів «Свято святого Йоргена» (1929) і «Новий

Гуллівер» (1933), інсценізація «Євгенія Онєгіна» на музику С. Прокоф’єва (1936), лібрето

опер «Кола Брюньон» на музику Д. Кабалевського (1938) і «Суворов» на музику С.

Василенка (1942).

Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Буцький, О. Грін, М. Волошин, П.

Антокольський, Н. Семпер, Є. Кузьмін, Я. Протазанов, О. Форш, С. Мстиславський, Г.

Шенгелі, О. Таїров, Г. Нейгауз, Л. Каменєв, П. Зайцев та ін.


***

САМ СОБІ ВЕДМІДЬ

, з життєвого кредо С. Крижанівського

Я пустельник, який сам собі ведмідь.

***

НЕБУТТЯ ЗАРАДИ БУТТЯ

, з літературного кредо С. Крижанівського

Я – літературне небуття, що чесно працювало на буття.


***

ПРОРОСТУ КРОПИВОЮ

, самоепітафія С. Крижанівського

Коли помру, не заважайте кропиві розростатися з мене: нехай і вона жалить.


***

НЕЩАСНИЙ? ЗНАЧИТЬ, ЛЮДИНА

, афоризми С. Крижанівського

Раз ти нещасний – значить, ти людина.

Сатира є мистецтво бути невихованим.

Краще свідомо не бути, ніж бути, але не усвідомлювати.

Те місто, з якого мене ще не вислали, в якому я ще маю свою квадратуру і свої права – це

не місто речей, а місто відображень ... всі його речі – тіні моїх тіней.

Якщо ви прийшли до зайнятого людства, робіть ваше життя і прямуйте геть.

Якщо колись Бог і існував, то люди давно довели його до самогубства.

Британець, перш ніж зарізатися бритвою, нею поголиться.


***

БЕЗ ПІДМЕТОК

, з повісті С. Крижанівського «Повернення Мюнхгаузена»

Наші європейські вигадки про столицю Союзу Республік, що зображують її як місто

навпаки, де будинки будують від дахів до фундаменту, ходять підошвами по хмарах, хрестяться лівою рукою, де перші завжди останні (наприклад, у чергах), де офіціоз –

«Правда», тому що навпаки, і так далі – всього не згадаєш, – все це неправда: в Москві

будинків від дахів до фундаменту не будують (і від фундаменту до дахів теж не будують), не хрестяться ні лівою, ні правою, що ж до того, земля чи небо у них під підметками, не

знаю: москвичі, власне, ходять без підметок.


ЯК У СВІТ ПРИЙШОВ ГЕНІЙ, оповідання С. Крижанівського «Три сестри»

Вони працювали, як завжди, утрьох: Клото, Лахезіс, Атропос. Через їх тридцять пальців

проходили людські долі.

Клото акуратно зсукувала нитки днів. Лахезіс простягала їх – вздовж мірки років. Атропос

чекала з розкритими ножицями, леза їх змикалися – і недожиті кінці життів падали

донизу, до кошика з очерету, зірваного біля берегів Лети.

Якось що одна з сестер сказала:

– Милі парки, давайте, так, жартома, поміняємося місцями. Ну хоч на одне життя.

Сестри погодилися. Атропос пересіла на місце Клото, Клото, торкнувши ліктем Лахезіс, котра реготала з жарту, змусила її трохи посунутися на спорожніле місце Атропос.

І сестри взялися за роботу. Атропос відрізала коротким засувком своїх ножиць нове життя

від усіх, що йому передували. Клото, яка не вміла тягнути нитку, але була майстерною

сукальницею, зробила так, що життя в неї виходили короткими, однак звитими з безлічі

ниток. А Лахезіс, знала лише як протягувати нитку, коли справа дійшла до смерті, все

тягнула і тягнула свою руку у вічність.

Потім сестри, сміючись, знову розсілися звичними місцями і продовжували свою роботу

парок. Але існує переказ, що в цей день в світ прийшов геній.


***

ЩО ТАКЕ ДОЩ

, з казки С. Крижанівського «Монізм»

Відро виставили на дощ; дощові краплі загупали бляшаними стінками і заповнили відро

до краю.

У відра запитали: «Що таке дощ?»

– Циліндричний стовп води, – жваво


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...