загрузка...
Перескочить к меню

Краснокутский Семен (fb2)

файл не оценён - Краснокутский Семен [Справочник-дайджест] 24K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




КРАСНОКУТСЬКИЙ Семен Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Декабрист, державний діяч.

З дворянської родини. Батько, Краснокутський Г., – київський губернський прокурор;

брат, Краснокутський О., – військовий, журналіст.

Народився в 1787 р. в Київській губернії Російської імперії (нині – Київська область

України).

Помер 3 лютого 1840 р. в м. Тобольську Тюменської губернії. Похований на місцевому

Завальному цвинтарі.

Закінчив 1-й кадетський корпус (1798-1805).

Служив прапорщиком (7.9.1805-1807), підпоручиком (1807-1809), поручиком (1809-1811), штабс-капітаном (1811-1813), капітаном (1813-1816), полковником (1816) лейб-

гвардійського Семенівського полку, командиром Олонецького піхотного полку (1816-

1821), обер-прокурором одного з відділів Сенату (1823-1825).

Учасник військової кампанії 1807 р. (Фрідланд), учасник Вітчизняної війни 1812 р.

(Бородіно, Тарутине, Малоярославець), закордонних походів 1813-1814 рр. (Люцен,

Бауцен, Кульм, Лейпциг, Париж).

Нагороджений золотою шаблею «За хоробрість» (1807).

Член «Союзу благоденства» (1817).

Член «Південного товариства».

Учасник підготовки повстання на Сенатській площі в м. Петербург (1825).

Заарештований і доставлений до Петропавловської фортеці (27.12.1825).

Засуджений по VIII розряду і засуджений до 20-річного сибірського заслання (10.7.1826).

Відбував покарання в містах Якутськ (1827), Вітим (1827-1829), Мінусінськ (1829-1831), Красноярськ (1831-1837), Тобольськ (1838-1840).

Надгробок нашого земляка занесений до пам’ятників державного значення Росії (1976).

Серед друзів та близьких знайомих К. – К. Рилєєв, М. Бестужев, С. Трубецькой, П. і М.

Бобрищеви-Пушкіни, М. Фонвізін, П. Бєляєв, С. Кривцов, М. і О. Крюкови, В.

Кюхельбекер, М. Мітьков, О. Тютчев, М. Мозгалевський та ін.


***

ЗАГАЛЬНЕ БЛАГО,

з життєвого кредо С.

Краснокутського

Загальна благо вище за особисте.

БУВ СЛІПИМ ВИКОНАВЦЕМ, з свідчень С. Краснокутського Слідчій комісії

Впродовж двадцяти одного року, сміливо можу сказати, ревної і безкорисливої служби, був завжди сліпим виконавцем наказів начальства і нікого з своїх підлеглих ні словами, ні

прикладом не розбестив.


БАЧИВ СМЕРТЬ І БЛИЖЧЕ, з листа С. Краснокутського сестрі

Суворий і жорстокий клімат смертельний для слабких грудьми; у боях я бачив смерть і

ближче за це, а нині зустріну її з радістю, але за християнським обов’язком зобов’язаний

...дбати про тяжке життя своє.

БАКЕНБАРДИ ТЕМНОРУСЯВІ, прикмети С. Краснокутського з карної справи

Зріст 2 аршини 6 1/2 вершки, обличчя довгасте, дещо чорнувате, чисте, ніс великий, трохи

загнутий донизу, очі сірі, брови темно русяві, на голові волосся чорне, бакенбарди темно

русяві.


ЧОГО ВОНИ ПРАГНУЛИ, з книги М. Троїцького «Декабристи»

Декабристи були добре інформовані про те, що відбувалося при дворі і в уряді: один з них

(С. Г. Краснокутський) був обер-прокурором Сенату, інший (О. І. Якубович) товаришував

з петербурзьким генерал-губернатором М. А. Милорадовичем, а Г. С. Батеньков

користувався довірою найавторитетнішого і найобізнанішого з членів уряду М. М.

Сперанського.

Дізнавшись, що на 14 грудня призначена переприсяга, члени Північного товариства

вирішили: зволікати більше не можна. 10 грудня вони «за голосами» вибрали диктатором

повстання полковника лейб-гвардії Преображенського полку кн. С. П. Трубецького, а

увечері 13-го зібралися в квартирі К. Ф. Рилєєва на останню нараду. Рилєєв сказав: «Піхви

зламані, і шабель не заховати». Всі погодилися з ним. Вирішено було виступати ранком і

неодмінно.

Який же був план повстання 14 грудня 1825 р.? З якими гаслами йшли декабристи на

Сенатську площу?

Напередодні повстання члени Північного товариства склали новий програмний документ

– «Маніфест до російського народу». Автором його був Трубецькой. «Маніфест»

проголошував метою декабристів повалення самодержавства і ліквідацію кріпосного

права.

Услід за перемогою передбачалося створити Тимчасовий уряд з 2-3 осіб, до складу якого

були намічені М. М. Сперанський, сенатор М. С. Мордвинов, а з членів таємного

суспільства – Г. С. Батеньков. Тимчасовий уряд повинен був підготувати до весни 1826 р.

скликання Засновницьких зборів («Великого собору»), а собор вирішив би два головні

питання: чим замінити самодержавство (республікою чи конституційною монархією) і як

звільняти селян – із землею чи без землі.

Таким чином, «Маніфест» залишав головні питання відкритими, що говорить про його

компромісний характер. Помірні і радикали до моменту повстання не встигли узгодити

свої позиції і відклали суперечки до Великого собору, поклавшись на його волю.


ПОВНА ІЗОЛЯЦІЯ, з кореспонденції C. Москвітіна «Декабристи у Вітимі»

Першим до Вітиму в кінці грудня 1826 року прибув Семен Григорович Краснокутський,

найтарший за віком з декабристів, що відбували якутське


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...