Краснокутский Семен [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Семена

Григоровича Краснокутського, жорстоко хворого, паралізованого, котрий міг

пересуватися лише за допомогою коляски. За ним віддано доглядала його тітка, що

поїхала за племінником-декабристом до Сибіру. І ще був один, вірний, нескінченно

відданий друг, красноярський городничих. Коли Краснокутського перевели до Тобольська

ця дивовижна людина (на жаль, прізвище не відоме) залишила службу і поїхала услід на

ним. Семен Григорович помер у нього на руках.

...Краснокутський знав і пам’ятав багато чого. Він був досить близький до Сергія

Петровича Трубецького і часто бував у нього в будинку на Мийці, просто як гість, і на

нарадах правління Північного товариства.

Трубецькой дуже уважно прислухався до думки Краснокутського: обер-прокурор сенату

відмінно знав законодавство і давав немало корисних порад в розробці нових,

революційних законів.

Якось – це було вже напередодні повстання – Трубецькой наодинці запитав:

– А вам не здається, Семене Григоровичу, що, оскільки ви служите тепер в Петербурзі, то

й слід перейти до Північного товариства? Навіть членом Управи...

Краснокутському було відоме, що Трубецькой підозрює Пестеля в «бонапартизмі» і

звинувачує в диктаторських замашках. Втім думки своєї Трубецькой не приховував, що не

робило підозру менш безглуздою. Тому пропозицію делікатно відхилив.

– Сергію Петровичу, я справді перейшов би до Північного товариства, оскільки останнім

часом пов’язаний з вами тісніше, проте навіщо це зараз? Адже є рішення про злиття

товариств. Я це розумне рішення вітаю: об’єднання армій – завжди сила.

Додав декілька стривожено:

– І з об’єднанням не слід тягнути: з чуток – має відбутися незабаром коронація. А присягу

війська і сенат даватимуть все-таки не старшому братові, Костянтину, а Миколі

Павловичеві. Для виступу, мені здається, це – найзручніший момент...

...Пізно увечері Краснокутський примчав до Трубецького з важливими відомостями, але

не застав його вдома. У відчаї погнав екіпаж на квартиру Рилєєва. Увійшовши, дещо

розгубився: там зібралася велика компанія. Були і відомі члени Товариства і майже

незнайомі люди. По блідих, схвильованих, рішучих обличчях зрозумів: тут йде не

застільна бесіда.

Сказав відразу, твердо, не встигнувши до ладу привітатися:

– Присяга призначена на завтра, чотирнадцяте грудня. Вранці, о сьомій годині, збирається

сенат. Буде здійснена чистісінька формальність; Микола, по суті, вже вступив на трон, хоча офіційного зречення Костянтина немає.

Рилєєв підійшов до Краснокутського.

– Спасибі, Семене Григоровичу! Ми всі дуже раді, що в сенаті є наш однодумець, людина

чесна, віддана святій справі Свободи!

І вже без тіні коливання, рішуче змахнув рукою, обернувшись до товаришів.

– Рубікон перейдений!

Краснокутський, який до цієї хвилини що не уявляв, що справа зайшла так далеко і який

відстоював наполегливо ідею реформ, а не озброєного повстання, раптом абсолютно

несподівано для себе запитав:

– Що належить робити мені, Кондратію Федоровичу?

– Вам, Семене Григоровичу, належить бути в сенаті. Саме ви зможете ознайомити сенат з

нашою справжньою програмою.

...Імператор Микола не пробачив «зраду» обер-прокурора сенату: знаючи про тяжкий стан

Краснокутського, він не дозволив йому виїзду для лікування навіть під наглядом поліції...

...Незабаром, услід за Краснокутським, до Красноярська були переведені спочатку

Фонвізін, а потім Михайло Матвійович Мітьков.

Ледве влаштувавшись, Фонвізін поспішив до тяжко хворого Семена Григоровича. Той,

вислухавши гостя, похитав головою:

– А все-таки ми поквапилися, Михайле Олександровичу... Не знаходьте? Навіть у далеких, глухих Єнісейську і Мінусінську є люди, котрі протидіють самодержавству і деспотії.

Потрібно було накопичувати сили, розвивати громадську думку по всій Росії. І

підніматися разом...

ЖВАВІСТЬ РОЗУМУ І РУЙНУВАННЯ ТІЛА, зі спогадів А. Розена

Очі його (Краснокутського С. – авт.), блискучі й живі, і пергаментний колір шкіри

підкреслили жвавість розуму і руйнування тіла.