Краснокутский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КРАСНОКУТСЬКИЙ Олександр Григорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, журналіст.

З дворянської родини. Батько, Краснокутський Г., – київський губернський прокурор;

брат, Краснокутський С., – декабрист.

Народився в 1781 р. в с. Пайках Переяславського повіту Київського намісництва

Російської імперії (нині – Яготинський район Київської області України).

Помер 4 (16) серпня 1841 р. в с. Кузнецівці Дмитрієвського повіту Курської губернії

Російської імперії (нині – Дмитрієвський район Курської області РФ).

Закінчив Сухопутний кадетський корпус (1797).

Служив в Чернігівському кірасирському, Апшеронському піхотному полках, черговим

штаб-офіцером Донського козачого корпусу.

Учасник Вітчизняної війни (1812), закордонних походів (1813-1814).

Кавалер російських орденів св. Георгія 4-го класу з бантом, св. Ганни 2-го ступеня,

турецького ордена Місяця 2-го класу.

Друкувався в журналі «Російський вісник».

Як літератор дебютував в журналі «Російський вісник» нарисом «Поїздка російського

офіцера до Константинополя» (1810).

Потім настала черга нарису «Ландик в Сілезії» (1813).

Наш земляк – автор книг «Повага англійців і інших народів до діянь графа М. І. Платова»

(1813), «Денні нотатки поїздки до Константинополя Олександра Григоровича

Краснокутського в 1808 р., ним самим написані» (1815), «Погляд російського офіцера на

Париж під час вступу государя імператора і союзних військ в 1814 р.» (1819).

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Платов, С. Лазарєв, О. Іловайський, Є.

Котельников, С. і Ф. Глинки, О. Тарасов, І. Шперберг, М. Кудашев та ін.

***

ЗНАЧИТЬ НЕ РОЗУМІЮ

, з життєвого кредо О. Краснокутського

Чого я не розумію, того не розумію.

НАСИЛУ ВІВ КОНЯ, з книги О. Краснокутського «Денні нотатки поїздки до

Константинополя»

Яким жахом вражає погляди похмурий і сумний вид Балканських гір! Восени тут

найнебезпечніша їзда. Я змушений був іноді по десять верст йти пішки, особливо в тих

місцях, де ожеледиця, й насилу вів коня цим слизьким шляхом.

ПОВАЖНИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ, з книги Ф. Глинки «Листи російського

офіцера (1812-1814 рр.)»

Рейхенбах. Травня 25, дні перемир’я

З яким захопленням оглянув би я стародавні області, прославлені істориками і поетами!

Проте чи мені, лицареві порожнього гаманця, мріяти про це! Де способи, де засоби?

Недаремно деякі живописці зображають бідність у вигляді крилатої людини з гирями на

ногах!

Разом з Олександром Івановичем Данилевським мешкають Щ.рб.н.н., службовці при

генералові К. Ф. Толлі. Це розумні, люб’язні молоді люди.

Тут знайшлися й кадети, наші милі, добрі товариші і прекрасні офіцери: поважний Олек.

Григ. Краснокутський, який виправляє важливу посаду при графові М. І. Платові, М. В.

Сазонов, брати Граббе й інш... й інші... З нетерпінням чекаю сюди прибуття Д. І.

Ахшарумова, його дружба ще більше прикрасить мою самоту.

Поки прощай! Не нарікай на неоковирний склад.

НЕ ВІДСТАВАВ І КРАСНОКУТСЬКИЙ, з наукової доповіді О. Бешкарєва «Жанр

подорожі в сприйнятті авторів російського сентименталізму 1800-1810-х рр.»

Термін «подорож» в сучасному літературознавстві не можна назвати сталим, питання про

межі цього жанру залишається невирішеним. «Подорожами» називають такі різні явища,

як строго наукові звіти географічних експедицій і фантастичні романи, зокрема про

польоти на інші планети, або пародійні твори на зразок «Мандрівника» О. Ф. Вельтмана,

все пересування в якому полягає в асоціативних переходах від одного пародійованого

літературного мотиву до іншого. Більшість сучасних дослідників погоджуються з думкою

Є. С. Івашиної, яка вважає подорож «синкретичним» жанром, якому важко підібрати

всеосяжне визначення. Поза сумнівом, в російській літературі широке розповсюдження

жанру подорожі, особливо в епістолярній формі, – значний етап його еволюції –

безпосередньо пов’язаний з сентиментальним напрямом.

Вітчизняним зразком жанру, на який дістали можливість спиратися інші автори, стали

«Листи російського мандрівника» М. М. Карамзіна. Не випадково відразу після їх виходу

російська література переживає справжній розквіт подорожей, на сторінках яких відверто

лежить відбиток впливу Карамзіна.

…Взагалі в ці роки в