загрузка...
Перескочить к меню

Кравчинский Сергей (fb2)

файл не оценён - Кравчинский Сергей [Справочник-дайджест] 19K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




КРАВЧИНСЬКИЙ Сергій Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, перекладач. Псевдонім – С. Степняк.

З військової родини. Батько, Кравчинський М., – лікар-офіцер.

Народився 1 (13) липня 1851 р. в с. Новому Стародубі Олександрійського повіту Херсонської

губернії Російської імперії (нині – Петровський район Кіровоградської області України).

Загинув, потрапивши під потяг, 11 (23) грудня 1895 р. в м. Лондоні (Великобританія).

Закінчив Орловську військову гімназію, петербурзьке Михайлівське артилерійське училище

(1870), навчався в Петербурзькому лісовому інституті (1871-1873).

Служив вчителем військово-технічної школи Харківського військового округу (1870-1871).

Член таємного товариства «Чайковці» (1872).

Член організації народників «Земля і воля» (1878).

Член організації народників «Народна воля» (початок 80-х).

Фундатор англійського «Товариства друзів руської свободи» (1890).

Фундатор «Фонду Вільної Руської Преси» (1891).

Учасник «ходіння в народ» (1873).

Учасник Герцеговинського повстання (1875), повстання в італійський провінції Беневенто (1877).

Друкувався в газетах «Працівник», «Пунголо», журналах «Земля і воля», «Free Russia».

Перу нашого земляка належать доробки: «Казка про копійку» (1874), «Мудра Наумівна» (1875), «З

вогню та в полум’я» (1876), «Підпільна Росія» (1881), «Росія під владою царів» (1885), «Російська

грозова хмара» (1886), «Російське селянство» (1888), «Андрій Кожухов» (1889), «Закордонна

агітація», «Чого нам потрібний і початок кінця» (обидва – 1892), «Штундист Павло Руденко»

(1894), «Цар-колода і цар-чапля» (1895), «Будиночок на Волзі» (1896).

Перекладав з іспанської, італійської, німецької мов.

Уже після смерті вийшло семитомне зібрання творів (1917-1919).

З владою порозуміння не знаходив. Першого арешту зазнав за «ходіння в народ» (1873), однак з-

під варти втік (1874).

Вдруге нашого земляка заарештували в Італії (1877), проте його незабаром амністували (1878).

К. став прототипом героїв «Овода» Е. Войнич, «Відплата» О. Блока, «Жерміналь» Е. Золя.

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Драгоманов, Б. Шоу, О. Уайльд, В. Фігнер, В. Засулич,

Г. Успенський, Г. Брандес, Д. Рогачов, Д. Кеннан, В. Олександров, Ф. Енгельс, Е. Маркс-Евелінг,

Г. Плеханов, У. Моррісо, Е. Войнич та ін.


***

ВБИВСТВО ЗВОДИМО В СИСТЕМУ,

з політичного кредо С. Кравчинського (Степняка)

Вбивство – річ жахлива. Лише у хвилину сильного афекту, який доходить до втрати

самосвідомості, людина, не будучи недолюдком і виродком людства, може позбавити життя собі

подібного. Російський же уряд нас, соціалістів, тих, хто присвятив себе справі звільнення

страждальців, тих, хто прирік себе на всілякі страждання, аби позбавити від них інших, російський

уряд довів до того, що ми наважуємося на цілу низку вбивств, зводимо їх в систему. Він довів нас

до цього своєю цинічною грою десятками і сотнями людських життів і зухвалим презирством до

будь-якого права...


ТЕПЕР АБО НІКОЛИ, з книги С. Кравчинського (Степняка) «Будиночок на Волзі»

Жандарм погойдувався, як довгий маятник перед тим, як зупинитися. Потім він раптом трохи не

клюнув свого товариша в голову, разом впавши вперед, і стрепенувшись, подивився уважно на

арештанта. Той все лежав в тій же позі. Тоді жандарм заспокоївся і, витріщивши очі, дивився в

стіну, прагнучи не моргнути.

Потяг швидко мчав вперед. Мірно, точно в такт, гриміла машина. ...Все частіше і частіше

доводилося жандармові струшуватися, і завмираючий від хвилювання арештант рахував хвилини,

коли його вартовий остаточно повалиться і захропе.

...У цю саму хвилину щось впало на підлогу. Він кинув швидко погляд у напрямі звуку і побачив

під протилежною лавкою люльку, котра випала з рук жандарма. Той спав міцним сном з ...самим

блаженним виразом обличчя...

Радість, майже така ж хвороблива,, як колишній відчай охопила душу молодого арештанта. Неначе

свобода вже відкрилася перед ним. Буцімто між ним і нею не стояло страшної перешкоди, яку

лише за відчайдушної сміливості і сліпого щастя можна було сподіватися подолати.

Перечекавши декілька хвилин, він обережно встав, поправив капелюх і зробив два кроки вузьким

проходом.

...Молода людина стукнула каблуком об землю, щоб випробувати міцність сну свого вартового, і

спрямувала на нього свої пекучі сірі очі. Під впливом цього наполегливого погляду жандарм

заворушився уві сні. Молодий арештант швидко відвів від нього небезпечний погляд і, давши

йому заспокоїтися, підійшов до свого віконця. Часу втрачати було нічого. Ще година їзди – і перед

ним розкриється чорна паща в’язниці, звідки йому, мабуть, довіку не вибратися на світ божий.

Обидві дверці були замкнені, він це знав. Проте вікно було для нього достатньо широким. Він

опустив скло. Шум і гуркіт потягу увірвався до вагону разом із струменем свіжого повітря. Обидва

жандарми не ворухнулися. Молода людина висунула


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...