Козловский Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

- Козловский Иван [Справочник-дайджест] 23 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

зрозуміли держава, дружина, може, навіть діти.

І в чомусь він правий. Це доставляло йому страждання. Є такий вираз – «ореол

страждальця». Він супроводжував батька все життя. І роль Юродивого, на мій погляд, була роллю його життя.

…Крім того, у його житті були нездійснені мрії, наприклад, мрія бодай раз послухати

оперу в Ла Скала.


ПАМ’ЯТНОМУ ЗНАКОВІ – БУТИ, з рішення Київської міської Ради від 27.10.2005 р.

Відповідно до статті 37 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні», з метою

увічнення пам’яті видатного співака, народного артиста України Івана Семеновича

Козловського, … Київська міська рада

ВИРІШИЛА:

1. Дозволити Печерській районній у місті Києві державній адміністрації встановити

пам’ятний знак видатному співакові Івану Семеновичу Козловському…


ШОВІНІСТИ ЗМІНИЛИ І. КОЗЛОВСЬКОМУ НАВІТЬ НАЦІОНАЛЬНІСТЬ, з

інформації на ukrsong.narod.ru

Московські шовіністи від мистецтва робили і роблять все, щоб викреслити українську

сторінку біографії Козловського. Якщо оперні арії чи романси російською мовою можна

купити в Москві на кожному кроці, то українські твори неможливо знайти ніде ні за які

гроші, хоча на них існує величезний попит.

Вельми красномовними є більшість виданих у Москві біографій. В одній з довгого

переліку композиторів меломан дізнається, що Козловський виконував твори Шапоріна та

Власова, проте не згадуються Гулак-Артемовський і Лисенко.

Автор іншої пише, що «з великою майстерністю виконує І. С. Козловський «руські

старовинні романси», однак йому «невідомо», що співак, приміром, тричі записував

український романс «Коли розлучаються двоє».

Як правило, пишуть, що Козловський, який, нагадуємо, переїхав до Москви вже

сформованим, відомим співаком, «є блискучим представником руської вокальної школи».

В останні роки шовіністичне нахабство перейшло усі межі – співакові вже навіть...

змінено національність. Він тепер не «совєцький» чи хоча б «російський», а... «руський»

співак.


МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ-САДИБА ЛЕДЬ ЖИВОТІЄ, з статті О. Сущенко

«Багатство і біль Мар’янівки»

У меморіальному музеї-садибі Івана Семеновича Козловського, що в селі Мар’янівка на

Київщині, особисті речі видатного співака: ексклюзивні фото, листи, кіно- та

відеоматеріали, концертні костюми, комплекти нот з його помітками. Та тільки частину

цих безцінних експонатів виставлено в тісному приміщенні музею, що розмістився в

батьківській хаті. Решта зберігається в шухлядах. Чи не злежаться вони, і чи не з’їсть міль

ті раритети?

Його любов до Мар’янівки – це реальні будови-автографи: середня (споруджена з його

ініціативи та на його кошти) і музична школи.

У Мар’янівці – шість фортепіано з Великого театру, на одному з яких грав композитор

Сергій Рахманінов…

– Мало дбає держава, аби зберегти цей меморіальний музей-садибу. Дах падає, його треба

перекрити, –бідкається директор Олександра Бохняк. – Невже ніхто не відгукнеться?


НЕСВОБОДА ВИБОРУ, бувальщина

У сталінські часи Козловського запросили виступити на банкеті в Кремлі. Після виступу

посипалися пропозиції:

– Проспівайте арію...

– Виконайте романс...

Але тут втрутився Сталін:

– Не можна так замірятися на свободу художника. Не хоче цього співати товариш

Козловський. Він хоче співати «Я помню чудное мгновенье»...


ОСЬ І ЇДЬ ДО РІДНОГО СЕЛА, анекдот

Козловський звернувся до Сталіна з проханням:

– Я ніколи не був за кордоном. Кортить з’їздити.

– Не втечеш?

– Що ви, товаришу Сталін, рідне село мені набагато дорожче, ніж весь закордон.

– Правильно, молодець! Ось і їдь до рідного села.