загрузка...
Перескочить к меню

Каманин Иван (fb2)

файл не оценён - Каманин Иван [Справочник-дайджест] 20K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




КАМАНІН Іван Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-малоросійський.

Історик, архівіст.

З міщанської родини.

Народився 11 вересня 1850 р. в м. Димері Київської губернії Російської імперії (нині –

Києво-Святошинський район Київської області України).

Помер 11 січня 1921 р. в м. Києві (нині – столиця України). Похований в Звіринецькій

печері за головним входом.

Закінчив Київську гімназію №2 (1868), історико-філософський факультет Київського

університету (1868-1872).

Був службовцем (1872-1873), завідуючим Київським центральним архівом давніх актів

(1883-1921),

Член Історичного товариства Нестора-літописця, Українського наукового товариства,

Російського військово-історичного товариства.

Лауреат Уварівської премії Російської академії наук (1899).

Друкувався в «Вістях Київського університету», «Київській старовині», «Читаннях в

історичному товаристві Нестора-літописця», «Військово-історичному віснику».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «З історії міського самоврядування по

Магдебурзькому праву» (1885-1886), «Кияни і Богдан Хмельницький у їхніх взаємних

стосунках» (1888), «До питання про козацтво до Богдана Хмельницького» (1894), «Ще про

стародавність братерства і школи в Києві» (1895), «Палеографічний збірник. Матеріали з

історії південно-руського письма XV-XVIII ст.ст.» (1899), «Пришляхові хрести, образи і

статуї святих у селах Київського повіту», «Нарис гетьманства Петра Сагайдачного»

(обидва – 1901), «Наукові і літературні твори М. В. Гоголя з історії Малоросії» (1902),

«Про організацію обласних військово-центральних архівів» (1911), «Записка про

запровадження в Києві Ученої архівної комісії» (1912), «Про опис пам’ятників старовини

Південно-Західного краю» (1912), «Звіринецькі печери в Києві. Їхня стародавність і

святість» (1914), «Водяні знаки на папері українських документів XVI-XVII ст.ст.» (1923).

К. – автор численних досліджень і документальних публікацій з історії Росії та України,

загальної історії, літературознавства, славістики, палеографії, дипломатії, архівознавства.

У його наукових дослідженнях знайшли своє відображення російсько-польські і особливо

українсько-польські суспільно-політичні, культурні та релігійні відносини XV-XVIII ст.

Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Антонович, П. Куліш, О. Ертель та ін.


***

НУДНА ІСТОРІЯ, з професійного кредо І. Каманіна

Щасливий народ, історія якого нудна.

ЗНАЙШОВ СЕНСАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ, з розвідки І. Огієнка «Історія українського

друкарства»

Директор Київського центрального архіву І. М. Каманін серед луцьких міських книг за

1575 та 1576 рр. знайшов великої ціни документи про Івана Федорова і передав їх І. І.

Малишевському, котрий і оголосив їх 1893 р. в VII кн. «Чтеній в Историч. Общ. Нестора

Летописца» у своїй праці «Новыя данныя для біографій Йвана Федоровича, русскаго

первопечатника». Публікація Малишевського порівняно невелика – всього лише шість

документів, проте її значення в історіографії раннього вітчизняного книгодрукування не

менш важливий, ніж робіт С. Л. Пташицького. Нові документи оповідають нам про життя

Федорова у князя K. K– Острозького, що призначив нашого друкаря-диякона «справцею»

(управителем) Дерманського монастиря (20 верст від Острога).

До цих матеріалів треба додати ще той матеріал, що був і давніше відомий, а саме

передмови та післямови до всіх семи великих Федорівських друків, цих важних передмов

ніяк не може оминути науковий дослідник. Особливо велику ціну має автобіографічна

післямова Федорова у львівськім «Апостолі» 1574 р., що має назву: «Повесть, откуду

начася и како совершися друкарня сія», – це з запалом та драматизмом написані правдиві

спомини нашого друкаря про своє гірке емігрантське життя до 15 лютого 1574 р.

З КОЗАКАМИ НЕ РАХУЮТЬСЯ, лист І. Нечая І. Хованському від 17 червня 1656 р.,

знайдений І. Каманіним

Божиею милостию великого государя, царя и великого князя Алексея Михайловича , всея

великия и малыя и белыя России самодержца и иных многих государств и земель

восточных и западных и северных отчича и дядича, и наследника, и обладателя, его

царского величества.

Твоей честности, началному воеводе Могилевскому князю Ивану Андреевичу

Хованскому, приятелеви моему милому и добродееви, Иван Нечай, полковник войска его

царского величества Запорозского белоруски, радостное поздровлене любително

препосылаю.

Великую ласку от твоей честности, по все часы ку собе осведчаную, маю, с чого нехай

будет Бог похвален, и я отслуговать и завдячивать кождого времени ласку честности

твоей зостаю вине...... (вырвано); бьют чолом черкасы, верные слуги его царского

величества, к деревне Окуновки, иж третего дня полуполковник немецкого строю,

наехавши на деревню Окуновку, в уезде Могилева, у черкас лошаты (?) и все имене

забрал, а ним,


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг   Поиск по содержимому сайта

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...