Каманин Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Иван Нечай, полковник войска его

царского величества Запорозского белоруски, радостное поздровлене любително

препосылаю.

Великую ласку от твоей честности, по все часы ку собе осведчаную, маю, с чого нехай

будет Бог похвален, и я отслуговать и завдячивать кождого времени ласку честности

твоей зостаю вине...... (вырвано); бьют чолом черкасы, верные слуги его царского

величества, к деревне Окуновки, иж третего дня полуполковник немецкого строю,

наехавши на деревню Окуновку, в уезде Могилева, у черкас лошаты (?) и все имене

забрал, а ним, верным слугам его царского величиства, ласку показал, иж повсюду

козаком полно жить без жадной помешки и налоги, которые кровь розливали иа услузе

его царского величества и теперь готовы зостают; молю прото честы твоей, господина

моего и добродея, вели твоя честность поворочать побрание.......(вырвано) козаков з села

Оконовки, а я за дознаную ласку отслуговать завше честности твоей винен зостаю,

отдаючися оной на тот час милости, ласце честности твоей.

Дан с Чаус, 17 июня 1656 г.

Честности твоей, моего милостивого пана и добродея, во-всем зычливый приятель и

служить рад.

Иван Нечай, полковник войска его царского величества Запорозкого белорускый.

БЕРЕГТИ ПАМ’ЯТКИ СТАРОВИНИ, з Музейного порталу України

Ще за студентських років долучився до джерелознавчих студій та архівної справи,

працюючи з документами Київського архіву давніх актів. По закінченні Університету в

1872 р. змушений був (через хворобу) змінити діяльність.

До праці в архіві повернувся в 1883 р. і присвятив їй сорок років життя, пройшовши

науковий шлях від помічника бібліотекаря до посади директора. Разом із розробкою

системи описування архівних документів (зокрема актових книг), експертизи

автентичності документів, вивченням палеографії та філіграней, протягом усієї творчої

діяльності Каманін ініціював й особисто виконував великі видавничі проекти.

Підготовлені ним томи «Архіву Південно-Західної Росії», збірники, присвячені часам

Богдана Хмельницького, історії козаччини, «Палеографічний збірник. Матеріали з історії

південно-руського письма XV-XVIII ст.ст.» мали схвальні відгуки колег.

Діяльність Каманіна сприяла збереженню архівних документів, нових виявлених архівних

збірок. Він здійснював обстеження та описування приватних, монастирських, відомчих

архівів, деякі матеріали вдавалося отримати для зберігання в рукописних колекціях

наукових установ. Важливим наслідком цієї роботи було сприяння пошуковій та

збирацькій роботі по різних місцях України (зокрема Свято-Володимирського братства в

Володимирі-Волинському, Хрестовоздвиженського в Луцьку та ін.).

1870 р. як член Київської археографічної комісії Каманін брав участь у збиранні

пожертвувань, консультаціях та відкритті пам’ятника Богдану Хмельницькому в Києві. До

цієї події ним була написана стаття «Богдан Хмельницький – гетьман».

Разом з науковими товариствами і установами, членом яких був Каманін (зокрема

київського товариства старожитностей та мистецтв, військово-історичного товариства та

ін.), він робив великий внесок у науково-організаційну діяльність, підготовку екскурсій,

лекцій, XI Археологічного з’їзду в Києві тощо.

З 1911 р. Каманін брав участь у надзвичайно цікавій археологічній події, результатом якої

стало обстеження, відкриття та збереження унікальної пам’ятки: внаслідок зсувів гори на

київському Звіринці відкрилися два входи до печер. У серпні 1912 р. розпочалися

археологічні розкопки.

Каманін одним з перших оглянув печери, спостерігав за дослідженнями, аналізував

знахідки й зібрав великий масив джерел не лише безпосередньо про цю пам’ятку, а й про

історію київських печер, їхнє наземне оточення, устрій та багато інших відомостей,

використовуючи писемні, іконографічні, картографічні матеріали. Під час робіт було

розчищено три підземні галереї з підземними приміщеннями (церква, келії, поховальні

ніші). Знайдені настінні написи-графіті, виконані план та креслення всього підземного

комплексу.

На думку Каманіна, в печерах був похований ігумен Кловського монастиря кінця XI ст.

Климент. З праці Каманіна відомо, що в цій келії у 1912 р. була знайдена кипарисова

панагія Климента з написом: «Михайло-сірянин, митрополит Акри Сирійської». Історик

вважав, що ця панагія належала першому митрополиту Михайлу, який прибув з