Золотницкий Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">ОЧОЛЮВАВ ПАЛАТУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ, з розвідки О. Посунька

«Діяльність органів юстиції на Катеринославщині в останній чверті XVIII – першій

половині XIX століття»

Реформа 1775 р. оформлювала і зміцнювала правову систему. Створювалися повітові

земські і верхні земські суди для дворян; для міщан – міський і губернський магістрати;

для державних селян – нижня і верхня розправи. Також у кожній губернії існували

всестанові установи – палати цивільного та кримінального суду.

Згідно «Штату Катеринославського намісництва» 1783 р. в кожній з палат засідали голова,

два радники і два асесори, з тією лише різницею, що в палаті кримінальних справ повинні

були бути радники 6-го класу, а в палаті цивільних – 5-го.

...Часто зустрічаються записи про передачу маєтків під контроль дворянської опіки,

оскільки їх власники чи заборгували сплату державних податків, чи як у 1820 р.

провіантмейстер 12 класу Пелейкін «за недостойну поведінку». Серед боржників за

маєток бачимо генерала від інфантерії Петра Котляревського. Чимало тут й інших відомих

прізвищ, які згадуються у зв’язку з різноманітними справами – Депрерадовичі, Фалєєв,

Миклашевський, К. Родзянко, І. Магденко, Значко-Яворський, О. Лаппо-Данилевський.

Переглядаючи описи документів обох палат, можна побачити, що в 1812-1813 рр. робота

цих установ була майже призупинена. Записи або зовсім відсутні, або згадуються лише

протоколи і нічого не говориться про розгляд справ. Важко сказати чи пов`язано це з

веденням військових дій Вітчизняної війни 1812 р., проте ймовірно, що названі події все ж

мали певний вплив.

Запорізький дослідник Козирєв В. К. у збірнику документів до історії адміністративного

устрою Південної України у зазначений час, називає декого з керівників вказаних установ.

Палату кримінальних справ очолювали: 1784-1786 рр. – Алексєєв Іларіон Спиридонович;

1787-1792 рр. – Синельников Олексій Максимович; 1793-1796 рр. – Титов Олександр

Михайлович; в палаті цивільних справ головували у 1787-1794 рр. – Герсеванов Єгор

Гаврилович, 1796 року – Золотницький Володимир Трохимович.

Як говорилося вище, для дворян у кожному повіті створювалися повітові земські суди,

члени яких (суддя і два засідателя) обиралися дворянством на три роки. Апеляційною

інстанцією для повітових був верхній земський суд, який складався з двох департаментів –

у цивільних і кримінальних справах. Тут працювали призначені імператором голова і

замісник, та обрані на три роки дворянством губернії десять засідателів.

З апеляціями на рішення верхнього земського суду можна було звертатися до палат

цивільного і кримінального суду.

ПЕРША КНИГА, ЯКА ПОБАЧИЛА СВІТ НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ, з

дослідження І. Огієнка «Історія українського друкарства»

Коли під час російсько-турецької війни на Вкраїну виїхав найсвітліший князь Григорій

Потьомкін-Таврійський, то він взяв з собою й спеціальну друкарню, ...і вона помандрувала

за ним і побувала в багатьох містах України; таким чином кн. Потьомкін розпочав

книгодрукування в декількох тих містах, де його до того часом й не було. Друкарня

побувала в Кременчуці, в Лисаветграді, в Яссах, в Бендерах, потім знову – в Яссах, знову

– в Кременчуці, в Архангельському шанці і втретє – в Кременчуці.

Потьомкінська друкарня була досить велика; мала вона руський та грецький шрифти;

перебуваючи в Яссах, друкарня набула собі зі Львова ще й латинського шрифту.

...Управителем був Іван Генних, що до того працював в Воєнній Колегії – був друкарем

паперів, що друкувалися чужою мовою, та словолитним майстром.

...По смерті князя Потьомкіна його мандрівна друкарня не повернулася до Петрограду.

Таємний радник Василь Попов в кінці червня 1793 р. передав її катеринославському

губернаторові В. Каховському, а той віддав її «Приказу громадської опіки». За цей час в

Катеринославі ця друкарня випустила дві книжки: 1) «Настанова сину», твір Володимира

Золотницького і 2) «Початкове вивчення французької мови» Федора Заставського.

«Приказ громадської опіки» не мав ніяких зиску від силоміць нав’язаної друкарні, не знав,

що має з нею робити, і вирішив її знищити. Однак заступилося губернське правління –

йому потрібно було друкувати свої накази, а тому воно й взяло утримання друкарні на

себе. Так постала Катеринославська губерніальна друкарня.

ЛЮДИНА – БЕЗСМЕРТНА, з дослідження Є. Першиної «Проблема душі і її функцій