Даль Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

році народився видатний

письменник і лексикограф Володимир Іванович Даль».

Його ім’я присвоєно Східноукраїнському національному університетові.

До 200-річчя від дня народження Д. Національний банк України випустив ювілейну монету

номіналом 2 гривні (2001).

Широко відзначили на Луганщині 205-у річницю з дня народження Д.: відбулися міжнародні

Далевські читання, науково-практична конференція «Ідеї В.Даля: історія та сучасність», фольклорне свято «Далева казка» (2006).

Оренбурзьке книжкове видавництво випустило збірник «Оренбурзький край в нарисах і працях В.

І. Даля» (2002).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – Т. Шевченко, М. Гоголь, О. Пушкін, А. Печерський, Д.

Григорович, І. Пущин, М. Полєвой, В. Перовський, М. Пирогов, К. Бер, Ф. Літке, Ф. Врангель, В.

Жуковський, І. Язиков, А. Дельвіг, І. Крилов, Д. Боборикін, М. Добролюбов, В.Одоєвський та ін.

***

НА ВЛАСНИХ ДРІЖДЖАХ

, з професійного кредо В. Даля

Мова не піде в ногу з освітою, не відповідатиме сучасним потребам, якщо не їй дадуть виробитися

з свого соку і кореня, перебродити на власних дріжджах.

БОГ ОДИН, з релігійного кредо В. Даля

Бог один, та молільники не однакові.

ЗЛА НЕ ПАМ’ЯТАЄМО, афоризми В. Даля

Ми, кого образили, зла не пам’ятаємо.

Нині люди такі: понеси що з чужого двору – злодієм назвуть.

Померти сьогодні – страшно, а колись – нічого.

ПЕРШИЙ ТАЛАНТ, з оцінки діяльності В. Даля В. Бєлінським

Після Гоголя це дотепер рішуче перший талант у російській літературі.

УЯВИТИ ЦЬОГО НЕМОЖЛИВО, з оцінки діяльності В. Даля А. Бітовим

Він – Магеллан, який переплив російську мову від А до Я. Уявити собі, що це зробила одна

людина, неможливо, але саме так і було.

ЗАМІНИВ СОБОЮ ІНСТИТУТ, з оцінки діяльності В. Даля В. Крупіним

Завжди нам у докір буде те, що одинак Даль здійснив працю, рівну праці багатьох десятиліть

цілого гуманітарного інституту з його могутнім колективом і сучасними засобами науки й техніки.

БЕЗ РОБОТИ НЕ ВИТРИМАВ, зі спогадів П. Мельникова-Печерського

Здавалося б, із закінченням довгострокової і надважкої праці здоров’я Володимира Івановича

повинно було б якщо не відновитися, то хоча покращати. Вийшло навпаки...

Довгострокова звичка до постійної праці, яка раптом припинився, шкідливо вплинула на здоров’я

великого працелюба.

ПОМИРАЮЧИ, ПОЕТ ЗУСТРІВ НА «ТИ», з монографії І. Андрєєва «О. С. Пушкін»

Як відомо, на двобій Пушкіна з Дантесом лікаря не запросили. А поранення було важким, смертельним. Поета привезли додому близько шостої години вечора.

…До сьомої приїхали Арендт і Спаський (лікарі – авт). Арендт підтвердив небезпеку поранення.

Спаський намагався обнадіяти Пушкіна, але останній махнув рукою.

Ранком з’явився доктор В. І. Даль. Він прийшов сам, як лікар і друг. Пушкін дуже йому зрадів і

звернувся «на ти», чого раніше не робив.

Даль і Спаський чергували біля постелі помираючого майже безвідлучно.

ДИВНА ЗЕМЛЯ – РОСІЯ, з «Щоденників» О. Нікітенка

26 жовтня 1832 року

Нове гоніння на літературу. Знайшли в казках Луганського [В. І. Даля] якийсь страшний намір

проти верховної влади тощо.

Я читав їх: це не що інше, як просто миле російське базікання про те, про се. Головне достоїнство

їх в народності оповіді.

Проте люди, близькі до двору, бачать тут якийсь політичний намір. За переслідуванням справа не

стане. Боляче, істинно боляче чесній людині бачити, як цими дивними заходами ворушать

пристрасті, які без цього або спокійно дрімали б, або зверталися на корисні цілі. Відніми у душі

можливість розкриватися перед співгромадянами, виливати перед ними свої думки і відчуття – це

примусить її занурюватися в себе і живити там думки суворі, мрію про кращий порядок речей. У

сенсі політичному це небезпечно.

12 лютого 1837 року

До мене дійшли з вірних джерел дані про останні хвилини Пушкіна. Він помер чесно, як людина.

Як тільки куля упилася йому у внутрішності, він зрозумів, що це поцілунок смерті. Він не стогнав, а коли лікар Даль йому це порадив, відповів:

– Невже не можна пересилити цієї дурниці? До того ж, мої стогони стривожили б дружину.

1 грудня 1848 року

Дивна земля Росія! Півтораста років прикидалися ми прагнучими до освіти. Виявляється, що це

було удавання і фальш: ми утікаємо назад швидше, ніж колись йшли вперед. Чудова, дивна