Ганский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Ганский Петр [Справочник-дайджест] 14 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

монастирською садибою, вузькими,

майже безлюдними, вуличками невеликого містечка. Вони свідчать про неабиякий талант

художника, його приналежність до південноруської школи. Це позначається й на передачі світло-

повітряної напоєності, і на виборі позбавленої зовнішньої ефектності натури. Серед етюдів –

акварельний портрет художника в одязі католицького священика.

Доля прихильно поставилася до художньої спадщини одеського художника. В одну з неділь

вересня 1994 р. до художнього музею прийшли дві милі літні дами й дуже нерішуче намагалися

з’ясувати, чи знаємо ми художника Ганського й є чи в музеї його картини. Побачивши в експозиції

полотно художника «Біля ставу», вони розхвилювалися й зраділи.

З’ясувалося, що ці дами – племінниці П. Ганського – Олена Борисівна Позднякова й Тетяна

Борисівна Золотова. Приїхали вони до Одеси з Таллінна, аби відвідати рідні місця, довідатися, чи

пам’ятає Одеса свого художника.

У музейних працівників інтерес до Ганського був давнім. І тоді на стіл лягли фотографії

художника, акварельні етюди, виконані в останні роки, і спогади, спогади...

П. Ганський не належав до найактивніших суспільних діячів, які привертали до себе увагу. Він був

художником камерним і вишуканим. Його ім’я завжди з’являлося в ряді найвідоміших одеських

майстрів: К. Костанді, П. Нілуса, Т. Дворникова, Г. Головкова, Є. Буковецького й багатьох інших.

Його картини з виставок купували колекціонери й художники О. Руссов, Е. Петрококіно, М.

Кузнєцов, скульптор Б. Едуардс. Саме з цих колекцій до музею потрапило п’ять добутків

Ганського. Преса відзначала новаторський талант художника, часто називаючи його

імпресіоністом.

ХЛОПЧИК З ЗЕЛЕНИМИ РУКАМИ, з рецензії Є. Савельєвої «Товариство любителів

витончених мистецтв в Саратові»

Надзвичайно важливим став факт експонування семи картин Петра Павловича Ганського, вільного

слухача Академії мистецтв, який працював в Одесі.

Саратовська публіка отримала можливість ознайомитися з «декадентським жанром, який вже

давно отримав права громадянства на великих міжнародних виставках». І, хоча ставлення до цього

жанру ще довгий час буде залишатися негативним («Що ви скажете, наприклад, про «Дворик в

Алупці», де дерева темні як ніч, а небеса світло-жовті, чи про «Хлопчика» з зеленими руками?

Оригінальність, що межує з занепадом...», 1898. 9 квіт.), ті, хто писав про виставку з видимим

вдоволенням відзначили, що і прийоми В. В. Коновалова і Г. П. Бараккі в деяких роботах цілком

декадентські.

Не зовсім ще зрозумілі слова «декадентство», «символізм», «імпресіонізм», які пролунали в

зв’язку з 4-ю виставкою…, вперше чітко зафіксувалися в серцях саратовців: «Не виключено, що

ця велика школа, вочевидь, працьовита і послідовна, внесе що-небудь таке, що звичайний, нам

зрозумілий, живопис сприйме як корисну новину, як необхідну умову вдосконалення».


ЩЕДРИЙ ПОДАРУНОК, з замітки інформаційної агенції «Репортер»

У Одеському художньому музеї відбулася урочиста подія: Олена Позднякова і Тетяна

Золотова – спадкоємиці відомого художника Петра Павловича Ганського – передали до

фондів митецької скарбниці близько 40 його творів.