Ворошилов Климент [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Ворошилов Климент [Справочник-дайджест] 23 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ВОРОШИЛОВ Климент Єфремович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.

Військовий, державний діяч.

З міщанської родини. Батько, Ворошилов Є., – робітник-залізничник.

Народився 23 січня (4 лютого) 1881 р. в с. Верхньому Бахмутського повіту Катеринославської

губернії Російської імперії (нині – у складі м. Лисичанськ Луганської області України).

Помер 2 грудня 1969 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований біля Кремлівської стіни

на московській Червоній площі.

Спеціальної освіти не мав.

Працював слюсарем Алчевського металургійного заводу (1896-1899), Луганського

паровозобудівельного заводу (1903-1905), редактором Луганської газети «Донецький пролетар»

(1917-1918), командував 5-ю Українською армією, а також угрупованням військ при обороні м.

Царицин (1918), був наркомом внутрішніх справ УРСР (1919), командувачем військами

Північнокавказького (1921-1924), Московського (1924-1925) військових округів, наркомом з

військових і морських справ (1925-1934), наркомом оборони (1934-1940), заступником голови

Ради Народних Комісарів СРСР (1940-1946), заступником голови Ради Міністрів СРСР (1946-

1953), головою президії Верховної Ради СРСР (1953-1960).

Один з організаторів Першої кінної армії (1919).

Член Президії Верховної Ради СРСР (1960-1969).

Двічі Герой Радянського Союзу (1956; 1968).

Герой Соціалістичної Праці (1960).

Один із перших п’яти маршалів СРСР (1935).

Від імені держав антигітлерівської коаліції підписав угоду про перемир’я з Угорщиною (1945).

Наш земляк – автор книг «Оборона СРСР» (1937), «Оповідання про життя» (1968).

За часів СРСР м. Луганськ двічі називалося Ворошиловградом (1935-1958; 1970-1990); міста

Країни Рад прикрашали сотні пам’ятників В; його ім’я носили танк, райони, вулиці, військові і

цивільні човни, заводи, колгоспи, учбові заклади – нині їхня кількість значно скоротилася.

Серед друзів та близьких знайомих В. – С. Будьонний, В. Ленін, Й. Сталін, М. Фрунзе, А. Мікоян, А. Молотов, А. Жданов, Г. Маленков та ін.


***

КІНЬ – НЕЗАМІННИЙ,

з військового кредо К. Ворошилова

Маємо раз і назавжди покінчити з шкідницькими «теоріями» про заміну коня машиною.

ЩОСЬ НЕ ТАК, з виступу К. Ворошилова на урочистому засіданні, присвяченому 15-річчю

збройних сил СРСР

Приурочення святкування роковин робітничо-селянської Червоної Армії до 23 лютого носить

досить випадковий і важко з’ясовний характер і не співпадає з історичними датами.


АКТИВНО СПРИЯВ ЗРИВУ УСТАНОВЧИХ ЗБОРІВ, з розвідки О. Добровольського

«Українське відродження на Донеччині й Луганщині в 1917-1922 роках»

З трьох вже відомих нам міст, де українська влада опиралася на свої збройні сили, в найбільш

небезпечному становищі перебував Луганськ. Затиснутий між Військом Донським й сільськими

районами Воронезької губернії, луганський повіт являв собою територію, з трьох сторін оточену

ворожою стихією. У відповідності до цього несприятливого загалом розкладу сил, він стає

першим об’єктом, захопленим більшовиками.

В кінці листопада, після того, коли стали зрозумілими агресивні плани Московського Раднаркому

відносно Київської Центральної Ради, більшовицька організація Луганська очолювана

Ворошиловим й Лутовіновим, проводить роботу на зрив виборів до Українських Установчих

зборів.

Домігшись перевиборів окремих депутатів, що не влаштовували комуністів в Луганській Раді,

останнім в жорстокій боротьбі з представниками українських організацій і партій вдається про-

тягнути резолюцію на підтримку жовтневого перевороту в Петербурзі.


КАТ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ, з оцінки діяльності К. Ворошилова О. Яковлєвим

З санкції Ворошилова організовано знищення вищих воєначальників і політичних працівників

Червоної Армії. У 30-і роки були знищені з 5 маршалів – 3, з 16 командувачів арміями – 15, з 67

командирів корпусів – 60, з 199 командирів дивізій – 136, з 4 флагманів флоту – 4, з 6 флагманів

першого рангу – 6, з 15 флагманів другого рангу – 9.

Розстріляні всі 17 армійських комісарів першого і другого рангів, а також 25 з 29 корпусних

комісарів.

За перебування Ворошилова наркомом оборони в Червоній Армії лише за 1936-1940 роки

репресовано понад 36 тисяч осіб середнього і вищого командного складу.

В архіві ФСБ виявлено понад 300 санкцій Ворошилова на арешт помітних армійських

воєначальників.


СЕБЕ НЕ