Бедный Демьян [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

здобуде гучну славу «червоного поета» під іменем Дем’яна Бєдного. Вони навіть разом

редагуватимуть рукописний місячник з першими літературними спробами слухачів.

Та минуть роки, і невблаганний суддя-час підтвердить правоту простої селянки Єфросинії

Огієнко. Якщо її син завдяки величі духу наперекір злій волі тих, хто намагався навіть ім’я його

викреслити з української історії, знову повернувся до свого народу, то про уславленого за життя

Д. Бєдного, тепер згадують хіба що як про прототипу загиблого під колесами трамваю

малоприємного Берліоза із булгаковського роману «Майстер і Маргарита».

ЄСЕНІН ОБІЗВАВ СВИНЕЮ, з книги Ф. Алмазова (архімандрита Феодосія) «Мої спогади»

Впала будівля Православної Церкви в пожежі революції. І ніколи російський народ не був

«богоносцем», як стверджували слов’янофіли. Та й революція сталася саме тому, що російський

народ етично розклався в своїй масі.

...Але Християнство взагалі житиме на Русі. Не настільки сильні більшовики, аби винищити іскру

Божу з душі народу. Ось приклад.

У більшовиків є «віршомаз» присяги – вихвалювач і співак комуністичного ладу – Дем’ян Бєдний.

Це псевдонім – прізвище його забув. Він написав у віршах блюзнірську переробку наших св.

Євангелій, мерзенну, огидну, таку, що обурила маси селянства.

І був на Русі поет Єсенін, дореволюційний, проте революційно налаштований. Він хотів своєю

поезією охопити і відчути «правду» комунізму, але подавився кулею – застрелився від украй

роздвоєної свідомості, думки і настрою. Він був невіруючий і життя Рятівника вважав міфом.

Однак і він був обурений блюзнірською «переробкою» Дем’яна настільки, що, будучи його

приятелем, прекрасно «обробив» його «переробку» в особливому вірші. Він жваво написаний. У

ньому Єсенін буквально назвав Дем’яна свинею. Цього вірша я любив читати знайомим.

ЗЛІЗАЙ З ПЕЧІ, з електронної добірки «Заборонені книги російських письменників і

літературознавців»

Книги Д. Бєдного заборонялися і за «змістовною» ознакою. З початку 30-х років він впадає в

немилість, починається його опала. У спеціальній ухвалі Секретаріату ЦК ВКП(б) від 6 грудня

1930 р. «Про фейлетони т. Дем’яна Бєдного „Злізай з печі» „Без пощади» говорилося: «Стали

з’являтися фальшиві нотки, які виразилося в тому, що огульно засуджується „Росія» і „російське», а „лінь» і „сидіння на печі» оголошені мало не національною рисою росіян».

З 1938 до 1941 рр. книги його не виходили, ім’я виключене з шкільних програм, припинилися

публікації в газетній періодиці. Основна причина – «наклепницьке» тлумачення російської історії, починаючи з хрещення Русі, сатира на «державні» цінності...

Розгрому в партійних ухвалах і офіційній критиці піддалося лібрето Бєдного для опери-фарсу

«Багатирі» (поставлена Таїровим в 1936 р. в Камерному театрі, але після 7 спектаклів знята з

репертуару, сам же театр, після усунення Таїрова від керівництва, через рік був ліквідований і

злиться з іншими).

У посмертне зібрання творів Дем’яна Бєдного включені ранні редакції його творів, що викликало

спеціальну ухвалу ЦК від 24 липня 1952 р. «Про грубі політичні спотворення, допущені

видавцями».

ЗАДУШИЛИ І ВОСКРЕСИЛИ, з книги Р. Іванова-Разумника «Письменницькі долі. В’язниці і

заслання»

У середині 30-х рр. сам всесильний до того часу Дем’ян Бєдний був теж „задушеним» і декілька

років ніде не міг друкуватися... Втім, він одержав прощення і воскрес до початку війни 1941 року.