Бедный Демьян [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

епосу («Про Дмитрика-бігунця і

про його кінець», «Клятва Зайнет» тощо). Особливо часто Б. користується жанрами фольклору: піснею, частівкою, билиною, казкою, оповіддю.

У епоху «Зірки» і «Правди» основним жанром стала байка, перетворена на гостре знаряддя

політичної боротьби (окрім оригінальних байок, Б. переклав байки Езопа).

ВІДПОВІДАЄ ТЕМІ, з рецензії В. Краніхвельда

Хороша, проста і сильна російська мова, місцями вульгарна, місцями дуже груба, але завжди така, що відповідає темі і її виправдовує; дотепність, яка приховує рідко злу, а найчастіше добродушну

усмішку автора; влучність епітетів – ось переваги Дем’яна Бєдного.

ЗАСНОВНИК «ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ПОЕЗІЇ», з кореспонденції В. та Н. Лапікур «Наївні

просторікування чи свідома підлість?»

Ой, куда же ты, Ванёк, ой, куда ты?

Не ходил бы ты, Ванёк, во солдаты!

В Красной Армии бойцы, чай, найдутся,

Без тебя большевики обойдутся!

Хвацьку пісеньку, фрагмент якої винесений в епіграф, написав у 1919-му році такий собі Дем’ян

Бєдний. Справжнє прізвище – Придворов. Визнаний засновник так званої «пролетарської» поезії, особистий друг радянських вождів і навіть сусід В. І. Леніна по квартирі в Кремлі.

Агітка була створена на замовлення тодішнього головкома Червоної Армії Лейби Бронштейна-

Троцького. Сенс агітації полягав у простеньких рядках, звернених до несвідомої рідні, котра

понабігала і не пускала молодого рекрута до Червоної Армії: «Если были бы, как вы, ротозеи, что

б осталось от Москвы, от Рассеи». Що залишилося від Москви і від Рассєї після того, як

придуркуваті ваньки допомогли юдо-більшовикам з кагалу Леніна – Троцького утриматися при

владі на одній шостій земної кулі – відомо.

НЕВДАЛИЙ ЛІБРЕТИСТ, з добірки «Прощальна хроніка від Олександра Клековкіна» в газеті

«День»

28 жовтня в Московському Камерному театрі відбулася прем’єра опери-жарту «Богатирі» на

музику О. Бородiна, текст Д. Бєдного, постановка О. Таїрова (раніше опера була поставлена лише

один раз у 1869 році). У виставі режисера приваблювала можливість відродити попередницю

«Вампуки».

Авторові лібрето, головному літописцеві доби Дем’янові Бєдному, спало на думку перенести

місце дії до двору князя Володимира і згрупувати події навколо хрещення Русі (яке на той час

сприймалося як прогресивне явище в історії Росії). Хрещення, за лібрето, князь разом зі своїм

почтом прийняв сп’яну, а протверезівши, став шукати вихід зі складного становища.

4 листопада вистава знята з репертуару спеціальною постановою Комітету у справах мистецтв. 15

листопада у «Правді» надрукована стаття П. Керженцева «Фальсифікація народного минулого».

Протягом двох днів 21 і 22 листопада колектив Камерного театру обговорював «помилки»…

ЗАПІЗНІЛО РОЗКАЯВСЯ, з розвідки Л. Кудрявцева «Олександр Довженко: «Я України син»

У 1930 р. Довженко зі своїм оператором Д. Демуцьким виїхав за кордон. Їх захоплено вітали в

Лондоні, Парижі, Празі, Берліні, де з аншлагом йшов перегляд фільмів «Звенигора», «Арсенал»,

«Земля». Успіх був колосальний. А до США тодішня влада його не пустила.

«Землею» Довженко завоював цілий світ, саме за те партідеологи й підрізали його творчі крила і

вкоротили йому віку. В пресі стали з’являтися розгромні статті на фільми вже всесвітньо відомого

кінорежисера. Наприклад, «Ізвєстія» опублікували фейлетон Дем’яна Бєдного, в якому той назвав

«Землю» «куркульською кінокартиною». Це був ніби удар по голові геніального митця. Він

посивів і постарів. «Я хотів був померти», – визнавав Довженко.

Незабаром фільм зовсім заборонили. Згодом між Довженком і Бєдним відбувалися незвичайні

зустрічі. Дем’ян розкаявся у своїй критиці...

ЩЕБІНЬ ПОЛІТИЧНОГО ДОНОСУ, з статті Ю. Іллєнка «Для комісії з культури і духовності»

Фальсифікація українського кіно почалась ще в момент народження цього кіно. Коли вийшов на

екрани фільм Олександра Петровича Довженка «Земля» – блискавично зреагувала газета

«Ізвєстія» віршованим фейлетоном Дем’яна Бєдного від імені Ілліча. То був перший самоскид, завантажений щебенем політичного доносу.

ПРОТОТИП БУЛГАКІВСЬКОГО БЕРЛІОЗА, з дослідження В. Шпака «Патентований

українець» Іван Огієнко»

Варто згадати і про такий маловідомий, проте глибоко символічний факт: разом з Іваном Огієнком

у фельдшерській школі навчався ще один знаний уродженець України – Юхим Придворний, який

згодом