Андриевский Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

особливий

інтерес цієї справи.

Сталося зіткнення двох життів.

Сваха дала про Настю невтішну довідку: у тієї є коханець, буфетник, від якого вже народжувалася

дитина. Засліпленому Іванову це здалося наклепом. …

… Він почув від Насті «кохаю». І з цієї миті обличчя Насті, довірливо відкрите для його кохання, стало для нього єдиним джерелом істини. Щоб про Настю навколо не говорили, він чекав одного: відповіді, яку він прочитає на її обличчі.

На четвертий день… Настя не пустила його до себе, посилаючись на те, що в неї сидить

господиня. В ньому на хвилину прокинулася якась підозра але поцілунок Насті все згладив.

П’ятий день. … Вони прийшли вранці вдвох до кімнати Насті. Вони вже були на «ти». Настя при

ньому роздягалася й, відкинувшись на подушку, дозволила поцілувати себе в обличчя, шию й

груди. Від близькості з коханою Іванову ставало боляче, проте він упорався з собою і пішов о

дев’ятій ранку. Це був найщасливіший день. Ця доба стала «апогеєм кохання».

Шостий день Іванов до половини проспав. Прийшовши до Насті, він застав її в постелі. І тут вона

вперше обмовилася про перенесення весілля. Наречений вже був готовий піти назустріч. Але

Настя на хвилинку вийшла, а її маленький брат, відчинивши шафу, витяг з неї дві «сороківки» і

напівштоф, вже порожні. Хто їх купив і хто пив горілку? Стьопа відповів, що купую «купує Настін

наречений, а порожні пляшки потрібно віднести, аби отримати за них гроші».

…Закохане серце страшиться допитуватися, страшиться порушувати зрозумілу прихильність

дорогого обличчя… Настя відпустила Іванова зі словами «Прощавай, дорогий».

Побачення на сьомий день спочатку було натягнутим. Настя не дивилася йому в очі. Завела

розмову про те, що їй не радять виходити за нього…

…Настя повторила, що вона його кохає… Знову все було забуто! Знову рідне серце належить

йому. На прощання Настя дозволила себе поцілувати.

… Однак викриття щодо Насті сипалися з усіх боків. Найвідвертіша дівчина з заводських Катя

підтвердила зв’язок Насті з буфетником і народження від нього дитини; ще одна стверджувала, що

і після їхнього знайомства буфетник ходив до Насті. Навіть, швидше за все, був у неї цієї ночі…

Іванов і страждав, і не вірив. … Й, врешті-решт, попрямував до знайомого мезоніну.

…На жаль, Настя була не сама. У неї гостювали дві чи три жінки, які поверталися з весілля…

Вона подала йому руку, «не дивлячись на нього». Це, звичайно, збільшило його прикрість. Він

попрохав води. Настя «холодною міною» подала йому склянку. І це знову вкололо.

… Жінки завели непристойні розмови про задоволення, які вони отримують від чоловіків.

Молодиці навіть натякнули, що й Настя в цю саму ніч отримала «задоволення». І вона тільки

уявно заперечувала чи всміхнулась – і більше нічого!

…Тоді він зажадав, аби Настя залишилася з ним наодинці для пояснень. …Іванов вихлюпнув усе, що в нього накипіло… На всі звинувачення… Настя мовчала і паскудно усміхалася. Нестерпно

боляче ставало Іванову! Адже він кохав Настю, кохав навіть в цю хвилину!

… Настя піднялася з стільця й промовила: «…Чого ви хочете? Ідіть звідси, залиште мене у

спокої».

Цей поворот пояснення був найжахливішим: саме починаючи з цих слів Насті справа так жахливо

швидко добігла свого кінця.

– Як? Тобі це так легко? Адже ти мене кохала.

– Ні, ви мені тільки подобалися.

Він скреготнув зубами. …На спотвореному обличчі Іванова Настя зненацька прочитала власну

загибель. Вона з жахом закричала:

– Ідіть звідси!

Іванов запитав востаннє:

– Ти мене проганяєш?!

– Так! Забирайтеся геть!

– Помирай же нещасна!

Настя прожила всього декілька хвилин після удару ножем в серце. …По всьому, його

підштовхнула велика, нездоланна сила!

…Іванов здійснив свій злочин під впливом пристрасті, під впливом кохання, розпаленого щастям, яким його обдарувала кохана жінка, яке проникло в усю його істоту до кісток і яке потім

зненацька було вирвано з його серця з нестерпним для нього болем словами Насті: «Ідіть геть!».

Можна зауважити без о особливого перебільшення, що цими словами, які означали раптовий і

повний розрив, Настя встромила гострий ніж в серце Іванова раніше, ніж він встромив в її серце

свій ніж. Тільки ніхто не бачив рани Іванова…

Коли смертельно поранена Настя вибігла з кімнати, Іванов – уже вбивця – …заціпенів. …І тут же

холодна думка з’явилася йому чітко доповісти, що ось він знову… здійснив