Маккавейский Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

МАККАВЕЙСЬКИЙ Володимир Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет-символіст, перекладач.

З дворянської родини. Батько, Маккавейський М., – письменник, викладач Київської духовної

академії.

Народився в 1893 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Загинув у бою с більшовицькими військами в 1920 р. під м. Ростов-на-Дону, який перебував в

руках А. Денікіна (нині – обласний центр РФ). Точна дата смерті і місце поховання – не відомі.

Навчався в київському університеті св. Володимира, закінчив артилерійське училище.

Друкувався в альманахах «Аргонавти», «Гермес».

Як літератор дебютував перекладом поетичного циклу Р. Рільке «Життя Марії» (1914).

Автор поетичного збірника «Стилос Олександрійський: сонети і поеми» (1918).

Перекладав з німецької, французької, у тому числі С. Малларме, Ж. Мореаса.

Київське видавництво «Знання» видрукувало книга з поезією, перекладами та теоретичними

роботами нашого земляка (2000).

Серед друзів та близьких знайомих М. – Б. Лівшиць, Ю. Терапіано, В. Іванов, М. Ушаков, І.

Еренбург, О. Мандельштам та ін.

***

СТВОРЕНИЙ ДЛЯ КНИГ

, з творчого кредо В. Маккавейського

Я створений для книг і и напишу багато книг.

З ОДНІЄЇ КОРОБКИ, з вірша В. Маккавейського «П’єро однакові»

Мы вышли из одной коробки, –

У нас одни привычки:

Земля луну замкнула в скобки,

А мы замкнем в кавычки.

Таких, как мы, на свете сотни,

И наша доля злая –

Встречать луну из подворотни

Какофонией лая.

………………………………

Линяя на чужой обложке,

Мы лучшего не ищем;

Мы – как серебряные ложки,

Заложенные нищим.

***

РАВЛИКІВ БАРОККО

, вірш В. Маккавейського «Парія» у перекладі В. Шпак

Вже доброму тепер кінець,

і проказали ефіопи,

що до лиця мені вінець

натомленої Пенелопи.

Душа чекала все, чекала,

та попіл пам’яті єлею

В каміні міфів поховала,

як всіх забутих Одиссеїв.

І лише ті герби брудні,

що згадувались у пророка,

нарешті втямлять, що мені

шлях – лиш до равликів бароко.

***

НАС ЗАБЕРЕ ТРУНА

, вірш Ж. Мореаса «Nevermore» у перекладі В. Маккавейського

За туманами метели

Влажным глазом плачет газ...

Скроем трауром от глаз

Все, что раньше мы имели.

Ливнем заливает щели

Все сильнее каждый раз,

Завтра гроб возьмет у нас

Все, чем были мы доселе...

О, пойдем ли мы, сестра,

Непослушные, как дети,

В бурю вновь мечтать о лете,

Вспоминая, как вчера,

Про душистые гирлянды...

Стужи выкосили ланды.

***

ПРИКЛАД БАТЬКА

, з дослідження Т. Твердохліба «Особливості розвитку гуманістичних ідей у

науково-педагогічній спадщині педагогів Київської духовної академії (друга половина ХІХ

століття – початок ХХ століття)

Для педагогічних робіт М. Маккавейського притаманна гуманістична спрямованість. Учений

стверджував, що істинний гуманізм повинен засновуватись на християнських ідеалах, бо тільки з

появою в світі Спасителя «людина починає розуміти всю велич своєї природи. Гідність і значення

людини відкривається в ній самій, а не поза нею, оскільки, незалежно від свого становища на

землі, вона разом з іншими людьми, своїми братами, має велику ціну в очах Бога».

М. Маккавейський активно виступав за дотримання принципу народності у вихованні дітей, закликав не пересаджувати на руський ґрунт методик, запозичених в інших країнах, а зрозуміти

душу свого народу, визначити його особливості, і на основі цієї інформації виробити власну

систему виховання. Коли виховання відповідає особливостям народу, то воно легко сприймається

і засвоюється дитиною – вважав педагог.

М. Маккавейський визнавав необхідність індивідуалізації навчання і виховання, зокрема, вважав

доцільним спілкування вчителя з сім’єю з метою вивчення дитини. Педагог підкреслював

визначальне значення сім’ї для формування особистості дитини, тому виступав проти закритих

навчальних закладів, в яких діти були ізольовані від батьків та суспільства.

***

ЧУДОВИЙ ПЕРЕКЛАДАЧ

, з статті В. Кіркевича «80 років без Х.Л.А.М.у, або Незабутній 1919